Постанова № 75488729, 15.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/648/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/249/18 Доповідач у 2 інстанції ВерлановКатегорія 26 15.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 26 грудня 2011 року ОСОБА_1отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дав згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між ним і банком договір. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 37 577 грн. 78 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 995 грн., заборгованості за процентами у розмірі 29 317 грн. 17 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 000 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1756 грн. 61 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором здійснив 16 січня 2013 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 08 лютого 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого ОСОБА_1 подано письмову заяву.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно анкети - заяви від 26 грудня 2011 року ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.9, 100-101).

На виконання умов договору банком відповідачу була надана картка «Універсальна» НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.117). Факт користування ОСОБА_1 вказаною карткою та використання кредитних коштів, наданих банком, підтверджується випискою по кредитному рахунку клієнта (а.с.95-99).

На обґрунтування вимог позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 37 577 грн. 78 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 995 грн., заборгованості за процентами у розмірі 29 317 грн. 17 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 000 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1756 грн. 61 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав письмову заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом (а.с.105-108).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у порядку узгодженому сторонами проінформував ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення дії договору, а відтак цей договір автоматично пролонговувася.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, що ОСОБА_1 останній платіж на погашення кредиту здійснив 16 січня 2013 року.

Разом з тим, по справі встановлено, що термін дії кредитної картки, яка видана банком ОСОБА_1, встановлено до грудня 2015 року (а.с.117). Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Із вказаним позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 08 лютого 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України на наведене вище належної уваги не звернув, не повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 26 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.8), анкету-заяву (а.с.9, 100-101), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11), витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12-35) без підпису ОСОБА_1, ксерокопію паспорта ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України (в редакції статті, яка діяла на час ухвалення судом рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Встановлено, що в анкеті-заяві від 26 грудня 2011 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 26 грудня 2011 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 26 грудня 2011 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 26 грудня 2011 року відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 1 995 грн. (а.с.8), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_1 у період з 26 грудня 2011 року по 31 жовтня 2016 року фактично користувався наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 1 995 грн., а умовами договору не встановлено розмір відсотків за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України.

По справі встановлено, що останній платіж на погашення кредиту позичальник здійснив 16 січня 2013 року у сумі 500 грн.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

У правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-140цс14 від 19 листопада 2014 року зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З урахуванням вказаної правової позиції та встановлених обставин по справі, колегія суддів вважає, що початком перебігу строку позовної давності є 16 січня 2013 року.

Оскільки із позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 08 лютого 2017 року, то колегія суддів приходить до висновку, що до позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 26 грудня 2011 року по 08 лютого 2014 року позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що з відповідача на користьПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у межах строку позовної давності за період з 08 лютого 2014 року по 31 жовтня 2016 року.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 08 лютого 2014 року по 31 жовтня 2016 року здійснюється за формулою:

[ Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

[1995] х [ 6,5 ] /100% / 365 днів х[ 66 (з 08.02.2014 по 14.04.2014)] =[23,45]

[1995] х [ 9,5] /100% / 365 днів х[ 93 (з 15.04.2014 по 16.07.2014)] =[48,29]

[1995] х [ 12,5] /100% / 365 днів х [119(з 17.07.2014 по 12.11.2014)] =[81,30]

[1995] х [ 14] /100% / 365 днів х[ 85( з 13.11.2014 по 05.02.2015)] =[65,04]

[1995] х [ 19,5] /100% / 365 днів х[ 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015)] =[27,71]

[1995] х [30] /100% / 365 днів х[ 177 (з 04.03.2015 по 27.08.2015)] =[290,23]

[1995] х [27] /100% / 365 днів х[ 28 (з 28.08.2015 по 24.09.2015)] =[41,32]

[1995] х [22] /100% / 365 днів х[ 210 (з 25.09.2015 по 21.04.2016)] =[251,83]

[1995] х [19] /100% / 365 днів х[ 35 (з 22.04.2016 по 26.05.2016)] =[36,25]

[1995] х [18] /100% / 365 днів х[ 28 (з 27.05.2016 по 23.06.2016)] =[27,47]

[1995] х [16,5] /100% / 365 днів х[ 35 (з 24.06.2016 по 28.07.2016)] =[31,48]

[1995] х [15,5] /100% / 365 днів х[ 49 (з 29.07.2016 по 15.09.2016)] =[41, 40]

[1995] х [15] /100% / 365 днів х[ 42 (з 16.09.2016 по 27.10.2016)] =[34,04]

[1995] х [14] /100% / 365 днів х[ 4 (з 28.10.2016 по 31.10.2016)] =[3,05]

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитними коштами становить 1 003 грн. 17 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2011 року у розмірі 2 998 грн. 17 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 995 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 1 003 грн. 17 коп.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

З огляду на викладене заочне рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст.ст.374, 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 1 600 грн., а при подачі апеляційної скарги - 1 760 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 268 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2011 року у розмірі 2 998 грн. 17 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 995 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 1 003 грн. 17 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 268 грн. 08 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді