Рішення № 75486825, 17.07.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2930/18

Провадження №2/442/1324/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:головуючого - судді Хомика А.П.

за участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства « Ідея Банк» про оскарження підписаного з банком договору про споживчий кредит, закриття проблемної заборгованості, -

встановив :

11.05.2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить підписаний з ПАТ « Ідея Банк» договір на споживчий кредит №Z06.103.12928 від 14.08.2017 року вважати недійсним; проблемна заборгованість має бути закритою, а сума заборгованості в межах розумно.

В обґрунтування позову покликається на те, що оспорюваний договір був укладений на суму 33950, 00 грн. терміном на 24 місяці на лікування. Однак, у зв’язку з форс мажорними обставинами з січні 2018 рок у неї не було можливості оплачувати кредит. Тому 30.01.2017 року та 07.03.2018 року вона зверталася до керівництва банку з заявою провести реструктуризацію боргу, однак їй було відмовлено. Вважає, що працівники банку вимагали повернення кредиту, примушували до такого, втручалися в особисте життя з порушенням законодавства.

21.05.2018 року подано письмові доповнення до позову, в яких наведено зміст нормативно-правових актів, та зазначено, що підготовка оскаржуваного договору здійснювалась виключно відповідачем без залучення її до цього процесу. З редакцією цього договору вона ознайомилася в день його укладення, тобто укладення відбулось без ґрунтованого вивчення. Просить також взяти до уваги, що у неї відсутні спеціальні знання для вивчення умов вказаного договору. Тому вважає, що за таких обставин вона має право вимагати визнання договору недійсним.

11.06.2018 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить у позові відмовити через безпідставність, оскільки наведений в позовній заяві зміст нормативно правових актів позивач не прив’язує до вимог. Також, зазначено, що між сторонами кредитного договору виникло зобов’язання, яке не виконується позивачем. Позивач не пояснює, який зв'язок є між незадоволенням заяви про реструктуризацію боргу та вимогами, безпосередньо викладеними у прохальній частині позову, а саме про визнання недійсним кредитного договору та закриття кредитної заборгованості. Звернення позивача до Банку із заявами про реструктуризацію боргу є доказом визнання заборгованості, а встановлення кредитних канікул є право Банку, а не обов’язком.

Що стосується посилань позивача про розповсюдження Банком конфіденційної інформації про позивачка, то вважають, що долучені нею листи містять виключно попередження, адресовані їй особисто про необхідність погашення кредитної заборгованості.

Під час укладення Договору позивач ознайомлювалась з його текстом та змістом в цілому, в тому числі з графіком щомісячних внесків, жодних заперечень, уточнень не висловлювала.

13.06.2018 року позивач подала відповідь на відзив, зокрема вказала, що оскаржуваним кредитним договором порушено її права як споживача на ринку фінансових послуг. Навела зміст нормативно - правових актів.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позові, який просила задоволити.

Представник відповідача не з»явився.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що в позові слід відмовити.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів даних учасниками справи ( ст. 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що відповідає ч. 1 ст. 12 ЦПК України.

14.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством « Ідея Банк» ( надалі Банк) та ОСОБА_1 ( позичальник) укладено кредитний договір №Z06.103.12928, за яким Банк надав останній кредит в розмірі 33950 грн. строком на 24 місяці, за яким позивальник сплачує річну змінювану процентну ставку. Позичальник зобов’язалась повернути кредит щомісячними внесками відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Договір підписаний сторонами договору, скріплений печаткою Банку.

Повідомленнями Банку від 26.02.2018 року №12.1.4./24129, від 20.03.2018 року №2017 позивач була попереджена про необхідність сплати боргу у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.

Відповідно до довідки – розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вказаним вище договором станом на 26.04.2018 року така складає 39847,70.

Із змісту ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції що була чинною на момент укладення кредитного договору), ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в їх системному зв’язку вбачається, що банк, які фінансова установа при видачі споживчого кредиту зобов’язаний надати споживачу усю необхідну інформацію, в тому числі і щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.3 ст.639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Крім того, позивач, підписавши договір та отримавши кредитні кошти, вчинила дії, що свідчать про прийняття нею умов кредитного договору, оскільки, спершу сплачувала наявну у неї кредитну заборгованість, яка виникла 16.01.2018 року, що свідчить про прийняття та погодження позивача з мовами кредитного договору.

Отже, доводи позивачки відносно того, що їй не надано можливість взяти участь в розробці договору призвело до помилки, результатом якої було укладення зазначеного кредитного договору, спростовані наявними у справі доказами.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим для неї, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

Разом з тим, фактичним зверненням з даним позовом позивач вказує, що погашати заборгованість по кредитному договору перестала з січня 2018 року у зв’язку з важким матеріальним становищем, що в свою чергу не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Також, слід зазначити, що твердження позивачки про вимагання повернення кредиту, розголошення конфіденційної інформації, втручання в особисте життя з боку Банку не знайшло свого підтвердження і не пов’язане з предметом позову – визнання кредитного договору недійсним.

Враховуючи викладені фактичні обставини укладення спірного кредитного договору та його зміст з урахуванням норм чинного законодавства на момент його укладення, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 203, 1054, 1055 ЦК України, а також інших наведених вище нормативно-правових актів при укладанні спірного кредитного договору, між його сторонами були дотримані всі передбачені діючим на той час законодавством істотні умови даного виду договорів, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми кредитного договору. Окрім того, на момент укладення спірного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи. Таким чином, викладене виключає можливість визнання спірного кредитного договору недійсним як правочину повністю чи частково, зокрема і на підставі ст. 230 ЦК України.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок їх доказування. Крім того, суд не повинен безпосередньо брати участь у зборі доказового матеріалу. Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, а позивач не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, у зв'язку з цим суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а у задоволені позову відмовлено, судовий збір в розмірі 704,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 11-13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 264-265, 354, 430 ЦПК України, суд

вирішив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства « Ідея Банк» про оскарження підписаного з банком договору про споживчий кредит, закриття проблемної заборгованості – відмовити.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено 20.07.2018.

Суддя Хомик А.П.