Постанова № 75485213, 24.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року справа №805/2954/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (повне судове рішення складене 11 грудня 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/2954/17-а (головуючий в І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.06.2017 № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 287 970,73 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.06.2017 № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 287 970,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем 13.06.2017 винесено вимогу №Ю-55-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 31.05.2017 в розмірі 7765682,24 грн., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 287 970,73грн. Вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VІІ), де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі №805/2954/17-а позов було задоволено, внаслідок чого: скасовано вимогу Офісу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.06.2017 №Ю-55-17 в сумі 1287970,73 грн. (а.с. 130-133).

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 170-174).

В обґрунтування доводів посилався на правомірність спірної вимоги, оскільки згідно п.28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни, внесені Законом № 1669-VII до розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI втратили чинність.

Також стверджує, що в зв'язку з наявністю заборгованості, було правомірно сформовано оспорювану вимогу.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і в цілому погоджується з висновком суду про необхідність задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач - КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ 3 вересня 2007 року за №00191678, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

13.06.2017 відповідачем винесено вимогу №Ю-55-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 7 765 682, 24 грн., до складу якої, зокрема, входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 287 970,73 грн. за січень 2017 року - квітень 2017 року (а.с. 6).

За наслідками адміністративного оскарження до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, спірну вимогу №Ю-55-17 від 13.06.2017 залишено без змін.

Спірним у справі є протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.06.2017 № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 287 970,73 грн.

Згідно ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

КП "Компанія "Вода Донбасу" в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною шостою статті 25 цього Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон № 1669-VІI.

Цим Законом (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто, на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону № 2464-VI пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI пункту 9-4.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України № 1669-VIІ на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

Водночас, на виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Маріуполь (місто державної реєстрації підприємства позивача та місто розташування контролюючого органу, на обліку у якому перебував позивач на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, позивачем до суду надані сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1735, №1736 від 25.11.2014 року, якими позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Матеріалами справи підтверджено, що містом здійснення господарської діяльності позивача як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є м. Маріуполь Донецької області.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2015 позивач як платник єдиного внеску перебував на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку МГУ ДФС, яка була розташована у м. Маріуполі.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №247 від 30.03.2016 вирішено реорганізувати спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком. В Додатку до даної постанови в Переліку спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, які реорганізовуються шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС визначено, зокрема, Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Отже, наведені обставини підтверджують наявність у позивача пільг, передбачених пунктом 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в податковому органі, розташованому на території проведення антитерористичної операції.

Позивач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполі Донецької області. Перебування ж позивача на даний час на обліку у податковому органі, територіально розташованому у м. Дніпрі, обумовлено проведенням реформи у податковому законодавстві України, наслідком якої є відсутність на території Донецької області територіального Управління Офісу великих платників податків.

Також суд зауважує, що критерієм застосування до суб'єкта господарювання пільг зі сплати єдиного внеску не може бути територіальне розташування податкового органу, на обліку у якому перебуває такий суб'єкт, а повинно зумовлюватись місцем здійснення вказаним суб'єктом своєї господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідності до приписів Закону № 2464-VI позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.

Також, 05.11.2014 року КП "Компанія "Вода Донбасу" до контролюючого органу подану заяву відповідно до ст. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI щодо звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Як наслідок, у відповідності до приписів Закону № 2464-VI позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.

Крім того, суд зазначає, що до складу спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску включено нараховану відповідачем суму боргу за попередні періоди, з огляду на що позивач в своїх позовних вимогах просить скасувати спірну вимогу в частині, а саме в сумі 1 287 970,73 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимогу про сплату боргу від 13.06.2017 року №Ю-55-17 в сумі 1 287 970,73 грн. винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом скасування вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.06.2017 року №Ю-55-17 в сумі 1287970,73 грн.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати єдиного внеску, у зв'язку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464-VI, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) змістом щодо звільнення платників єдиного внеску, визначених статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІI.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесені зміни до Закону № 1669-VII, зокрема, вилучено пп.8 п.4 ст. 11 Закону № 1669-VIІ. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесені зміни до Закону №1669-VIІ, а до Закону № 2464-VI зміни зазначеним закони не внесені.

Таким чином, положення пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI щодо звільнення від виконання обов'язків платників єдиного внеску, встановлених ст.6 Закону № 2464-VI є чинними.

Отже, спір за суттю вимог судом вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі № 805/2954/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 24 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.В. Сіваченко

Судді А.В. Гайдар

О.О. Шишов