Ухвала суду № 75486441, 24.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2326/17

Провадження № 11-кп/779/255/2018

Категорія ст. 286 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.

Суддя-доповідач Кукурудз

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017090230000346 за апеляційною скаргою начальника Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_3 – Франківської області, ОСОБА_3 на вирок Снятинського районного суду ОСОБА_3 – Франківської області від 15 травня 2018 року, відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – Франківської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 А Снятинського району ОСОБА_3 – Франківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, одруженого, який на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі начальник Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_3 – Франківської області ОСОБА_3 не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок Снятинського районного суду від 15.05.2018 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості. Зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст.65-67 КК України не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки та особу обвинуваченого, а також те, що даний злочин він вчинив в стані алкогольного сп’яніння, та залишив потерпілого в небезпеці після скоєння дорожньо – транспортної пригоди.

Просить скасувати вирок Снятинського районного суду ОСОБА_3 – Франківської області від 15.05.2018 року про засудження ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 КК України.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ст. 135 ч.1 КК України – 1 рік обмеження волі; за ст. 286 ч.1 КК України – 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням терміном на 1 рік 6 місяців. В іншій частині вирок залишити без змін.

До початку судового розгляду заступник прокурора Івано – Франківської області ОСОБА_4, подав зміни до апеляційної скарги на вирок Снятинського районного суду від 15.05.2018 року стосовно ОСОБА_1 вважає, що місцевим судом при ухваленні судового рішення допущено істотні порушення вимог кримінально процесуального закону. Снятинський районний суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо фактичних обставин кримінального провадження. Приймаючи рішення про спрощений порядок дослідження доказів, суд зазначив у вироку, що обвинувачений визнав вину у скоєнні злочину, заперечивши факт перебування на час вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Таким чином, Снятинський районний суд безпідставно прийшов до переконання, що ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні даних злочинів.

Просить скасувати вирок Снятинського районного суду від 15.05.2018 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 КК України з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вважає її необгрунтованою. Зазначає, що посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що його підзахисний ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння є безпідставними, так як кримінальне правопорушення було вчинене 20.09.2017 року, а результати проведення тесту на встановлення сп’яніння у нього були взяті 21.09.2017 року, що підтверджує і сам прокурор у своїй апеляційній скарзі. Окрім цього, вказує, що його підзахисний хворіє на захворювання ніг, постійно потребує лікування, нещодавно переніс операцію, у зв’язку з цим працевлаштуватися на повноцінну роботу не можу, а тому транспортний засіб який знаходиться у його власності є єдиним засобом для заробляння грошей, щоб утримати свою сім'ю.

Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Вироком Снятинського районного суду від 15.05.2018 року ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 КК України та призначено йому покарання:

- за ст. 135 ч.1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ст. 286 ч.1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_1 визначено 1 (один) рік і 1 (один) місяць обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробувальним терміном 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 наступні обов'язки: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 1863,30 грн. витрат на залучення експертів.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та залишив потерпілого без допомоги, за наступних обставин:

20.09.2017 р. приблизно о 21:00 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись автодорогою місцевого значення сполученням «Снятин -Городенка» в напрямку м. Городенка, між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3, 2.9, 10.1, 12.1, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, зокрема, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проявив неувагу до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не справився з керуванням транспортного засобу, з’їхав з проїжджої частини дороги на узбіччя з правої сторони від проїжджої частини дороги та, не дотримуючись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який йшов з велосипедом в попутному напрямку по узбіччю, розташованому справа від проїжджої частини дороги, внаслідок чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.

Крім того, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_5, водій ОСОБА_1, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п.2.10 правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов'язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності за скоєне, на автомобілі причетному до ДТП з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_5, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження та своїми умисними діями, які виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати їй допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.286 ч.1 КК України ст. 135 ч.1КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив подану апеляційну скаргу у зміненому вигляді задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції;

- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги прокурора у зміненому вигляді, просили її залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

- потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, однак до початку апеляційного розгляду подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі та без участі його представника ОСОБА_6 Вирок Снятинського районного суду від 15.05.2018 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги у зміненому вигляді, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіряючи вирок в межах поданої апеляційної скарги у зміненому вигляді, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 409 КПК України встановлено, що однією із підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, якими за змістом ст.412 ч.1 КПК України є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Згідно з ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, прийняття рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються є правом суду першої інстанції, яке може бути використане судом на власний розсуд у разі переконання, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються.

Виходячи зі змісту ст.349 ч.3 КПК України, необхідно прийти до висновку, що при вирішенні питання про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, визнання обвинуваченим вини у вчиненні злочину не є вирішальним, оскільки обвинувачення складається із сукупності різних фактів, які не є однаковими за своїм юридичним значенням.

Так, відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному проваджені підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд першої інстанції повинен не тільки переконатись в тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також і роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Виконуючи вищевказану вимогу кримінального процесуального закону, суд першої інстанції повинен конкретизувати кожну із обставин вказаних в обвинуваченні, яка має значення для правильного розгляду кримінального провадження по суті і стосовно якої він приймає рішення про недоцільність дослідження доказів.

Суд першої інстанції повинен вказати, які саме обставини не потребують доказування і вважаються встановленими в зв’язку з тим, що не оспорюються ніким із учасників кримінального провадження, переконатися, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і після постановлення судового рішення, будуть позбавлені права оскаржити їх в апеляційному порядку.

Вищевказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції виконані не були і суд не конкретизував обставини, стосовно яких він приймає рішення про недоцільність дослідження доказів і стосовно яких учасники судового провадження позбавлені права оскарження в апеляційному порядку.

Як вбачається з вироку та матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Однак, всупереч вимог ст. 349 ч.3 КПК України судом першої інстанції було порушено процедуру та порядок розгляду кримінального провадження, оскільки під час судового розгляду було допитано потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_7І з приводу фактичних обставин даних кримінальних правопорушень, що підтверджується аудіозаписом судового засідання за 06.02.2018 року. Тобто за даних обставин дослідження доказів необхідно проводити в повному обсязі.

Окрім цього, доводи наведенні в апеляційній скарзі прокурора з приводу того, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 349 ч.3 КПК України при ухваленні рішення про спрощений порядок дослідження доказів, не звернув увагу на те, що обвинувачений визнаючи вину у вчинені даних кримінальних правопорушень, заперечив факт перебування на час вчинення дорожньо - транспортної пригоди у стані алкогольного сп’яніння, на думку колегії суддів є підставними.

Враховуючи те, що судом було допущено процесуальні порушення, які не можуть бути виправлені при апеляційному розгляді, в тому числі і ті, що визначені в ст.412 КПК України як істотні, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, слід призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376,404, 405,407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у зміненому вигляді задовольнити.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2018 щодо ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1, ст. 135 ч.1 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Б.М. Кукурудз

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_8