Постанова № 75485522, 19.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/227/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

19 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника відповідача: Плахотнюка О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог, просила визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 гектари із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, викладену в листі №54/0-4848/6-17 від 05.07.2017 року; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектари із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 04 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що встановлені в судовому засіданні обставини переконливо свідчили про систематичність порушень прав позивача з боку відповідача, свідомому самоусуненні відповідача від сприяння позивачу у реалізації її конституційного права на володіння землею, а тому зобов'язано відповідача прийняти рішення про надання дозволів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що підтвердженням помилковості висновків суду першої інстанції стосовно того, що ч.3 ст. 136 Земельного кодексу України не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, є висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.04.2018 року по справі №815/3059/17 (К/9901/1001/17), згідно яких включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Положення ЗК України містять пряму заборону на відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що замість того, щоб виконати рішення суду і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою позивачу видали чергову відмову. Черговою підставою для відмови було включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах. Небажання органу державної влади ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області виконувати постанову суду змусило ОСОБА_3 повторно звернутися до ВОАС з проханням конкретизувати (уточнити) пункт в позовній заяві щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

В судове засідання позивач не з'явилася, однак на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.11.2016 року позивач звернулась до Держгеокадастру з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області. Разом із тим, листом №П-20891/0-5744/6-16 від 16.12.2016 року відповідач відмовив їй в наданні такого дозволу посилаючись на те, що земельний масив, який зображений на картографічному матеріалі, відноситься до земель сільськогогосподарського призначення державної власності, які з метою реалізації ініціативи Держгеокадастру та розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19 серпня 2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" зарезервовано наказом Головного управління № 21 від 07 квітня 2016 року "Про призначення земельних ділянок для надання учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей" для надання учасникам антитерористичної операції та членам родин загиблих із їх числа.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач оскаржила її до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом від 16 грудня 2016 року за № П-20891/0-5744/6-16, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею два гектара із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що знаходяться за межами населеного пункту. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею два гектара із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що знаходяться за межами населеного пункту.

Листом від 05.07.2017 року № 54/0-4848/6-17 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею два гектара із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, посилаючись на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України.

Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 101 від 22.06.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні такого дозволу (дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.3 ст. 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених правових норм слідує, що Земельним кодексом України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вказані норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Як зазначено судом першої інстанції, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Також колегія суддів погоджується, що обмеження встановлені статтею 136 ЗК України не розповсюджуються на правовідносини щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки, хоча даний етап і є передумовою для отримання у власність земельної ділянки, проте саме рішення про надання дозволу не є рішенням про передачу у власність, а тому ототожнення відповідачем цієї процедури із поняттям "відчуження земельної ділянки" є помилковим.

В Земельному Кодексі України є дві статті, які можна вважати фактором стримування і противаги. Це ст. 134 і 136. Перша захищає інтереси ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області‚ де в ч. 3 цієї статті йдеться про те, що земельні ділянки, які виставленні на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в приватну власність тощо до завершення торгів. Саме на це, в апеляційній скарзі посилається ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.04.2018 року по справі №815/3059/17 (К/9901/1001/17)).

Однак, на противагу цьому існує ст. 134, яка в ч. 3 забороняє проведення земельних торгів при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам по ст. 34, 36, 121. Це, зокрема, надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення ОСГ, ведення садівництва, будівництва житла, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи є копія клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке датоване 14.11.2016. Також, 24 лютого 2017 року була прийнята постанови ВОАС щодо зобов'язання повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак, лише сім місяців по тому, було видано наказ №101 від 22.06.2017, яким зазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Отже, згідно матеріалів справи, відповідач двічі відмовляв позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з тих чи інших підстав, яке (рішення про відмову), в першому випадку було визнане протиправним, за наслідком судового оскарження в справі № 802/23/17-а, в другому - в даній адміністративній справі.

Колегія суддів наголошує, що відповідач, достеменно володіючи інформацією про існування судового рішення апеляційного суду від 25.05.2017 року, ухваленого на користь ОСОБА_3 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, в справі №802/23/17-а, відповідно, не вирішуючи питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 21.06.2017 року приймає наказ № 101 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності до переліку права оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах", на який в подальшому посилається відповідач, обґрунтовуючи свою відмову.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача, що відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є наказ, згідно якого вищезазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, оскільки на момент надання другої відмови позивачу та розгляду справи в суді першої інстанції, інформація про сформовані лоти, які виставляються на земельні торги, а також проведення таких торгів (самої процедури) щодо згаданої земельної ділянки так і не надано.

Вказані вище обставини свідчать про систематичність порушень прав позивача з боку відповідача, свідоме самоусунення відповідача від сприяння позивачу у реалізації її конституційного права на володіння землею, а тому судом першої інстанції правомірно зобов'язано відповідача прийняти рішення про надання відповідних дозволів.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку щодо втручання в дискреційні повноваження відповідача в даній справі, а тому доводи відповідача колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.