Постанова № 75485451, 23.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 553/2417/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 15.05.2018 (суддя І інстанції Новак Ю.Д.), по справі № 553/2417/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, згідно Постанови КМУ від 21.10.2015 р. № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;

зобов'язати відповідача направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно позивача про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15.05.2018 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, згідно Постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Зобов'язано відповідача направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно позивача про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Відповідачем, не погодившись з судовим рішенням, подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач в період з 17.02.1997 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 25.12.2015 року продовжив службу в Національній поліції України.

Наказом відповідача від 25.12.2015 року № 56ос позивача було звільнено з Національної поліції, відповідно до п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно свідоцтва про хворобу № 556-С від 11.12.2015 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області», позивач неодноразово лікувався та перебував на стаціонарному обстеженні у лікарні СМЗ УМВС: з 11.07.2006 року по 25.07.2006 року, з 22.06.2012 року по 07.07.2012 року, з 22.09.2014 року по 10.10.2015 року, з 13.02.2015 року по 03.03.2015 року, з 13.11.2015 року по 30.11.2015 року, його визнано непридатним до військової служби та обмежено придатним у воєнний час.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0188276 від 29.01.2016 року позивачу встановлено ІІ інвалідності, у зв'язку з «Захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС» строком до 01 лютого 2017 року.

Згідно довідки МСЕК серії АГ № 0005022 від 29.01.2016 року, ступінь втрати професійної працездатності позивачу встановлено 70%, причину втрати професійної працездатності визначено захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Відповідно довідки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0563262 від 23.02.2017 року, при повторному огляді, позивачу встановлена друга група інвалідності з 01.02.2017 року по 01 лютого 2020 року, так як захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Позивач неодноразово звертався з заявами щодо виплати йому грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»,

В своєму листі від 25.02.2016 року за вих. № 4/0-8 відповідачем повідомлено позивача про неможливість проведення йому виплати одноразової грошової допомоги згідно Закону України від 23.12.2015 року № 901-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію».

Крім того, в своєму листі від 14.08.2017 року № 29/0-62, відповідачем повідомлено про неможливість проведення виплати позивачу одноразової грошової допомог, згідно Постанови КМУ від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо порядку розгляду заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, та зазначив про необхідність зобов'язати відповідача направити до МВС України висновок з відповідними документами для вирішення питання про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Відповідно до пп. 2 п. 2 вказаного Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пп. 2 п. 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Разом з тим, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 року. З прийняттям зазначеного Закону втратив чинність Закон України "Про міліцію".

За змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Пунктом 3 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов'язків під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежні суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 вказаного Закону, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підпунктом «б» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. п. 1, 3 розділу ІІ вказаного вище Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Згідно з п. 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктами 1, 2 Розділу IV Порядку № 4 визначено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати ОГД приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, позивач оглянутий вперше 29.01.2016 року та йому присвоєно 2 група інвалідності з 25.01.2016 року, у зв'язку з проходженням військової служби, та оглянутий вдруге 23.02.2017 року з встановленням з 01.02.2017 року 2 групи інвалідності (а. с. 13, 14).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0005022, позивач втратив 70 % професійної працездатності у зв'язку з проходженням служби в ОВС (а.с. 15).

19.07.2016 року позивач подав заяву до відповідача про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності від захворювання отриманого під час проходження служби.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло 25.01.2016 року.

Разом з тим, враховуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та враховуючи право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, колегія суддів зауважує на необхідність нарахування і виплати одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 по справі № 695/102/17, від 26.06.2018 року по справі № 822/360/17, від 18.07.2018 року по справі № 358/259/17.

Отже, судом першої інстанції помилково застосовано Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 від 21.10.2015 року.

Оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Полтавській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість позову підтверджуються матеріалами справи.

09.08.2017 року відповідачем було затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу (аркуш справи 93).

На підставі цього здійснено перерахування на особистий рахунок позивача одноразової грошової допомоги в розмірі 144 000, 00 гр., згідно платіжного доручення № 1853 від 28.09.2017 року (а.с. 94).

За таких обставин, колегія судів вважає, що на час подання позову до суду - 26.09.2017 року, відповідачем були виконані вимоги щодо направлення матеріалів для виплати одноразово грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року про затвердження Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, оскільки в матеріалах справи наявний висновок, що датований 09.08.2017 року.

Виходячи із вищевикладеного. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 від 21.10.2015 року, тому колегія суддів, апеляційну скаргу вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу, а рушення суду першої інстанції - скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 15.05.2018 по справі № 553/2417/17 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик