Постанова № 75489379, 24.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1747/18 Головуючий у І інстанції Дубановська І. Д.Провадження № 22-ц/780/3112/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 24.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором б/н від 16 листопада 2011 року у розмірі 115 022 грн. 54 коп., з яких: 3 124 грн. 04 коп. заборгованість за кредитом, 100 865 грн. 98 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 079 грн. 07 коп. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована складова), 5 453 грн. 45 коп. (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16 листопада 2011 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У наданому банком розрахунку заборгованості, визначені суми відсотків, пені та інші суми відповідно до умов кредитного договору. ОСОБА_4 дані докази не спростовані. Більш того, укладаючи кредитний договір відповідач не мав сумнівів щодо його розумності та справедливості. У своїх поясненнях відповідач фактично визнає наявність кредитних правовідносин. ПАТ КБ «Приватбанк» також зазначив, що позовна заява була подана з додержанням вимог ст.ст. 174-177 ЦПК України, судом першої інстанції не була залишена без руху, або повернута позивачу.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що не підписувала умови та правила надання банківських послуг, а в анкеті-заяві від 16 листопада 2011 року відсутня домовленість щодо сплати пені та штрафів за невиконання договору. Позивачем не вірно нараховані проценти за користування грошовими коштами та розмір процентної ставки, за якою позивач нарахував проценти за користування кредитом, оскільки вони не відповідають умовам укладеного сторонами договору та були безпідставно змінені банком в односторонньому порядку. ПАТ КБ «Приватбанк» вимагає стягнення одночасно заборгованості за пенею і комісією та штрафу (фіксована частина і процентна складова), що є неприпустимим та не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України. Окрім того, відповідач зазначає, що наданий банком розрахунок заборгованості містить нарахування пені починаючи з 05 березня 2012 року, а отже суд має законні підстави застосувати позовну давність до вказаної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 16 липня 2011 року ОСОБА_4 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 7).

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_4 перед банком на 31 грудня 2017 року складає 115 022 грн. 54 коп., з яких 3 124 грн. 04 коп. заборгованість за кредитом; 100 865 грн. 98 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 079 грн. 07 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 5 453 грн. 45 коп. штраф (процентна складова) (а. с. 5-6).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження наявності договірних відносин між сторонами та заборгованості відповідача перед банком.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2011 року ОСОБА_4 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначена обставина визнається сторонами, а відтак в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтував свої позовні вимоги, зокрема, тим, що відповідач ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Проте, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Отже, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів.

Разом з тим, по справі встановлено, що відповідач визнала факт підписання анкети-заяви, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн., а також вчиняла дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором.

У сукупності, дані обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_4 фактично визнала факт отримання нею кредитних коштів.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_4 по тілу кредиту становить 3 124 грн. 04 коп.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_4 у період з 16 листопада 2011 року по 31 грудня 2017 року фактично користувалась наданими позивачем кредитними коштами, а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень статті 1048 ЦК України, за наступною формулою з урахуванням наявної заборгованості по тілі кредиту, згідно наданого суду розрахунку банку.

(Сума боргу)*(Ставка %)/100%/365 днів*(Кількість днів)=(Сума)

(70,64)*(7,75)/100%/365*42= 0,62 грн.

(185,1)*(7,75)/100%/365*29= 1 грн. 13 коп.

(314,39)*(7,75)/100%/365*25= 1 грн. 66 коп.

(442,91)*(7,5)/100%/365*31= 2 грн. 82 коп.

(581,84)*(7,5)/100%/365*31= 3 грн. 70 коп.

(729,45)*(7,5)/100%/365*29= 4 грн. 34коп.

(877,74)*(7,5)/100%/365*32= 5 грн. 77 коп.

(1028,78)*(7,5)/100%/365*31= 6 грн. 55 коп.

(1175,1)*(7,5)/100%/365*28= 6 грн. 76 коп.

(1323,27)*(7,5)/100%/365*33= 8 грн. 97 коп.

(1475,81)*(7,5)/100%/365*30= 9 грн. 09 коп.

(1620,52)*(7,5)/100%/365*31= 10 грн. 32 коп.

(1755,28)*(7,5)/100%/365*31= 11 грн. 18 коп.

(1903,21)*(7,5)/100%/365*28= 10 грн. 94 коп.

(2051,12)*(7,5)/100%/365*29= 12 грн. 22 коп.

(2203,57)*(7,5)/100%/365*32= 14 грн. 48 коп.

(2354,18)*(7,5)/100%/365*31= 14 грн. 99 коп.

(2500,41)*(7,5)/100%/365*28= 14 грн. 38 коп.

(2648,44)*(7)/100%/365*33= 16 грн. 76коп.

(2785,87)*(7)/100%/365*30= 16 грн. 02 коп.

(2899,04)*(6,5)/100%/365*31=16 грн.

(2944,04)*(6,5)/100%/365*31= 16 грн. 25 коп.

(2959,04)*(6,5)/100%/365*29= 15 грн. 28 коп.

(2974,04)*(6,5)/100%/365*32= 16 грн. 94 коп.

(2989,04)*(6,5)/100%/365*30= 15 грн. 96 коп.

(3004,04)*(6,5)/100%/365*28= 14 грн. 97 коп.

(3019,04)*(6,5)/100%/365*31= 16 грн. 66 коп.

(3034,04)*(6,5)/100%/365*30= 16 грн. 20 коп.

(3049,04)*(9,5)/100%/365*30= 23 грн. 80 коп.

(3064,04)*(9,5)/100%/365*31= 24 грн. 72 коп.

(3079,04)*(9,5)/100%/365*31= 24 грн. 84 коп.

(3094,04)*(12,5)/100%/365*29= 30 грн. 72 коп.

(3109,04)*(12,5)/100%/365*32= 34 грн. 07 коп.

(3124,04)*(12,5)/100%/365*44= 47 грн. 07 коп.

(3124,04)*(14)/100%/365*85= 101 грн. 85 коп.

(3124,04)*(19,5)/100%/365*26= 43 грн. 39 коп.

(3124,04)*(30)/100%/365*177= 454 грн. 48 коп.

(3124,04)*(27)/100%/365*28= 64 грн. 71 коп.

(3124,04)*(19)/100%/365*35= 56 грн. 76 коп.

(3124,04)*(18)/100%/365*28= 43 грн. 02 коп.

(3124,04)*(16,5)/100%/365*35= 49 грн. 29 коп.

(3124,04)*(15,5)/100%/365*49= 64 грн. 83 коп.

(3124,04)*(15)/100%/365*42= 53 грн. 77 коп.

(3124,04)*(14)/100%/365*168= 201 грн. 31 коп.

(3124,04)*(13)/100%/365*42= 46 грн. 73 коп.

(3124,04)*(12,5)/100%/365*154= 164 грн. 76 коп.

(3124,04)*(14,5)/100%/365*17= 21 грн. 10 коп.

Таким чином, сума відсотків, які мали бути нараховані відповідачу за користування кредитними коштами, за період зазначений в розрахунку заборгованості становить 2 303 грн. 16 коп.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 повинна була сплатити на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 124 грн. 04 коп. та заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 2 303 грн. 16 коп.

Однак, при розгляді справи судом першої інстанції відповідач, заперечуючи проти позову, просила суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що з 05 березня 2012 року останній почав свій відлік.

Згідно з положеннями статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Із наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 16 листопада 2011 року (а.с. 6), вбачається, що заборгованість відповідача за тілом кредиту, яку просить стягнути банк в сумі 3124.01 грн. була нарахована ще 30.09.2014 року (а.с. 6).

Заборгованість за відсотками, на яку банк має право в сумі 2303.16 грн., згідно вище наведеного розрахунку, рахується простроченою ще з 01.10.2014 року (а.с. 6).

Однак, банк звернувся з позовом 20 лютого 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою до відмови в позові.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.

Судді

Фінагеєв В.О.

Кулішенко Ю.М.

Яворський М.А.