Рішення № 75487502, 12.07.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6745/17

Провадження № 2/487/850/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Попович А.Г., представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника третьої особи уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 про стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що ОСОБА_1 23.02.2015 року уклала договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» з ПАТ «Дельта Банк» на суму 5000,00 доларів США. ОСОБА_2 23.02.2015 року уклала договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» з ПАТ «Дельта Банк» на суму 5712,00 доларів США. З 03.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку ОСОБА_4. На своєму офіційному сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що з 06 липня 2015 року розпочинаються виплати за депозитними договорами, строк дії яких закінчився до 25 березня 2015 року. Строк дії Договорів позивачів закінчився 09 березня 2015 року, проте Фонд не виплатив належні позивачам кошти. Протиправні дії Уповноваженої особи були оскаржені в Окружному адміністративному суді м. Києва та позовні заяви задоволені. 20 вересня 2017 року за рішенням суду відповідач повернув позивачам вклади – ОСОБА_1 у сумі 134 401,76 грн. за курсом НБУ на день введення тимчасової адміністрації, ОСОБА_2 – 153 540, 59 грн. Це суми які підлягали виплаті 10 березня 2015 року за вкладом, навіть без врахування судових витрат і судового збору. Бездіяльність Фонду щодо невидачі грошових коштів за банківським вкладом є грубим порушенням прав вкладників на отримання та розпорядження своїм майном і суперечить Конституції України та ст. 321 ЦК України. Без рішення суду відповідач відмовляється сплачувати будь-які інші суми нарахувань. За період часу з 10.03.2015 по 20.09.2017 року значно зросли ціни на житлово-комунальні послуги, продукти харчування, відбулась інфляція і знецінення грошових коштів. Відповідач навмисно затягував проведення виплати належних позивачам коштів. Увесь цей час відповідач, порушуючи зобов’язання, протиправно користувався коштами позивачів на власний розсуд, в тому числі отримував відсотки. Це позбавило позивачів права на розпорядження своєю власністю, в тому числі, одержати додатковий дохід у вигляді відсотків за весь період незаконного утримування коштів, який вони могли б отримати, якби їх право не було порушено (упущена вигода). Таким чином, позивачі вважають правомірним застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді неустойки (пені), 3% річних, інфляційних витрат, упущеної вигоди та моральної шкоди, як спосіб захисту порушених прав. Також зазначають, що розрахунки з вкладниками мали б розпочатися не пізніше 14.04.2015 р., тобто позивачі вже 15.04.2015 року, якби їх права не були порушені відповідачем, мали можливість використати свої заощадження, а фактично отримали вклади 20.09.2017 р. Упущена вигода позивачами не розраховувалась, а як спосіб захисту порушених прав застосована пеня за подвійною ставкою НБУ з 15.04.2015 по 20.09.2017, інфляційні витрати на 3% річних від простроченої суми.

На підтвердження наявності моральної шкоди позивачі посилались на те, що ОСОБА_1 перебуває у поважному віці – 82 роки, нервувала, озлоблювалась на дії відповідача, що призвело до психоматичних розладів, стала замкненою, перебувала у депресивному стані. Фізичні страждання стали проявлятися задухою, відчуттям зуду, тошнотою і головокружінням. На даний час вона потребує сторонньої допомоги та догляду. ОСОБА_2 в розпал з’ясування стосунків з Фондом була вагітною та ситуація що склалась постійно її дратувала. Сумні думки і переживання негативно відображались на дитині. Посилаючись на викладені обставини та на положення ст.ст. 526, 625, 536, 611, 549, 550, 22, 23, 1167 ЦК України, ЗУ «Про «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у сумі 124 591,56 грн., інфляційні витрати у сумі 63 901,13 грн., 3% річних у сумі 9820,0 грн. та компенсацію моральної шкоди у сумі 10 000 грн.; на користь ОСОБА_2 – неустойку (пеню) у сумі 142 333,39 грн, інфляційні витрати у сумі – 73 000,66 грн., 3% річних у розмірі 11 219,0 грн. та компенсацію моральної шкоди у сумі – 5000 грн.

02.01.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримала позов з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, розглянути справу без участі представника Фонду. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що під час тимчасової адміністрації Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, всі інші Закони України можуть застосовуватись до правовідносин лише в тій частині, що йому не суперечать. Відшкодування за вкладами позивачів регулюється виключно вищезазначеним Законом. На виконання норм Закону, позивачі отримали грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за їх вкладами, що підтверджують і самі позивачі. Пеня як вид забезпечення виконання зобов’язання може застосовуватись лише в договірних правовідносинах, однак сторони у справі не перебували у договірних відносинах. Крім того, на період тимчасової адміністрації, яка запроваджена в банку, не здійснюється нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій. Таким чином обраний позивачами спосіб захисту порушених прав порушує порядок здійснення процедури виведення Фондом банку з ринку та суперечить положенням Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність. Пояснив, що правовідносини, які виникли внаслідок укладання договорів вкладів між позивачами та АТ «Дельта Банк» та правовідносини, що виникли між позивачами та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» мають різну правову природу та регулюються різними нормативно-правовими актами. Фондом виконані зобов’язання щодо виплати відшкодування належних позивачам коштів за вкладами АТ «Дельта Банк», а тому відсутні підстави для задоволення позову. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Жодна норма не передбачає, що виплата відшкодування коштів має закінчитися в той же день, в якому вона розпочалася, тому посилання позивачів, що обчислення періоду прострочення починається з 10.03.2015 року ( з дня наступного за закінченням договорів вкладу) є безпідставним. За загальним правилом прострочення починається з дня кінцевого терміну виконання зобов’язання. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Оскільки станом на день остаточної виплати позивачам гарантованих сум відшкодування коштів за їх вкладами (20 вересня 2017 року) такі документи не подавалися, прострочення Фонду не відбулось. Щодо застосування неустойки (пені), 3% річних, інфляційних виплат, упущеної вигоди: Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. Відносини, що виникли між сторонами не є договірними та регулюються виключно положеннями ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому застосування ст. 509 ЦК України є необґрунтованим. Відповідач виконує свої зобов’язання перед позивачами та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах передбачених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку. З 3 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію, а відтак з цього періоду передбачені ст. 625 ЦК України фінансові санкції не застосовуються. Крім того ця норма застосовується виключно до боржника за договірними зобов’язаннями, яким Фонд не є. Також позивачами неправомірно застосовується ст. 536 ЦК України, у зв’язку із невірним тлумаченням норм матеріального права, вважаючи ці проценти пенею. Крім того пеня як вид забезпечення виконання зобов’язання може застосовуватись лише у договірних правовідносинах між виконавцем та споживачем, однак позивачі і Фонд в жодні договірні відносини не вступали. Щодо відшкодування моральної шкоди представник третьої особи зазначив, що до спірних правовідносин не застосовуються зазначені позивачами ст.ст. 23, 1167, 611 ЦК України, а також позивачами не надано доказів порушення відповідачем зобов’язань, визначених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.02.2015 року ОСОБА_1 з ПАТ “Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №015-14501-2302015 в сумі 5000 доларів США на строк до 09.03.2015 року включно.

23.02.2015 року ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №012-14501-230215 в сумі 5712,00 доларів США на строк до 09.03.2015 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року від № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строком на шість місяців до 2 вересня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 2 жовтня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» № 664 від 2 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк». На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) прийнято рішення 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делеговано повноваження Уповноваженій особі - ОСОБА_4 з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. 20 лютого 2017 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та повноваження ліквідатора на два роки до 04 жовтня 2019 року.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Разом з тим, частина перша статті 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

На вимогу ст.ст. 36,37,38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду було забезпечено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» своїм листом №8821/2502 від 23.09.2015 року повідомив ОСОБА_1 про те, що правочин банківського вкладу (депозиту) №015-14501-2302015 від 23.02.2015 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, є нікчемним, та звернув увагу на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Також, повідомленням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» повідомлено ОСОБА_2 про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №012-14501-230215 від 23.02.2015 р., укладеного між АТ «Дельта Банк» та нею.

Позивачі оскаржили зазначені рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 05 квітня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року вищевказану постанову в частині зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – скасовано та в цій частині прийнята нова постанова, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовлено. Абзац 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року змінено та викладено в наступній редакції: « зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування всіх належних коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №015-14501-2302015 від 23 лютого 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю. 23 травня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду зазначену постанову скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №012-14501-230215 від 23 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2. оформлене Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» «Щодо заходів, пов’язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» від 16 вересня 2015 року №813. Зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до Закону та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування всіх належних коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» від 23 лютого 2015 року № №012-14501-230215 .

На виконання зазначених постанов суду Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» включено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування всіх належних коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

20 вересня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернув позивачам вклади.

На думку позивачів вклади підлягали виплаті 10 березня 2015 року, а розрахунки мали б розпочатися не пізніше 14.04.2015 р., тому прострочено виконання грошового зобов’язання.

З такими твердженнями суд не погоджується виходячи з такого:

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Отже, лише після здійснення вказаних дій, Фонд має право на розрахунки з вкладниками, що і було зроблено Фондом, після виконання Уповноваженою особою Фонду вимог постанов суду щодо позивачів. А саме, як зазначалось вище та не заперечується позивачами, 20.09.2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодував кошти за вкладами позивачів.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діяв межах своїх повноважень та в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Однак ні наведена, ні жодна інша норма законодавства не передбачає, що виплата відшкодування коштів має закінчитися в той же день, в якому вона розпочалася. Тому обчислення періоду прострочення з цього дня є безпідставним. За загальним правилом прострочення починається з дня кінцевого терміну виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Оскільки станом на день остаточної виплати позивачам гарантованих сум відшкодування коштів за їх вкладом (20 вересня 2017 року) такі документи не подавалися, прострочення Фонду не відбулося.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушення строків виконання зобов’язань, та відповідно порушення прав позивачів. А постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 р. та 23.05.2017 року порушені Уповноваженою особою Фонду права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як вкладника захищено.

Далі, в обґрунтування позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат позивачі посилались на ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 611, ст. 549, ст. 550 ЦК України.

Проте, відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Отже, у період дії тимчасової адміністрації фінансові санкції не застосовуються, а як зазначалось вище Фонд запровадив тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року.

Крім того, відповідно до статті 509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інші правочинів.

Однак, позивачі як вкладники банку і відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - в жодні договірні відносини не вступали.

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, на виконання якого, зокрема Фонд здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом ( ст. ст. 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються виключно положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах і в даному випадку підлягають застосуванню саме норми цього Закону, а не норми ЦК України. А як зазначалось вище, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені.

Посилання представника позивачів на судову практику, яка міститься в постанові Верховного суду від 18.04.2018 року справа № 910/8132/17 провадження №12-27гс18, як на підставу для задоволення позову, є помилковим, оскільки у зазначеній справі вимоги про стягнення з Фонду 3% річних на інфляційних витрат не заявлялись, а навпаки ці вимоги були заявлені до Банку в зв'язку з невиконанням ним покладених на нього кредитним договором зобов'язань до запровадження тимчасової адміністрації.

За такого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Фонду пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Далі, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України).

Частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивачів, відтак вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-82, 89, 211, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 23, 509, 1058, 1060, 1074, 1167 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 про стягнення коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.07.2018 року.

Суддя: З.М. Сухаревич