Рішення № 75485010, 18.07.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа №818/2444/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2444/18

за позовною заявою ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3А.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18, у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області;

- зобов’язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту, ідентифікаційного номеру та копію нотаріально завіреної заяви землекористувача про надання дозволу ОСОБА_3 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, площею 2,0 га для розроблення проекту землеустрою.

Листом від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення його заяви та зазначило, що відповідно до рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов’язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області від 20.04.2018 №170 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки.

Крім цього, згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі Сумської області від 20.04.2018 №652/415-18 встановлено, що землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Враховуючи подану заяву ОСОБА_3 про вилучення від орендаря, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв’язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

Отже, як роз’яснив відповідач, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному ч.5 ст.116 Земельного кодексу України.

Позивач вважає таку відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них.

На переконання позивача процес надання формальних відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, то ефективний засіб правового захисту порушеного права є зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Сумський області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 27.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У письмовому відзиві на позов відповідач зазначив, що згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі Сумської області від 20.04.2018 №652/415-18 встановлено, що землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або інших осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, подана заява ОСОБА_3 про вилучення від орендаря не може бути задоволена, так як вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв’язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

Отже, як роз’яснив відповідач, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному ч.5 ст.116 Земельного кодексу України (а.с.25-27).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 20.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту, ідентифікаційного номеру та копію нотаріальної заяви землекористувача (а.с. 15).

Листом від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення його заяви, зокрема зазначило, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов’язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області від 20.04.2018 №170 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки. Згідно із розпорядженням Кабінету ОСОБА_4 України від 01 квітня 2014 року № 333-р та від 22.09.2016 № 688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених пунктів. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім цього, згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі Сумської області від 20.04.2018 №652/415-18 встановлено, що землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету ОСОБА_4 України, Ріди міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв’язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, п о г о д ж е н н я з е м л е к о р и с т у в а ч а (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Так, листом від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18 позивачу було фактично відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв’язку з тим, що згідно листа Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області від 20.04.2018 №170 сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження землевідведення ОСОБА_3 та у зв’язку із знаходженням запланованої до відведення земельної ділянки у користуванні на умовах оренди, не дивлячись на те, що позивачем додано до своєї заяви від 20.03.2018 заяву нотаріально завірену заяву-погодження землекористувача. Тобто, виконано вимоги ч.6,7 ст.118 ЗК України.

При цьому, стаття 118 Земельного кодексу України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.10 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

Відповідач зобов’язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

З аналізу листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18 свідчить, що надана вказаним листом відповідь не містить вирішення по суті поставленого позивачем в заяві від 20.03.2018 питання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеної в листі від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб’єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Оскільки відповідь на звернення ОСОБА_3 від 20.03.2018 надана не була, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 20.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., згідно з квитанцією від 0.0.1070334629.1 від 25.06.2018 (а.с. 4), і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 23.04.2018 №Г--3470-2400/21-18, у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 3976885) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 40031, РНОКПП НОМЕР_1) від 20.03.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, 40031, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 3976885) судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.07.2018 року.

Суддя О.М. Кунець