Ухвала суду № 75485929, 24.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/3635/16

провадження №22ц/778/1103/18

головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Онищенка Е.А.,секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 14 грудня 2017 року (повний текст рішення виготовлено судом першої інстанції 19 грудня 2017 року) у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства „Банк Форум", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона з 2002 року працювала в ПАТ „Банк Форум", з 2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу. Трудовий договір між позивачем та ПАТ „Банк Форум" було укладено на невизначений строк.

З 23.04.2012 року по 27.06.2012 року позивач перебувала у основній щорічній відпустці. Після закінчення відпустки позивача було безпідставно не допущено на роботу, а пізніше вона дізналася про те, що нібито є Наказ про її звільнення із займаної посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату чисельності працівників. Проте, з наказом про звільнення відповідач позивача не ознайомлював, трудову книжку не видав та копію наказу про розірвання трудового договору в односторонньому порядку позивачу не вручив і до часу звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки у ПАТ „Банк Форум" взагалі відсутній штатний розпис працівників банку, який би свідчив про скорочення численності або штату працівників, що свідчить про те, що скорочення штату фактично не відбулося. Крім того, на думку позивача, наказ про звільнення не набрав юридичної сили, оскільки відповідач не ознайомив її із наказом № 672к/2 від 19.04.20012 року і як їй стало відомо оригіналу такого наказу взагалі не існує.

До того ж, як стало відомо позивачу із наданої Національним Банком України на запит адвоката інформації, у період з 01.02.2012 року по 27.06.2012 року у відповідача були наявні вакансії, які не пропонувалися позивачу, чим було порушено вимоги ч. 2 ст. 40, ст. 42, ст. 47 КЗпП України, що призвело до незаконного звільнення її із займаної посади.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просила суд поновити її на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ „Банк Форум" та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за підрахунком позивача станом на 14.12.2017 року становить 1 580 858 грн. 97 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводами апеляційної скарги є: не ознайомлення позивача з наказом про звільнення; про наявність у роботодавця на час звільнення позивачки інших вакантних посад; про те, що судове рішення не містить дослідження фактичних обставин та питань права; про наявність права звернутись до суду з новим позовом з тим самим предметом; про не встановлення судом за яким наказом звільнено позивачку; про не витребування судом його оригіналу; про обрання позивачкою способу захисту права без вимоги щодо скасування наказу про звільнення; про невірні висновки суду щодо обставин звільнення; про не дослідження судом доказів, які мають істотне значення для справи; про висновки суду які суперечать ст. 55 Конституції України; про отримання нових доказів про наявність вакантних посад після розгляду справи; про те, що відповідач до цього часу не виконав інше рішення про поновлення її на роботі; про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку; про судову практику в інших аналогічних спорах; про наявність в діях суду дискримінаційних ознак; про незастосування судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини; про упередженість та несправедливість суду; про ознаки завідомо неправосудного рішення; про розгляд справи тривалий час.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Апеляційним судом у цій справі встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягненні з ПАТ "Банк Форум" середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 454 309 гри. 58 коп. та моральної шкоди 100 000 грн. відмовлено (т. 1 а.с. 34-35).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 233 КЗпП України як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. т. 1 а.с. 36-37).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_5, рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишено без змін (т. 1 а.с. 39-40).

У квітні 2014 року ОСОБА_5 знову звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Банк Форум" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року провадження у справі в частині визнання наказу голови правління ПАТ "Банк Форум" Березовика В.М. № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_5 в частині визнання наказу голови правління ПАТ "Банк Форум" Березовика В.М. № 15-а від 1 лютого 2012 року залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року залишено без змін (т. 1 а.с. 47-48).

Позивач ОСОБА_5 11 листопада 2015 року знову звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеним позовом. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями, тому відмовив у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 45-46). Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вважала, що суд правильно у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (в редакції на час вирішення процесуального питання) відмовив у відкритті провадження у справі за заново поданим позовом ОСОБА_5 про визнання незаконним того ж самого наказу про звільнення та поновлення її на роботі з усіма іншими похідними вимогами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_5, а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.

При цьому касаційний суд в зазначеній ухвалі від 13 липня 2016 року зазначив, що з вищезазначених судових рішень (рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року), якими вирішено трудовий спір ОСОБА_5 щодо її незаконного звільнення наказом від 19 квітня 2012 року, вбачається, що судами перевірено дотримання банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено у мотивувальних частинах цих рішень.

Далі касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року зазначає, що ОСОБА_5 знову (повторно) звернулася до суду з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України(в редакції на час вирішення процесуального питання) дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року також вказав, щосуди дійшли вірного висновку, що, вирішуючи трудові спори щодо незаконного звільнення працівника, перевірці підлягає дотримання роботодавцем всіх норм трудового законодавства, які регулюють порядок звільнення працівника, не обмежуючись тими нормами, на які посилається позивач у своєму позові. Отже, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема щодо існування на час її звільнення вільних вакансій, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з'ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оскарження того ж самого наказу про звільнення та поновлення на роботі.

В апеляційній скарзі, яку ОСОБА_5 підтримала в судовому засіданні Апеляційного суду Запорізької області, позивач вказує, що позов заявлений нею з інших підстав, оскільки нею уже після розгляду вказані справи в Дніпровському районному суді м. Києва було встановлено наявність інших вакантних посад, які їй не пропонувались при звільненні. На думку позивача, кожна вакантна посада, яка не була запропонована працівнику в період вивільнення є окремою фактичною обставиною (підставою позову), яка свідчить про незаконне звільнення працівника та тягне за собою поновлення на посаді, яку працівник займав до звільнення. Наявність вакантних посад, а саме керуючих певних зазначених відділень №3900, №1119, №1403, №1131, №4000, №3603, №1106, №1700, провідних спеціалістів, головних економістів не були підставами позовних вимог у розглянутій справі а тому, на думку позивача, позови не є тотожними (т. 3 а.с. 27).

Проте колегія вважає, що ці ствердження апелянта та висновки суду першої інстанції є помилковими.

Так, апеляційним судом у цій справі в повному обсязі витребувана та оглянута з Дніпровського районного суду м. Києва вказана розглянута цивільна справа.

За матеріалами зазначеної справи, ОСОБА_5 9 серпня 2013 року звернулась з позовом до "Банк Форум" про визнання наказу про звільнення № 672к/2 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства „Банк Форум", стягнення з ПАТ "Банк Форум" середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (т. 1 а.с. 1-8 вказаної іншої справи).

На аркуші 3 зазначеної іншої справи в тексті позовної заяви позивач посилалась на те, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП, одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. Далі за текстом позову: «під час складання Акту про відмову від ознайомлення позивачу було надано скановану копію Попередження про скорочення посади, в якому їй була запропонована одна вільна вакансія в м. Дніпрпетровськ (позивач проживає в м. Запоріжжі), як відомо, це не єдина посада.»

У вказаному вище рішенні Апеляційним судом м. Києва від 13 лютого 2014 року, яке набрало законної сили, зазначено, що в суді було встановлено та підтверджено наданими до справи документами, що скорочення посади позивача відбувалося у відповідності до чинного трудового законодавства, ніяких порушень в суді не було встановлено. Позивач була попереджена про скорочення її посади та звільнення (позивача) за два місяці, як визначено законодавством, що не заперечила сама позивач в суді (попередження від 10.02.2012 року). В даному попередженні містилася інформація про вакантні посади, які пропонувалися позивачу.

Окрім цього відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року (т. 2 а.с. 212-213 справи розглянутої в м. Києві) у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року відмовлено.

Вказаною ухвалою Апеляційним судом м. Києва від 26 вересня 2016 року було встановлено, що ОСОБА_5 звертаючись до суду з заявою щодо перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, вказувала на те, що в ході розгляду справи № 335/1896/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Банк Форум " про порушення права на працю, з відповіді НБУ вих. 24-0004/8277 від 29.01.2016 року вона дізналася, що в період її звільнення з займаної посади з підстав п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП Українивідповідач мав вакантні посади керуючого відділення №3900, керуючого відділення № 1119, керуючого відділення №1403, керуючого відділення №1131, керуючого відділення №3603, керуючого відділення №1106, керуючого відділення № 1700, керуючого відділення № 4000, які не пропонувались їй при звільненні. Відтак нововиявленою обставиною, яка існувала на час розгляду справи та не могла бути відомою позивачу є факт існування вакантних посад, які не пропонувались при звільненні і стали відомі лише 08.02.2016 року.

Апеляційний суд м. Києва далі зазначив, що як вбачається із матеріалів справи відповідь НБУ вих. 24-0004/8277 (на яку посилається позивач як на нововиявлену обставину) датована від 29.01.2016 року в той час як рішення апеляційного суду про перегляд якого просить позивач, датовано 13 лютого 2014 року.

Апеляційний суд м. Києва далі в ухвалі від 26 вересня 2016 року далі зазначив неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд м. Києва далі в ухвалі від 26 вересня 2016 року зазначає, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року встановлено, що скорочення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, позивач була повідомлена про скорочення її посади та звільнення за два місяці, як визначено законодавством, що не заперечила сама позивачка в суді першої інстанції (попередження від 10.02.2012 року (а.с 32, т.1)). В даному попередженні містилася інформація про вакантні посади, які пропонувалися позивачу. Подаючи до суду заяву про перегляд рішення, заявник не надала доказів на підтвердження на підтвердження неможливості отримання інформації яка була надана їй НБУ в 2016 році на час розгляду справи в апеляційному суді. Відтак, колегія суддів вважає, що на час перегляду справи апеляційним судом мало місце неповне встановлення сторонами фактичних обставин справи. Тому, зазначена вище довідка НБУ не є нововиявленною обставною у відповідності до положень ст. 361 ЦПК України та роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за №4 від 30.03.2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами".

Фактично в даній справі яка переглядається Апеляційним судом Запорізької області апеляційний суд зазначає, що вирішуючи трудові спори щодо незаконного звільнення працівника, суди мають перевірити дотримання роботодавцем всіх норм трудового законодавства, які регулюють порядок звільнення працівника в залежності від підстав його звільнення, не обмежуючись тими нормами, на які послався позивач у своєму позові.

З вищезазначених судових рішень, якими вирішено трудовий спір ОСОБА_5 щодо її незаконного звільнення наказом № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вбачається, що судами всіх інстанцій перевірено дотримання Банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено в мотивувальних частинах цих рішень.

Тому, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема, щодо існування на час її звільнення вакансій, які їй не було банком запропоновано, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з'ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оспорювання незаконності звільнення та поновлення на роботі.

Посилання позивача в позові в даній справі що відсутність штатного розпису працівників банку, та лист НБУ від 29.01.2016 року про наявність вакантних посад, не були підставою позову і предметом розгляду - ґрунтується на невірному розумінні позивачкою предмету і підстав позову, оскільки позивач посилається на докази, які повинні були надаватись в ході розгляду справи.

Так предметом позову у цій справі, як і у справі яка була розглянуту Дніпровським районним судом м. Києва є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а підставою для позову є незаконне, на думку позивача, її звільнення.

Тобто, за підставами та предметом позову справа про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним, на думку позивача, звільненням її з роботи була вже розглянута судом.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд вважає, що суд попередньої інстанції розглянувши справу по суті порушив вимоги зазначеного процесуального законодавства, а тому рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на те, що апеляційний суд вважає за необхідне провадження у справі з зазначених підстав закрити, то у апеляційного суду не має повноважень, оскільки по суті справа не переглядається, надати оцінку всім зазначеним вище доводам апеляційної скарги оскільки вони стосуються спору по суті, який вже вирішено.

Керуючись ст.ст. 367, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у цій справі скасувати з закриттям провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства „Банк Форум", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 25 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: