Постанова № 75487608, 11.07.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2445/17

Провадження № 2-а/487/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,при секретарі - Плетенчук О.О.,за участю: представник позивача -ОСОБА_3представник відповідача -Галатюк Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області в якому в остаточних позовних вимогах просив суд спонукати відповідача перерахувати йому пенсію з 03 січня 2014 року з врахуванням його стажу 26 років 6 місяців 14 днів (з 01.09.1969 року по 08.10.1996 року), мінімального прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії, що дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області та отримує пенсію за віком, розраховану в розмірі 949 гривень, тобто в розмірі меншому, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених у запереченнях проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI.

Відповідач відмовив в у здійсненні перерахунку, зазначивши, що нарахування та виплата пенсії провадяться з додержанням вимог чинного законодавства.

Проте, враховуючи, що позивач отримує пенсію в розмірі 949,00 грн., даний факт не заперечується відповідачем, суд приходить до висновку, що підвищення до прожиткового мінімуму фактично не виплачується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимогу про спонукання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму, починаючи з 03 січня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

З урахуванням наведеної вище норми права, виплата пенсії позивачу проводиться органом пенсійного забезпечення пропорційно наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком та на момент звернення позивача до суду першої інстанції розмір пенсії був нижчим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

У відповідності з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, пенсія позивача не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Згідно з ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу за період спірних правовідносин виплачується у розмірі 949 грн.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Положеннями ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 № 265, якою передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949,00 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, є такими, що суперечать ч.3 ст.46 Конституції України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 по справі „Проніна проти України" та від 12.07.2016 по справі "Петриченко проти України" констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст. 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Європейського Суду з прав людини національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

У рішенні у справі "Великода проти України" від 03.06.2014, Європейський суд з прав людини зазначає, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що виходячи з вищезазначених норм закону, розмір виплат позивачу в будь-якому разі не міг бути меншим прожиткового мінімуму, і пенсія в такому розмірі повинна була йому виплачуватися незалежно від підрахунку, здійсненого за його заробітком та стажем. Розмір пенсії позивача на рівні прожиткового мінімуму, встановлений Конституцією України.

Тобто, якщо при нарахуванні пенсії згідно законодавства, виходячи з середнього заробітку, стажу, доплат розмір пенсії становить нижче прожиткового мінімуму, виплаті підлягає пенсія в розмірі прожиткового мінімуму.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства,судові витрати складаються, зокрема із судового збору. Таким чином позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Що стосується вимог в частині позовних вимог до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області про перерахунок пенсії, за період з 03 січня 2014 року по 03 листопада 2016 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Виходячи із змісту даної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви та доданої до неї матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права позивач, мав можливість дізнатися з моменту призначення позивачу пенсії, а з позовом до суду позивач звернувся 04 травня 2017 року тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом до суду.

Клопотання про поновлення строків звернення до суду позивач подав в уточненій позовній заяві, а його твердження, що він дізнався про порушення його прав на момент звернення до суду, суд вважає необґрунтованими та суд приходить до переконання, що вони є неповажними.

За таких обставин, суд дійшов до висновку що позов в цій частині слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 159-163 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області про перерахунок пенсії за період з 03 січня 2014 року по 03 листопада 2016 року - залишити без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_5 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області про перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області, щодо виплати ОСОБА_5 пенсії в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області провести ОСОБА_5 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 04 листопада 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої йому пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_5 (мешкає АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області (вул. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, Код ЄДРПОУ 41250753).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д.Г. Нікітін