Ухвала суду № 75487294, 19.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/845/17 Головуючий у 1 інстанції: Лєсний С.Є.

Провадження № 11-кп/783/91/18 Доповідач: Головатий В. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Головатого В.Я.,

суддів – Березюка О.Г., Маліновської-Микич О.В.,

при секретарі – Стойко Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017140180000333 від 16.04.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України,

з участю прокурора Яворського С. М.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника потерпілих ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.129 КК України та призначено йому покарання за п. 4 ч.2 ст.115 КК України – 15 років позбавлення волі, за ч.1 ст.129 КК України – 6 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838- VIII від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення, а саме з 16 квітня 2017 року до вступу вироку в законну силу включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати відповідно до протоколу про затримання – з 16 квітня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 16 квітня 2017 року о 17.15 год., знаходячись на вулиці О.Петрика біля будинку № 10 в м. Комарно Городоцького району Львівської області, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті своїй дружині – ОСОБА_6, з особливою жорстокістю, діючи умисно, на ґрунті миттєво виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань внаслідок заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень та особливих психічних та моральних страждань внаслідок нанесення їх у присутності їхнього малолітнього сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, наблизившись до потерпілої ОСОБА_6, завдав останній 17 ударів ножем в обличчя, шию, груди, у ділянки обох лопаток, спину та поперек, спричинивши потерпілій колото-різані ушкодження лівої легені, гортані та капсули лівої нирки, що призвело до гострої крововтрати, порушення функції центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності та дихання, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_6 померла.

Крім цього, він же 16 квітня 2017 року о 17.25 год., знаходячись на вулиці О.Петрика біля будинку № 10 в м. Комарно Городоцького району Львівської області, після нанесення ударів ножем своїй дружині ОСОБА_6, маючи умисел на погрозу вбивством ОСОБА_4 (сестрі ОСОБА_6С.), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розкрив лезо згаданого ножа та розуміючи, що висловлена ним погроза здатна викликати у потерпілої побоювання за своє життя, з ножем у руці став іти до ОСОБА_4, погрожуючи, що зараз її вб’є. За вказаних обставин потерпіла ОСОБА_4 сприймала погрозу ОСОБА_1 як таку, що може бути ним негайно реалізована та, побоюючись за своє життя, втекла з місця події.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати, а запобіжний захід тримання під вартою змінити на домашній арешт.

В обґрунтування скарги обвинувачений покликається на те, що суд першої інстанції не врахував висновку експерта, згідно з яким у момент вчинення злочину у нього був стан фрустрації, відеозапису слідчого експерименту, а також обставин, що пом’якшують покарання, а саме наявність у нього неповнолітніх дітей та щире каяття. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків захисту. Зазначає, що у нього не було прямого умислу на вбивство потерпілої оскільки в момент вчинення злочину перебував у стані фрустрації, який в певній мірі обмежив його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В судовому засіданні експерт-психолог зазначив про те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання, а тому вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 116 КК України, як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Захисник у апеляційній скарзі та доповненнях до неї фактично змінив апеляційну скаргу, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В мотивах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду. У зв’язку з клопотанням обвинуваченого судовий розгляд здійснювався судом присяжних. Згідно з протоколом попереднього відбору присяжних, автоматизованою системою визначено список попередньо відібраних присяжних: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 09.11.2017 р., присяжні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 звернулись до суду із клопотаннями про увільнення від обов’язків присяжних, які були задоволені судом. ОСОБА_11 не зверталась до суду із подібними клопотаннями. Проте, згідно з протоколом автоматизованого розподілу визначення присяжних від 09.11.2017 р. визначено вже змінений список присяжних, де замість ОСОБА_11 визначена присяжна ОСОБА_15, яка у протоколі попереднього відбору присяжних визначена не була. 07.12.2017 року за її участі був ухвалений оскаржуваний вирок, що на думку захисника, є порушення п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого в підтримання поданої ним апеляційної скарги, захисника в підтримання своєї апеляційної скарги, прокурора, потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Так, згідно вимог апеляційної скарги поданої захисником ОСОБА_2 та підтриманої ним в судової засіданні, такий просить скасувати вирок суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.2 ст.412 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до протоколу попереднього відбору присяжних від 12.10.2017 р., автоматизованою системою визначено список попередньо відібраних присяжних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

09.11.2017 р., присяжні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 звернулись до суду із клопотаннями про увільнення від обов’язків присяжних, які були задоволені судом. Протоколом автоматичного визначення присяжних від 09.11.2017 р. по кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_1, визначено основних присяжних ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_16 та запасних присяжних ОСОБА_15 та ОСОБА_13 При цьому встановлено, що ОСОБА_15 була відсутня у протоколі попереднього відбору присяжних.

Відповідно до вимог ч.10 ст.387 КПК України, запасні присяжні під час судового засідання постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з основних присяжних продовжувати участь у судовому розгляді. Про заміну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних постановляє ухвалу.

В процесі дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що розгляд кримінального провадження був проведений визначеним автоматизованою системою документообігу суду складом суддів Лєсного С.Є., Теслюка Д.Ю., основних присяжних ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_16 та 07 грудня 2017 р. ухвалено вирок у справі. При цьому, заміна ні суддів ні основних присяжних в процесі розгляду справи не провадилась, про що свідчить відсутність ухвали суду присяжних про заміну і цю обставину підтвердили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1, його захисник ОСОБА_17, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх захисник ОСОБА_5

Аналізуючи зміст ст.375 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок суду ухвалено, тобто прийнято рішення з питань передбачених ст.368 КПК України, в складі визначених двох професійних суддів та основних трьох присяжних простою більшістю голосів, з дотриманням вимог ст. 371 КПК України у нарадчій кімнаті та підписане усім складом суддів та присяжних.

Відтак, доводи захисту про ухвалення оскаржуваного вироку суду незаконним складом суду є безпідставним, оскільки запасний присяжний ОСОБА_15 в ухваленні вироку у нарадчій кімнаті участі не приймала, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.116 КК України, умисним вбивством, вчиненим в стані сильного душевного хвилювання, визнається таке, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Станом сильного душевного хвилювання у ст.116 КК України розуміється, стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує у свідомості людини, котра значною мірою, хоча і не повністю втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Вбивство в стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Колегією суддів встановлено, що в процесі допиту судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 дав показання про те, що тривалий час з дружиною були конфлікти внаслідок яких вони проживали окремо з 2015 р. У зв’язку з цим, він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Вважає, що такі конфлікти пов’язані з впливом тещі на дружину. 16 квітня 2017 р., на свято Пасхи, після сніданку, взяв з собою сина ОСОБА_18, який проживав у дружини та поїхав в гості. Приблизно о 16 год., привіз сина в будинок де проживала дружина. Після цього усамітнився біля річки. Повертаючись, побачив дружину з сином ОСОБА_18. Захотів з нею помиритись. Однак, дружина відмовилась, пояснивши що має іншого чоловіка. Від почутого в нього був стан людини, яка занурилась у воду. Що відбувалось далі не пам’ятає. Отямився тоді, коли побачив кров на своїх штанах, в руках був ніж, а дружина лежала на землі.

Висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 252 від 17.05.2017 р. встановлено, що в період вчинення злочину, ОСОБА_1 перебув в емоційному стані фрустрації, який в певній мірі обмежив його можливість усвідомлення та розуміння ситуації. Психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового або будь-якого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Допитана в суді першої інстанції експерт-психолог ОСОБА_19, яка приймала участь в проведенні експертизи, зазначила про те, що під час дослідження психічного стану обвинуваченого було встановлено, що той перебував в стані фрустрації. Такий стан характеризується накопиченням психоемоційних переживань, яке тривало в даній ситуації впродовж двох років. Психічна фрустрація є певним видом стресу і не є психічним захворюванням чи розладом. На відміну від фрустрації, як довготривалого накопичення негативних емоцій, фізіологічний афект виникає раптово і триває короткий проміжок часу. Стан фрустрації не є будь-яким підвидом фізіологічного афекту. ОСОБА_1 в стані фізіологічного афекту не перебував.

Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_3 дала показання про те, що обвинувачений є її зятем, а покійна ОСОБА_6 - донькою. З 2015 р., відносини між донькою та зятем погіршились. Останній неодноразово під час конфліктів погрожував доньці ножем, у зв’язку з чим, ножі, що були в будинку донька ховала. На сімейні конфлікти неодноразово викликались працівники поліції.

Крім того, згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 252 від 17.05.2017 р., який безпосередньо досліджувався судом першої інстанції та визнаний ним належним та допустимим доказом, ніким не оспорюється, комісія експертів, на підставі сукупності наданих доказів, серед яких і містяться показання малолітнього ОСОБА_7 – сина обвинуваченого та комплексу необхідних тестів і дій, прийшла до висновку про перебування обвинуваченого в стані фрустрації та відсутності психічних захворювань які б позбавляли обвинуваченого ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При цьому, комісією взято до уваги показання малолітнього ОСОБА_7, згідно яких той повідомив про обставини загибелі матері, зокрема те, що вийшовши з машини, батько підійшовши до матері нічого не говорив, а відразу почав наносити їй удари. Коли мати почала втікати, батько наздогнав її, в нього в руках з’явився ніж, яким почав наносити їй удари по тілу. Почав батька бити по руках і ногах з метою його зупинити, на що той не реагував. Мама сказала бігти до тітки.

Показання малолітнього ОСОБА_7, які, серед іншого, послужили підставою для висновку судової психолого-психіатричної експертизи, спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 про обставини, які мали місце 16 квітня 2017 р.

На підстав аналізу вказаних доказів, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що будь-які дані, які б свідчили про тяжку образу з боку потерпілої, протизаконне насильство чи систематичного знущання які призвели до сильного душевного хвилювання що раптово виникло – відсутні, а така позиція обвинуваченого спрямована на пом’якшення кримінальної відповідальності.

Не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відеозапис слідчого експерименту проведеного з його участю як доказ перебування його в стані сильного душевного хвилювання, оскільки про перегляд такого, ні обвинуваченим, ні учасниками кримінального провадження клопотання не заявлялось.

Крім цього, відповідно до ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Про проведення слідчого експерименту слідчий складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. При цьому, в протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Колегією суддів встановлено, що протокол слідчого експерименту від 24.05.2017 р. проведеного з участю обвинуваченого ОСОБА_1, безпосередньо досліджувався судом першої інстанції. У протоколі слідчого експерименту відсутні дані про те, що під час його проведення від учасників поступали будь-які клопотання чи зауваження. Судом першої інстанції зазначений доказ визнаний як належний та допустимий.

Навпаки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зроблений на підстав аналізу досліджених доказів, про те, що обвинувачений взяв з собою на місце події ніж та позбавляючи потерпілу життя, усвідомлював, що завдає їй особливих фізичних страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, згідно висновку судово - медичної експертизи № 34/2017 від 24.05.2017 р. 17 ран., смерть якої, враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, наступила внаслідок гострої крововтрати. Зазначені дії вчинені в присутності малолітнього сина потерпілої, і як встановлено матеріалами кримінального провадження, остання, під час нанесення їй тілесних ушкоджень сказала синові бігти до тітки, що на думку колегії суддів завдало їй особливих психічних та моральних страждань.

Крім того, суд першої інстанції вірно проаналізував дії обвинуваченого після вчинення злочину, які полягають в тому, що не надав потерпілій першу медичну допомогу, не допускав до ОСОБА_6 ОСОБА_4 погрожуючи їй при цьому вбивством, і ці погрози вона сприймала реально, не повідомив швидку допомогу, а зателефонував працівникам поліції, з’ясовуючи при цьому обставини повідомлення. Після вчинення цих дій по телефону попросив швагра забрати машину, а захисника – надати йому правову допомогу.

На підставі цих доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про спрямованість умислу обвинуваченого на вчинення вбивства з особливою жорстокістю та вчинення погрози вбивством.

Відхилення судом першої інстанції клопотання обвинуваченого та його захисника про допит ряду свідків, які є родичами обвинуваченого і не були очевидцями вчинення такого, не впливає на правильність рішення суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.129 КК України. Покарання обвинуваченому призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України в межах санкції інкримінованих йому статтей.

Істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 – без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22