Постанова № 75487082, 19.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 323/1863/15Головуючий у 1-й інстанції Щербань Л.С.Пр. № 22-ц/778/747/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив (т. с. 1 а.с. 87-90), та в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7507С41/91 від 05 вересня 2007 року станом на 07.09.2015 року в сумі 29254,93 доларів США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 21618,72 доларів США; заборгованість по процентам за період з 01.11.2014 р. по 07.09.2015 р. - 3114,86 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р.- 3671,58 доларів США; пеня за порушення строків погашення процентів за період з 16.12.2014р. по 07.09.2015 р. - 633,63 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р. - 183,02 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом - 33,12 доларів США, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду першої інстанції від 15 червня 2015 року (т.с. 1 а.с. 31) провадження у цій справі за позовом Банку відкрито.

Ухвалою суду першої інстанції від 10 вересня 2015 року (т.с. 1 а.с. 95) провадження у цій справі зупинялось на час розгляду Оріхівським районним судом Запорізької області іншої цивільної справи ЄУН № 323/2674/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Банку про захист прав споживачів фінансових послуг.

Ухвалою суду першої інстанції від 10 листопада 2015 року (т.с. 1 а.с. 98) провадження у цій справі відновлено, оскільки встановлено, що позов ОСОБА_2 іншій цивільній справі ЄУН 323/2674/15-ц було залишено без розгляду ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 30 листопада 2015 року (т.с. 1 а.с. 121) провадження у цій справі зупинялось на час розгляду Жовтневим районним судом м. Запоріжжя іншої цивільної справи ЄУН № 331/7537/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Банку про захист прав споживачів фінансових послуг (т.с. 1 а.с. 116).

Ухвалою суду першої інстанції від 20 жовтня 2016 року (т.с. 1 а.с. 122) провадження у цій справі відновлено.

Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року (т.с. 1 а.с. 133-134) позов Банку задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду першої інстанції від 23 березня 2017 року (т.с. 1 а.с. 160) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції скасовано в порядку задоволення заяви відповідача про його перегляд, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

09.08.2017 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до Банку у цій справі (т.с. 1 а.с. 205-208), в якій просив визнати недійсним вищезазначений кредитний договір сторін № 7507С41/91 від 05.09.2007 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 06 листопада 2017 року (т.с. 2 а.с. 42) у прийнятті до провадження у цій справі вищезазначеного зустрічного позову було відмовлено.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року (т. с. 2 а.с. 43-45) позовну заяву Банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору в розмірі 8254,06 доларів США та заборгованість по відсоткам з 27.11.2014 р. по 07.09.2015 р. в сумі 891,33 доларів США.

Всього стягнуто 9145,39 доларів США.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Питання про судові витрати не вирішувалось.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 48-55) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задовольнити у повному обсязі, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Ухвалою апеляційного суду від 24 листопада 2017 року (т.с. 2 а.с.58) апеляційне провадження у цій справі за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито, з урахуванням навантаженості колегії суддів апеляційного суду, яка має постійний склад, та судді-доповідача (в Апеляційному суді Запорізької області працює фактично 20 суддів із 71 судді за штатом, з яких 13 суддів - у судовій палаті з розгляду цивільних справ) справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 60).

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (т.с. 2 а.с. 70-80).

У судовому засіданні 22 лютого 2018 року розгляд цієї справи по суті було розпочато за відсутності відповідача, заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, оголошено перерву у розгляді цієї справи (т.с. 2 а.с. 81-82) в порядку задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 для надання їй часу для надання додаткових доказів апеляційному суду, зокрема судового рішення апеляційного суду в іншій цивільній справі ЄУН № 331/7537/15 за позовом ОСОБА_2 до Банку про захист прав споживачів, в якій судом першої інстанції ОСОБА_2 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, та яка на теперішній час перебуває на розгляді в Апеляційному суді Запорізької області (інша колегія суддів).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 12 квітня 2018 року, був відкладений (т.с. 2 а.с. 88-89) в порядку задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про його відкладення через відрядження останньої в інший населений пункт (т.с. 2 а.с. 85-87).

У судове засідання 19 липня 2018 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи належним чином через свого довірителя ОСОБА_2, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, представники останнього - ОСОБА_4 (повторно, ордер т.с. 2 а.с. 76) та ОСОБА_6 (договір та свідоцтво адвоката (т.с. 2 а.с. 120-121) не з'явились.

ОСОБА_4 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом через перебування його у відпустці (т.с. 2 а.с. 109-121).

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 було укладено договір не конкретно з адвокатом ОСОБА_6, ордер чи довіреність на ім'я якого у матеріалах цієї справи відсутні та який з 12.07.2018 року по 26.07.2018 року перебуває у відпустці, а з Адвокатським об'єднанням «Біленко, ОСОБА_6 та партнери», в якому працює не лише адвокат ОСОБА_6, а також інші адвокати, ще 08 травня 2018 року.

З 08 травня 2018 року і до 19 липня 2018 року ОСОБА_2 та Адвокатське об'єднання «Біленко, ОСОБА_6 та партнери» мали достатньо часу, щоб визначитись із адвокатом, який буде та зможе приймати участь у розгляді у цій справі (не буде перебувати у відпустці) 19 липня 2018 року.

Оскільки, встановлено, що апеляційне провадження у цій справі відкрито ще 27 листопада 2017 року.

А в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута апеляційним судом протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, враховуючи, що останні два рази розгляд цієї справи вже відкладався апеляційним судом саме в порядку задоволення відповідних клопотань іншого представника відповідача, у тому числі через неявку останнього у судове засідання до апеляційного суду.

При вищевикладених обставинах, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 та його представники зловживають своїми цивільними процесуальними правами, затягують розгляд цієї справи апеляційним судом.

Хоча, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, взагалі не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, встановлено, що у судовому засіданні 19 липня 2018 року в апеляційному суді присутній безпосередньо сам відповідач ОСОБА_2

А в силу вимог ст. 223 ч. 3 п. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, якщо …представник учасника справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутністю такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилась особа, яку він представляє…

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх представників відповідача ОСОБА_2 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю відповідача ОСОБА_2 та представника Банку за довіреністю (т.с. 2 а.с. 122) ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку та відповідача ОСОБА_2, які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що інша цивільна справа ЄУН № 331/7537/15 за позовом ОСОБА_2 до Банку про захист прав споживачів апеляційним судом ще не розглянута, розгляд останньої постійно відкладається через клопотання сторони ОСОБА_2 про його відкладення, а тому будь-яке рішення суду, яке б набрало законної сили, про визнання недійсним, неукладеним (відмову у визнанні недійсним, неукладеним) вищезазначеного кредитного договору сторін чи окремих його положень, додаткової угоди тощо, відсутнє, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Тому, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів апеляційної скарги Банку.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов Банку у цій справі на суму стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості по кредитному договору в розмірі 8254,06 доларів США заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам з 27.11.2014 р. по 07.09.2015 р. в сумі 891,33 доларів США, всього 9145,39 доларів США, керувався ст.ст. 10, 57-60,192,196, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 543, 625, 1050, 1054 ЦК України та виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог Банку лише в частині їх задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (06 листопада 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Має місце неповне з'ясування фактичних обставин цієї справи судом першої інстанції, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що 05 вересня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АК «Укрексімбанк» у м. Запоріжжі, правонаступником якого є ПАТ Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_2, як позичальником, укладений кредитний договір №75207С41/91 на суму 48000,00 дол. США (т.с. 1 а.с. 2-16).

Зазначений договір є обов'язковим для виконання його сторонами в силу вимог ст. 629 ЦК України.

Однак, суд першої інстанції помилково вважав частково необґрунтованими при вищевикладених обставинах у цій справі позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 07.09.2015 року в сумі 29254,93 доларів США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 21618,72 доларів США; заборгованість по процентам за період з 01.11.2014 р. по 07.09.2015 р. - 3114,86 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р.- 3671,58 доларів США; пеня за порушення строків погашення процентів за період з 16.12.2014р. по 07.09.2015 р. - 633,63 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р. - 183,02 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом - 33,12 доларів США (розрахунок Банку т.с. 1 а.с. 89-90).

Оскільки:

- з наданого Банком розрахунку суд першої інстанції вбачав, що відсотки нараховуються за ставкою 17,05% річних, як зазначено в додатковій угоді від 02.06.2008 року (т.с. 1 а.с. 17) до кредитного договору № 7507С41/91 від 05.09.2007 року, хоча в кредитному договорі зазначена процентна ставка в розмірі LSBOR (12m) + 7,10% річних, але не менше 12,5% річних (т.с. 1 а.с. 2 зворот.),

- а матеріали цієї справи містять ксерокопію висновку судової почеркознавчої експертизи № 514-16 від 12.05.2016 року із іншої цивільної справи ЄУН № 331/1998/15 (т.с. 1 а.с. 141-147), яку суд першої інстанції безпідставно вважав належним доказом у цій справі, за змістом якого підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Пзичальник» в оригіналі додаткової угоди від 02.06.2008 року до кредитного договору № 7507С41/91 від 05.09.2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою,

- у зв'язку з тим, що почеркознавча експертиза підтвердила, що підпис на додатковій угоді про підвищення процентної ставки не належить ОСОБА_2, то дана додаткова угода в силу положень ЦК України є неукладеною, а тому Банк не має права нараховувати проценти за підвищеною процентною ставкою.

- крім того, згідно із висновком експертного дослідження №133/09/17 від 18.09.2017 року (т.с. 2 а.с. 2-38), здійсненого на замовлення представника заявника ОСОБА_4, який взагалі не міг вважатись належним доказом у цій справі, оскільки суд не призначав цього дослідження у цій справі, експерт при дослідженні мав лише документи, які були надані йому стороною відповідача, заборгованість ОСОБА_2 станом на 07.09.2015 року складає: 8254,06 доларів США- строкова заборгованість за кредитом; 891,33 доларів США - заборгованість по процентам з 27.11.2014 року по 07.09.2015 року, який суд першої інстанції безпідставно прийняв за основу у цій справі та вважав за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Банку лише заборгованість по кредитному договору, яка складається з: 8254,06 доларів США- строкова заборгованість за кредитом; 891,33 доларів США - заборгованість по процентам з 27.11.2014 року по 07.09.2015 року, а всього 9145,39 доларів США.

Однак, встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, обмежившись доказами відповідача, не надавши належної оцінки доводам та доказам Банку у цій справі, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, щодо оцінки доказів.

Хоча суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного кредитного договору №7507С41/91 від 05 вересня 2007 року, укладеного між сторонами у цій справі - Банком та ОСОБА_2, невід'ємною частиною якого є у тому числі додаткова угода від 02.06.2008 року.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції було відсутнє рішення будь-якого суду, що набрало законної сили, яким було би визнано недійсним (неукладеним) вищезазначений кредитний договір сторін чи будь-яку додаткову угоду до останнього.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі з межах доводів апеляційної скарги Банку.

Однак, встановлено, що станом на час перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку рішення будь-якого суду, що набрало законної сили, яким було би визнано недійсним (неукладеним) вищезазначений кредитний договір сторін чи вищезазначену додаткову угоду до останнього, відсутнє.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2017 року у справі ЄУН № 331/7537/15-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до Банку про захист прав споживачів фінансових послуг, в якій останній просив визнати вищезазначену додаткову угоду від 02.06.2008 року недійсною та зобов'язати відповідача провести перерахунок кредитної заборгованості та нарахування процентів, та списання коштів за процентною ставкою 12,5 % річних по кредитного договору з 02.06.2008р.; зобов'язати Банк зарахувати грошові кошти безпідставно отримані Банком на підставі недійсної додаткової угоди від 02.06.2008р. в рахунок погашення кредиту, та яким було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його позову у зв'язку із застосуванням строків позовної давності, законної сили не набрало, справа перебуває на апеляційному перегляді в Апеляційному суді Запорізької області (інший склад колегії) з 28.04.2017 року, наступне судове засідання у цій справі призначено на 16.08.2018 року (т.с. 2 а.с.123-127).

А тому обставини, встановлені, цим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2017 року у справі ЄУН 331/7537/15-ц, що не набрало законної сили, преюдиційного значення для вирішення цієї справи апеляційним судом на теперішній час не мають.

Апеляційним судом не вбачається підстав, передбачених ст. 251 ч. 1 п. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2107 року, а саме: обов'язку апеляційного суду за власною ініціативою зупиняти провадження у цій справі, оскільки відповідних клопотань від учасників цієї справи апеляційному суду не надходило, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи вищезазначеної цивільної справи ЄУН № 331/7537/15-ц, що розглядається в порядку … цивільного…судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в цій іншій справі.

Оскільки, зібрані у цій справі ЄУН № 323/1863/15 докази дозволяють апеляційному суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду вищезазначеної іншої цивільної справи ЄУН № 331/7537/15-ц.

Так, не можна не приймати до уваги судом у цій справі як належний доказ додаткову угоду від 02.06.2008 року до кредитного договору № 7507С41/91 від 05.09.2007 року сторін, якою передбачено підвищену процентну ставку в розмірі 17,05 % річних, з одних лише формальних підстав, що підпис виконаний на ній не ОСОБА_2, а іншою особою, хоча належний доказ про це, а саме: висновок судової почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної саме за ухвалою суду у цій справі взагалі у матеріалах цієї справи відсутній, така експертиза не призначалась у цій справі та не проводилась, клопотання сторін з приводу цього суду не надходили та не розглядались.

Оскільки, висновок експерта судової почеркознавчої експертизи № 514-16 від 12.05.2016 року із іншої цивільної справи ЄУН № 331/1998/15 (т.с. 1 а.с. 141-147), (а в даному випадку який взагалі, навіть, не можна вважати іншим письмовим доказом, оскільки він наданий суду у вигляді незавіреної в установленому законом порядку копії, а лише ксерокопії) для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. 89 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Так, в силу вимог ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналогічною за своїм змістом є ст. 89 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, встановлено, що Банк надавав суду першої інстанції у матеріали цієї справи виписки по рахунку № 2233801752814 та № 2238301752814 за період з 04.09.2007 року по 17.09.2015 року (т.с. 1 а.с. 48-63), на які суд першої інстанції не звернув належної уваги, та з яких вбачається, що позичальник ОСОБА_2 щомісячно в один день через касу Банку (рахунок № 100130175) особисто здійснював погашення основного боргу на рахунок № 2233801752814 та нарахованих процентів на рахунок № 2238301752814 у розмірі передбачених кредитним договором з урахуванням змін відсоткової ставки, внесених додатковою угодою від 02.06.2008 року, тобто визнавав умови вищезазначеної додаткової угоди, погоджувався з останніми та виконував останні з 02.06.2008 року і до 2015 року, а поставив питання про визнання недійсною останньої лише, коли Банк звернувся до суду у цій справі із вищезазначеним позовом про стягнення з нього заборгованості.

Тобто, Банком у матеріали цієї справи суду першої інстанції були надані інші письмові докази на підтвердження укладення та виконання позичальником ОСОБА_2 вищезазначеної додаткової угоди сторін.

При цьому, ОСОБА_2 не міг не знати, що він сплачує кредит після 02.06.2008 року саме з урахуванням збільшеної відсоткової ставки, оскільки нараховані Банком йому щомісячні суми були більшими, ніж ті, що нараховувались йому до цього, а курс гривні по відношенню до долару США при цьому був незмінним чи мав незначні коливання (замість понад 300 доларів США щомісячно стало понад 500 доларів США) (т.с. 1 а.с. 54).

ОСОБА_2, при цьому, не звертався до Банку з 2008 року з приводу надання йому розрахунку щомісячних нарахувань Банком за вищезазначеним кредитним договором, оскільки останній був для нього зрозумілим і він виконував свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором з урахуванням умов додаткової угоди від 02.06.2008 року (з урахуванням підвищеної відсоткової ставки) свідомо до подачі позову Банку у цій справі у 2015 році.

При вищевикладених обставинах, Банк в силу вимог ст. ст. 526, 530, 610-612, 629, 625, 1048 мав право у цій справі на стягнення з відповідача ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором всієї заборгованості з урахуванням заяви Банку про збільшення позовних вимог (т.с. 1 а.с. 87-90).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Однак, встановлено, що відповідач ухиляється від сплати вищезазначеної заборгованості на користь Банку у добровільному порядку.

Належні, допустимі докази того, що відповідач здійснив погашення будь-якої частини з вищезазначеної заявленої у цій справі Банком заборгованості, станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 75207С41/91 від 05 вересня 2007 року станом на 07.09.2015 року в сумі 29254,93 доларів США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 21618,72 доларів США; заборгованість по процентам за період з 01.11.2014 р. по 07.09.2015 р. - 3114,86 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р.- 3671,58 доларів США; пеня за порушення строків погашення процентів за період з 16.12.2014р. по 07.09.2015 р. - 633,63 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р. - 183,02 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом - 33,12 доларів США.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі задоволення позову Банку у цій справі у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 20657,89 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції 3654,00 грн. (т.с. 1 а.с. 29) + судовий збір за збільшення позовних вимог у суді першої інстанції 6183,09 грн. (т.с. 1 а.с. 86) + судовий збір за подачу апеляційної скарги 10820,80 грн. (т.с. 2 а.с. 47).

Керуючись ст.ст. 10, 88, 57-60,192,196, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 368, 371 - 372, 374-376, 381-384, п. п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за кредитним договором № 75207С41/91 від 05 вересня 2007 року станом на 07.09.2015 року в сумі 29254,93 доларів США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 21618,72 доларів США; заборгованість по процентам за період з 01.11.2014 р. по 07.09.2015 р. - 3114,86 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р.- 3671,58 доларів США; пеня за порушення строків погашення процентів за період з 16.12.2014р. по 07.09.2015 р. - 633,63 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу з 28.05.2015 р. по 07.09.2015 р. - 183,02 доларів США; 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом - 33,12 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 00032112) судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 20657,89 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 25 квітня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.