Рішення № 75485061, 20.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 р. Справа № 820/3871/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

представника позивача - Гордєєва С.В.,

представника відповідача - Бабича Ю.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (код ЄДРПОУ 32414467, вул. Скрипника, буд. 6, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська» (надалі за текстом - ТОВ Агрофірма «Подолівська»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області) в якому просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000121417 від 04.05.2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 04.05.2018 року № 0000121417 є необґрунтованим та незаконним та суперечить обсягу первинної документації по взаємовідносинам з контрагентами, що були предметом проведеної перевірки з боку податкового органу по відношенню до позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та письмових поясненнях, та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі посилаючись на зміст відзиву на адміністративний позов, зазначивши, що підстави та обставини винесення податкового повідомлення - рішення від 04.05.2018 № 0000121417 відповідають положенням діючого законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу у підготовчому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Агрофірма «Подолівська» має код ЄДРПОУ 34214467.

На підставі направлень від 30.03.2018 року № 2914, № 2915 ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п. 621.3 п. 62.1 ст. 62, п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 74, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) та наказу ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2018 року № 2190 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофірма «Подолівська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО Агросервіс», податковий номер 39268798, за липень, серпень та вересень 2015 року та відображення фінансово-господарських операцій у податковій звітності у зв'язку з ненаданням ТОВ Агрофірма «Подолівська» у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2017 року № 22893/10/20-40-14-11-18.

За результатами перевірки з боку ГУ ДФС у Харківській області складено акт перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467 про результати документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофірма «Подолівська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО Агросервіс», податковий номер 39268798, за липень, серпень та вересень 2015 року та відображення фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Згідно з висновком акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467 податковим органом встановлено порушення з боку ТОВ Агрофірма «Подолівська»: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації в періоді, що перевірявся на загальну суму 154470,00 грн., у тому числі за вересень 2015 року в сумі 154470,00 грн..

Податковим органом згідно зі змісту акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467 фактично встановлені наступні порушення:

- в актах наданих послуг зазначено, що місце складання м. Харків, до перевірки не надано наказ на відрядження та авансовий звіт, табель робочого часу, у зв'язку з чим підтвердити фактичне перебування генерального директора в м. Харків та підписання актів не має можливості. (11 аркуш акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467);

- неповне відображення даних в змісті товарно-транспортних накладних за перевіряємий період форми № 1-ТН. (12 аркуш акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467);

- наявність податкової інформації Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО Агросервіс», згідно зі змістом якої зазначено, що у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «МКО Агросервіс» за податковою адресою не можливо підтвердити реальність господарської діяльності у грудні 2014 року, січні-грудні 2015 року. (13 аркуш акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467);

- наявність кримінального провадження від 01.03.2016 року № 22016101110000035. (14 аркуш акту перевірки від 13.04.2018 року № 1393/20-40-14-17-19/32414467)

Керуючись ч. 1 ст. 90 КАС України з метою безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, судом встановлено наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ Агрофірма «Подолівська» з Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО Агросервіс» та стверджуваних ГУ ДФС у Харківській області порушень позивачем податкового законодавства.

Між ТОВ Агрофірма «Подолівська» та Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі за текстом - ТОВ) «МКО Агросервіс» було укладено договір перевезення вантажу № 10/06/1-п від 10.06.2015 року.

Відповідно до умов Договору перевезення, а саме п.1.1. «Виконавець за заявкою Замовника бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, на умовах та в строк встановлений цим Договором, а Замовник сплачує за перевезення вантажу встановлену за цим Договором плату».

Згідно п. 2.3. Договору встановлено, що «Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі оформленої Замовником товарно-транспортної накладної встановленої форми, яка є основним перевізним документом. Вантаж не оформлений товарно-транспортною накладною, Виконавець до перевезення не приймається».

Сторони повністю виконали свої зобов'язання за договором, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

Між сторонами договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року складено акт надання послуг № 32 від 03.08.2015 року.

Під час перевезень, що були здійсненні за цим актом були складені та надані під час перевірки відповідачу наступні товарно-транспортні накладні (далі ТТН): № 000911 від 01.08.2015 року, № 000915 від 01.08.2015 року.

Між сторонами договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року складено акт надання послуг акт надання послуг № 52 від 30.09.2015 року.

Під час перевезень, що були здійсненні за цим актом були складені та надані під час перевірки відповідачу наступні ТТН: № 001173 від 19.09.2015 року, № 001158 від 19.09.2015 року, № 001177 від 19.09.2015 року, № 001168 від 19.09.2015 року, № 001172 від 19.09.2015 року, № 001178 від 19.09.2015 року, № 001160 від 19.09.2015 року, № 001179 від 19.09.2015 року, № 001157 від 19.09.2015 року, № 001162 від 19.09.2015 року, № 001128 від 18.09.2015 року, № 001144 від 18.09.2015 року, № 001129 від 18.09.2015 року, № 001146 від 18.09.2015 року, № 001141 від 18.09.2015 року, № 001131 від 18.09.2015 року, № 001145 від 18.09.2015 року, № 001143 від 18.09.2015 року, № 001147 від 18.09.2015 року, № 001132 від 18.09.2015 року, № 001133 від 18.09.2015 року, № 055264 від 04.09.2015 року, № 055265 від 04.09.2015 року, № 035908 від 05.09.2015 року, № 035916 від 05.09.2015 року, № 035909 від 05.09.2015 року, № 035918 від 05.09.2015 року, № 035917 від 05.09.2015 року, № 035965 від 06.09.2015 року, № 007192 від 07.09.2015 року, № 055287 від 09.09.2015 року, № 055118 від 12.09.2015 року, № 055119 від 12.09.2015 року, № 001834 від 17.09.2015 року, № 001835 від 17.09.2015 року, № 001836 від 17.09.2015 року, № 001837 від 17.09.2015 року.

Між сторонами договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року складено акт надання послуг № 28 від 27.07.2015 року.

Під час перевезень, що були здійсненні за цим актом були складені та надані під час перевірки відповідачу наступні ТТН: за період часу з 07.07.2015 року по 22.07.2015 року.

Між сторонами договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року складено акт надання послуг № 30 від 31.07.2015 року.

Під час перевезень, що були здійсненні за цим актом були складені та надані під час перевірки відповідачу наступні ТТН: № 000810 від 20.07.2015 року, № 000872 від 23.07.2015 року, № 000875 від 23.07.2015 року, № 000876 від 23.07.2015 року, № 000877 від 23.07.2015 року, № 000878 від 23.07.2015 року, № 030040 від 23.07.2015 року, № 030033 від 23.07.2015 року, № 030037 від 23.07.2015 року, № 030041 від 23.07.2015 року, № 030043 від 23.07.2015 року, № 030035 від 23.07.2015 року, № 030026 від 23.07.2015 року, № 030039 від 23.07.2015 року, № 030045 від 23.07.2015 року, № 030038 від 23.07.2015 року, № 030044 від 23.07.2015 року, № 030027 від 23.07.2015 року, № 030034 від 23.07.2015 року, № 032927 від 23.07.2015 року, № 030089 від 25.07.2015 року, № 030080 від 25.07.2015 року, № 033098 від 25.07.2015 року, № 033108 від 26.07.2015 року, № 032943 від 24.07.2015 року, № 035508 від 25.07.2015 року, № 000883 від 26.07.2015 року, № 035555 від 26.07.2015 року, № 035549 від 28.07.2015 року, № 035571 від 29.07.2015 року, № 033074 від 29.07.2015 року, № 033152 від 29.07.2015 року, № 033156 від 29.07.2015 року, № 033070 від 29.07.2015 року, № 033069 від 29.07.2015 року, № 033155 від 29.07.2015 року, № 033158 від 30.07.2015 року, № 033166 від 30.07.2015 року, № 033164 від 30.07.2015 року, № 033163 від 30.07.2015 року, № 033167 від 31.07.2015 року, № 033168 від 31.07.2015 року, № 000899 від 30.07.2015 року, № 000902 від 31.07.2015 року.

Під час перевірки були наданні для аналізу документи, що додатково підтверджують факт перевезення, а саме договори зберігання та реєстри накладних на прийняте зерно.

Між сторонами договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року складено акт надання послуг № 27 від 10.07.2015 року.

Під час перевезень, що були здійсненні за цим актом була складена та надана під час перевірки відповідачу наступна ТТН - № 0000549/1 від 09.07.2015 року.

Під час перевірки додатково були наданні для вивчення документи що підтверджують придбання сепаратора, який був перевезений, а саме договір купівлі продажу з додатками, видаткова накладна, податкові накладні.

Розрахунки за всіма перевезеннями здійснені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 926 821,46 грн.: № 3034 від 02.07.2015 року, № 3137 від 08.07.2015 року, № 3175 від 10.07.2015 року, № 3204 від 14.07.2015 року, № 3303 від 23.07.2015 року, № 3304 від 23.07.2015 року, № 3518 від 04.08.2015 року, № 3718 від 17.08.2015 року, № 3732 від 18.08.2015 року, № 3782 від 20.08.2015 року, № 3812 від 21.08.2015 року, № 3955 від 27.08.2015 року, № 4124 від 04.09.2015 року, № 4938 від 28.10.2015 року.

Факт здійснення розрахунків та відсутність дебіторської або кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ТОВ «МКО «Агросервіс» зазначено у акті перевірки на стор. 9 та 11. Зазначені господарські операції з ТОВ «МКО «Агросервіс» були відображені у податкових накладних.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, виявленим порушення з боку податкового органу в ході проведеної перевірки на відповідність їх змісту положенням законодавства, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В пункті 198.1 ст. 198 ПК України, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, зазначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу положень статей 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що законодавець визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, або наявність податкової накладної оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Так, відповідно до п. 201.9. ст. 201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку діюче законодавство не передбачає.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

В підтвердження факту проведення господарських операцій при здійсненні правочину між позивачем та ТОВ «МКО Агросервіс» були надані первинні.

Крім первинних бухгалтерських документів були надані документи, що свідчать про оприбуткування, переміщення та зберігання вантажу. Факт вивчення таких документів під час перевірки відображений на сторінці 12 Акту, зазначена обставина не заперечувалась в акті перевірки з боку податкового органу ні в ході проведення перевірки та розгляду адміністративної справи.

Розрахунки здійснені в повному обсязі, що відображено у акті перевірки на сторінка 9. Дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «МКО «Агросервіс» відсутня, про що також зазначено у Акті на сторінка 11.

На час здійснення перевезень ТОВ «МКО Агросервіс» отримання податкової накладної по цих операціях, контрагент був зареєстрований податковою службою як платник податку на додану вартість, що відображено на сторінка 6 Акту.

Таким чином відбувся рух активів у процесі здійснення господарської операції. Отже правомірність нарахування податкового кредиту підтверджується нормами ст. 201 ПК України.

З наведеного вбачається, що договір перевезення вантажу був укладений з метою створення реальних правових наслідків та усі господарські операцій за наведеним вище договором були реально здійснені.

Доводи відповідача про те, що з актів наданих послуг не можливо ідентифікувати підписи та посади від Виконавця та від Замовника, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Під час аналізу актів наданих послуг судом встановлено, що вони підписані директорами, з боку замовника ОСОБА_3, а з боку Виконавця ОСОБА_4.

Окремо суд зазначає, що окреслена відсутність даних помилково ставиться в залежність податковим органом з обставинами реального укладання та виконання договору № 10/06/1-п від 10.06.2015 року.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено та не заперечувалось з боку уповноваженого представника відповідача обставини наявності у ТОВ «Агрофірма «Подолівська» необхідних земельних, технічних та людських ресурсів для здійснення сільськогосподарської діяльності, а відтак суд приходить до висновку, що послуги, отримані від ТОВ «МКО Агросервіс» безпосередньо пов'язані з власною господарської діяльністю ТОВ «Агрофірма «Подолівська».

За таких обставин відповідач дійшов до протиправного та необґрунтованого висновку про порушення податкового законодавства позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним при винесені рішення судом врахована наступна постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі № 804/8834/16.

«формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання»

Постанова Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 2а-8766/12/1370.

«можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.»

Постанова Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 808/1543/17.

«Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.»

Враховуючи що єдиною підставою для здійснення висновку про порушення податкового законодавства з боку позивача слугувало те, що «у зв'язку з відсутністю ТОВ "МКО Агросервіс" за податковою адресою не можливо підтвердити реальність господарської діяльності у грудні 2014 року, січні - грудні 2015 року», суд проаналізувавши наведену вище позицію Верховного Суду робить висновок, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. неповідомлення про зміну свого місцезнаходження або інше, не є підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з такими контрагентами

Крім того, Відповідач на підтвердження недійсності спірної господарської операції на стор. 13 Акту зазначає, що «Факт відсутності ТОВ "МКО Агросервіс" за місцезнаходженням/місцем проживання засвідчено Довідкою оперативного управління Київської ОДПІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 19.07.2017 № 1682/20-31-21-15».

Відповідно до ст. 83 ПК України визначено вичерпний перелік інформації, яка є підставою для висновків при проведенні перевірки, а саме: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Також судом врахований висновок Верховного Суду у Постанові від 27.03.2018 року № 816/809/17 де зазначено, що «податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Таким чином суд приходить до висновку, що, зазначена вище довідка є неналежним доказом та не може слугувати підставою для висновків про нереальність здійснення господарських операцій. Статтею 83 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік видів інформації, яка може використовуватися при проведенні перевірки. Однак, при здійсненні перевірки, ГУ ДФС у Харківський області безпідставно не врахувала положення зазначених норм, та використала документи для своїх висновків які не передбачені ст. 83 Податкового кодексу України.

В той же час, використання в ході перевірки інформації, яка не передбачена Податковим кодексом України, є протиправним та не може бути підставою для прийняття відповідних висновків.

У Постанові від 17.04.2018 № 808/1543/17 Верховний Суд наголошує, що «Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту».

Всупереч вищезазначеному, ГУ ДФС у Харківській області не було дотримано порядку проведення даного виду перевірок, не було належним чином досліджено первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів та не надано їм відповідної оцінки, як того вимагають приписи п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Окремо суд звертає увагу, що в ході розгляду адміністративної справи з боку представника відповідача зазначені інші на його думку порушення законодавства в рамках укладеного договору Між ТОВ Агрофірма «Подолівська» та ТОВ «МКО Агросервіс» № 10/06/1-п від 10.06.2015 року, проте судом вони не приймаються до уваги, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо зміни підстав чи обсягу порушень поза межами встановленими законодавством щодо часу винесення податкового повідомлення-рішення. Серед іншого це не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 04.05.2018 № 0000121417 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) №0000121417 від 04.05.2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (код ЄДРПОУ 32414467, вул. Скрипника, буд. 6, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701) сплачену суму судового збору в розмірі 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 31 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2018 року.

Суддя Ю.О. Супрун