Ухвала суду № 75485208, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 липня 2018 року м. Київ№ 826/10005/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Ковальчука Сергія Павловича

треті особи, які Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

не заявляють Національний банк України,

самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Український промисловий

на предмет спору банк"

про визнання протиправним та скасування рішення,

представники позивача - ОСОБА_3;

учасників справи: відповідача, третіх осіб 1, 3 - не прибули;

третьої особи-2 - Софін О.В.

(у судовому засіданні 17.07.2018, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2016 (суддя Кузьменко В.А.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/10005/16 та призначено її до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5776 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу № 826/10005/16 до провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач подав до суду заяву б/н від 12.02.2018 «Про зміну підстав для задоволення позовних вимог», яка прийнята судом до розгляду. Мотивуючи підстави позову, позивачем зазначено, що державна реєстрація речових на нерухоме майно за третьою особою-1 підлягає скасуванню, оскільки ПАТ "Дельта Банк" жодним чином не довело, що набуло законним способом право вимоги за договором іпотеки від 15.09.2008, а тому, на думку позивача, позов ґрунтується на протиправності дій відповідача, які пов'язані, як з відсутністю прав для прийняття спірного рішення та вчинення спірної реєстраційні дії без здійснення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце), так і, як наслідок, з недотриманням відповідачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Через канцелярію до суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами іншого судочинства.

Представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість. В наданих 20.04.2018 до суду письмових поясненнях зауважив, що позивач не оскаржує свої обов'язки, як іпотекодавця, натомість вважає, що добросовісним набувачем прав іпотекодержателя залишається Публічне акціонерне товариство «Український промисловий банк», або, при з'ясуванні всіх обставин, Національний банк України. Представник позивача наголошує саме на протиправності дій відповідача.

У судовому засіданні 17.07.2018 суд поставив на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечив.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи-2 подане Національним банком України клопотання підтримав у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає наступне.

15 вересня 2008 року між третьою особою-3 (банк) та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір № 808-006/ФКВ-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти, зі строком їх повернення до 14.09.2033.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору третьою особою-3 (іпотекодержатель) того ж числа укладено з позивачем (іпотекодавець) іпотечний договір № 808-006/Zфквіп-08, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру під номером 76, що знаходиться у будинку під АДРЕСА_1.

30 червня 2010 року ТОВ «Український промисловий банк» (сторона-2), ПАТ «Дельта Банк» (сторона-1) та Національний банк України (сторона-3) уклали договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до п.п. 4.1., 4.2. якого сторона-2 передала (відступила) стороні-1 права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого сторона-1 замінює сторону-2 та стає новим кредитором у зобов'язаннях, та має право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Згідно Додатку № 2 до відповідного договору, кредитні зобов'язання за кредитним договором № 808-006/ФКВ-08 від 15 вересня 2008 року та за іпотечним договором № 808-006/Zфквіп-08 від 15 вересня 2008 року передано від сторони-2 на користь сторони-1 (боржник - ОСОБА_1.).

15 червня 2016 року позивач самостійно отримав інформаційну довідку за № 61517801 з державного реєстру зі змісту якої видно, що 07.06.2014 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13640435 на підставі якого було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис номер 5943261 (спеціальний розділ) щодо іпотекодержателя - ПАТ «Дельта Банк».

Вважаючи рішення відповідача № 13640435 від 07.06.2014 щодо зміни умов обтяження нерухомого майна за ПАТ «Дельта Банк» протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за відсутності підстави для прийняття спірного рішення та вчинення реєстраційної дії, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваного рішення), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Суд відмічає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на момент вчинення останнім реєстраційної дії щодо державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором № 808-006/Zфквіп-08 від 15 вересня 2008 року (в частині прав вимоги за кредитним договором) на користь третьої особи-1 був відсутнім факт реєстрації відповідних прав на нерухоме майно у третьої особи-2, а також за наявності обтяження від 15.09.2008 за № 7915048.

Виходячи з наведених позивачем підстав позову, суд вважає, що вимоги про скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, по суті, покликані на відновлення прав/інтересів позивача у зв'язку з незаконним, на його думку, набуттям третьою особою-1 прав вимоги за іпотечним договором № 808-006/Zфквіп-08 від 15 вересня 2008 року унаслідок реєстрації змін умов обтяження на виконання цивільно-правових угод та пов'язані із намаганням відновлення свого порушеного права/інтересу в контексті визначення обсягу суб'єктивних прав у третіх осіб стосовно майна за відповідними правочинами (кредитного, іпотечного, передачі кредитних зобов'язань).

Крім того, на переконання суду, вирішення питання набуття законним способом прав вимоги за іпотечним договором № 808-006/Zфквіп-08 від 15 вересня 2008 року внаслідок укладання між третьою особою-1 та третьою особою-2 зауваженого вище правочину з третьою особою-3 виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки рішення приватного нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки питання набуття прав вимоги на нерухоме майно (прав вимоги за договором іпотеки), що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Подібна правова позиція, в частині процесуального питання наявності публічно-правового характеру спірних правовідносин (меж компетенції суду адміністративної юрисдикції), викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 826/27224/15.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Виходячи з наведеного в цілому, зазначений спір, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, так як він не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з договірних відносин, що, як наслідок, є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання № 18-0012/79916 від 26.09.2016 «Про закриття провадження у справі № 826/10005/16» Національного банку України - задовольнити.

2. Провадження у справі № 826/10005/16 за адміністративним позовом б/н від 24.06.2016, з урахуванням поданої заяви б/н від 12.02.2018 «Про зміну підстав для задоволення позовних вимог», ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Національний банк України, Публічне акціонерне товариство "Український промисловий банк", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 23.07.2018.

Суддя К.С. Пащенко