Постанова № 75485459, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/558/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" на ухвалу суддя С.М. Гелета, Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2018, (повний текст складено 21.05.18) по справі № 818/558/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху"

до Міністерства інфраструктури України , Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області , Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі 818/558/18 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" (далі - позивач, ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху") щодо витребування доказів - задоволено частково.

Витребувано у Головного сервісного центру МВС та Головного сервісного центру МВС в Черкаській області лист Головного сервісного центру МВС від 26.12.2017 №31/6052, а у Головного сервісного центру МВС в Черкаській області докази реєстрації вхідної кореспонденції листа Головного сервісного центру МВС від 26.12.2017 №31/6052. В іншій частині клопотання про витребування доказів - відмовлено.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування висновків Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 04.07.2017 про результати моніторингу інформації проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу та визнання "недійсним" протоколу, якими визнано недійсним протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00504-01408-17 від 30.06.2017 (бланк серії АЕ № 900902), від 14.09.2017 про результати моніторингу інформації проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу та визнання "недійсним" протоколу, якими визнано недійсним протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00504-02097-17 від 13.09.2017 (бланк серії АК № 020891) - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині залишення позовної заяви без розгляду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду таким обставинам справи. Просить скасувати ухвалу від 15.05.2018 в частині залишення без розгляду позовних вимог та направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в позивача всієї інформації щодо стану виданих позивачем протоколів перевірки транспортних засобів в Електронній базі даних ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", до якої є безпосередній доступ позивача, оскільки позивач не мав ніякої Електронної бази даних, а тому позивачу не зрозуміло, яку інформацію мав на увазі суд першої інстанції при застосуванні поняття «вся інформація» щодо стану виданих позивачем протоколів перевірки транспортних засобів, комп'ютерна програма «Автоматизоване робоче місце «Суб'єкт «ОТК», за допомогою якої позивачем було створено протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів, не передбачає двостороннього обміну інформацією. Вказує на неправильне встановлення порушення строків звернення до суду з вимогами щодо скасування висновків від 04.07.2017 та від 14.09.2017 судом першої інстанції. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на неврегульованість способу визнання територіальним органом з надання сервісним послуг МВС недійсним протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Наголошує на відсутності можливості користування реєстром результатів ОТК КЗ навіть за наявності відповідного логіна та пароля. Також, звертає увагу суду на своєчасне вжиття позивачем заходів щодо отримання від відповідача оскаржуваного рішення, яке оформлене висновком від 04.07.2017 та обставини, при яких позивачу стало відомо про визнання недійсним протоколів від 04.07.2017 та 13.09.2017. Стверджує про відсутність будь - яких письмових документів про визнання «недійсними» протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу та на відсутність доказів про отримання позивачем листа № 31/8-1424 від 04.07.2017, оскільки квитанція поштового відділення не може бути доказом відправлення та отримання вищезазначеного документа, який не містить опису вкладення. Також, вказує на відсутність належних доказів у матеріалах справи про підтвердження вручення листів від 04.07.2017 та 14.09.2017, адже в матеріалах справи наявні лише витяги із журналу вхідної кореспонденції про реєстрацію листів № 314/18-1519 від 12.07.2017 та № 31/18-2054 від 14.09.2017. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачу стало відомо про рішення, що оформлені письмовими висновками про визнання протоколів від 12.07.2017 та 14.09.2017 «недійсними» у березні 2018 року після долучення письмових пояснень по справі № 818/558/18 ГСЦ МВС в Сумській області.

Від Регіонального сервісного центра МВС в Сумській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду без змін.

Від Регіонального сервісного центра МВС в Черкаській області також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду без змін.

Від третьої особи, Головного сервісного центра МВС, також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала, відповідно до приписів ст. 320 КАС України, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з наступних підстав.

За висновками суду першої інстанції позивачем в заяві про зміну позовних вимог заявлені вимоги до Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області про скасування висновків від 04.07.2017 та від 14.09.2017 в порушенням строків звернення до суду, адже граничний строк оскарження зазначених рішень сплив 04.01.2018 та 14.03.2018, проте до суду позивач звернувся лише 17.04.2018. При цьому суд виходив з того, що позивачем було пропущено строки звернення до суду із вимогами до Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області, оскільки вся діяльність позивача щодо стану виданих протоколів перевірки транспортних засобів здійснюється в електронному вигляді, інформація щодо прийнятих рішень уповноважених осіб на перевірку виданих протоколів своєчасно внесена до електронної бази даних щодо ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", про наявність таких рішень позивач був проінформований як в електронному вигляді, так і письмово листами Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносин, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, і досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлений строк звернення до суду обмежує час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Після закінчення строку, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Встановлення законом строку дисциплінує учасників адміністративного судочинства добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, дотримання строку звернення до суду з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 6 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 06.11.2013 по справі № 21-389а13, від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15.

Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Таким чином, для вирішення питання про дотримання позивача строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права позивача і коли розпочався перебіг цього строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в заяві про зміну позовних вимог заявлені вимоги до Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області про скасування висновків від 04.07.2017 та від 14.09.2017, граничний строк оскарження зазначених рішень лише формально сплив 04.01.2018, та 14.03.2018, оскільки позивач звернувся з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій чітко зазначив про поважність причин пропуску звернення до суду. Зокрема, позивач наполягає на тому, що лише в березні 2018 року (після того, як у справі 818/558/18 третя особа Головний центр МВС України долучила письмові пояснення, до яких було додано лист ГСЦ МВС в Сумській області № 31/18-80 від 12.01.2018, яким було направлено до ГСЦ МВС України 11 (одинадцять) висновків.(том 1 а.с. 72)) йому стало відомо про зміст оскаржуваних висновків та підстав їх прийняття.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача про відсутність у нього доступу до інформації щодо стану виданих позивачем протоколів перевірки транспортних засобів у необхідному обсязі, який би давав змогу на відповідне мотивувальне звернення до суду за захистом своїх прав, є обгрунтованими. При цьому враховується відсутність достовірних доказів з боку відповідачів, які б спростовували такі ствердження позивача. Відповідно, висновок суду щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підстав для застосування положень ч.3 ст. 123 КАС України у суду не було.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 320 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги позивача, необхідність скасування оскаржуваного судового рішення про залишення частини вимог адміністративного позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122, 123, п.2 ч. 1 ст. 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 818/558/18 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновків Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 04.07.2017 про результати моніторингу інформації проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу та визнання "недійсним" протоколу, якими визнано недійсним протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00504-01408-17 від 30.06.2017 (бланк серії АЕ № 900902), від 14.09.2017 про результати моніторингу інформації проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу та визнання "недійсним" протоколу, якими визнано недійсним протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00504-02097-17 від 13.09.2017 (бланк серії АК № 020891).

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді Л.О. Донець А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 25.07.2018.