Рішення № 75487837, 25.07.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 487/2448/18

Номер провадження 2/489/2008/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Тихонової Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору міни дійсним та визначення розміру часток,

ВСТАНОВИВ

26 квітня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яким просили про визнати дійсним договір № 534 від 08.05.1997 року міни нерухомого майна.

Свої вимоги мотивували тим, що

-1997 році між позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_5 та відповідачами було укладено договір міни нерухомого майна, який був оформлений на Універсальній товарній біржі «Віконт- Т»;

-за життя померлою ОСОБА_5 було складено заповіт від 19.04.2016 відповідно до якого все майно, яке належало їй на день смерті вона заповідала позивачу ОСОБА_6;

-у встановленому законом порядку позивач ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_5, проте нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально;

-усі умови договору сторони виконали, претензій один до одного не мають, проте від нотаріального посвідчення договору міни відповідачі ухиляються також запропонував звернутися до суду для визначення часток між співвласниками.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленнями (викликом) сторін не надходило, відтак суд вважає за можливе розглянути цивільну справу без участі сторін.

Судом встановлені такі фактичні обставини.

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, зареєстрованого ЮФ «Эдвайс», в реєстрі № 2641/Э від 14.12.1994 року.

Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_5, ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, зареєстрованого ЮФ «Эдвайс», зареєстровано за № 1497/Э від 06.10.1995 року, зареєстрованого в БТІ 21.11.1995 р. за реєстровим № 16945.

Квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_3,ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого ВО СЗ ім. 61 Комунара, згідно розпорядження № 322 від 29.04.1993 р. зареєстрований в ММБТІ за реєстровим № 16971 від 13.05.1993 року.

08.05.1997 року на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т» за № 534 був зареєстрований Договір міни, відповідно до якого ОСОБА_7 передав квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 передали квартиру АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали квартиру АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_5, ОСОБА_1.

Право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано в Миколаївському міському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_5, ОСОБА_1 за реєстровим № 16971 від 06.06.1997 року.

Претензій сторони один до одного не мали, всі умови договору міни дотримані. Проте на даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе.

Відповідно до ст.ст.57,58 Конституції України, ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у червні 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР за договором міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту сторін.

Згідно ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов’язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов'язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору міни житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що вони придбали квартиру на біржі, однак через необізнаність сторін договір міни нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, а лише зареєстрований на біржі. Позивачі вказують, що після укладання договору відповідачі звільнили квартиру від особистих речей та майна, передали позивачу ключі від неї, водночас позивач почала користуватися спірною квартирою та продовжує нею користуватись по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Відразу після укладання договору міни між сторонами позивачами було зареєстровано право власності в Миколаївському МБТІ, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.

Разом з тим, позивачі на теперішній час не має можливості зареєструвати своє право власності на спірну квартиру на підставі договору міни, укладеного з відповідачами, через те, що на час укладання договір не був нотаріально посвідчений, а відповідно його форма не відповідала формі, передбаченій діючим законодавством.

За життя ОСОБА_5 було складено заповіт від 19.04.2018 року, відповідно до якого все майно, яке належало їй на день смерті вона заповідала ОСОБА_6.

22 травня 2017 року померла ОСОБА_5.

13.03.2018 року позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла 20.05.2017 року.

Державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Головного Управління юстиції в Миколаївській області було винесено роз’яснення діючого законодавства, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, яка померла 20.05.2017 року, у зв’язку з тим, що Договір міни від 08.05.1997 року, зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Віконт» № 534 не був нотаріально посвідчений та не визначено частку померлої у праві спільної власності на вищевказану квартиру.

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки майна, що є у праві спільної сумісної власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належить по 1/2 частці у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином суд вважає, що права позивачів порушено, іншим шляхом поновити їх неможливо, отже заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265, 280-284 ЦПК України суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору міни дійсним та визначення розміру часток - задовольнити.

Визнати Договір міни квартир, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передав квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 передали квартиру АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали квартиру АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_5, ОСОБА_1, зареєстрований 08.05.1997 року на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т» за № 534 - дійсним.

Визначити, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_3, складає – 1/2 частку, частка ОСОБА_5 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_3, складає – 1/2 частку.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер та серія паспорта ЕО 182696, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,серія та номер паспорта ЕО489845, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

Відповідач – ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_5;

Відповідач – ОСОБА_4, місце реєстрації: АДРЕСА_5;

Третя особа – Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», місце знаходження: а/с 224 в м. Миколаєві.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2018 р.

Суддя Н.С. Тихонова