Рішення № 75484827, 16.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4062/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю:позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19 вересня 2017 року №3097 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Буського ВП Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1Я.»; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 06 жовтня 2017 року №782 о/с «По особовому складу», в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1»; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 06 жовтня 2017 року; стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06.10.2017 року № 782 о/с його звільнено зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 06.10.2017 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним з огляду на те, що підставою для звільнення став наказ від 19.09.2017 року № 3097 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким його за порушення службової дисципліни, а саме, недотримання основних обов’язків поліцейського,, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського та вимог Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач зазначає, що його звільнення здійснено незаконно та безпідставно, оскільки Постановою Буського районного суду Львівської області від 07.11.2017 року по справі № 440/1378/17 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому, накази від 19 вересня 2017 року № 3097 та від 06 жовтня 2017 року № 782 о/с підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі із викладених обставин.

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. Представник відповідача суду пояснив, що підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби став наказ від 19.09.2017 року № 3097, яким на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став висновок службового розслідування від 14.09.2017 року за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим СКП буського відділення поліції Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, у зв'язку з чим, відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 008432 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким встановлено, що позивач керував автомобільним транспортом в стані алкогольного сп'яніння. Встановлений факт, на думку відповідача, свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, що було визначальним для вирішення питання щодо виду дисциплінарного стягнення, яке накладено на ОСОБА_1 За викладених обставин відповідач вважає, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм діючого законодавства і підстав для скасування наказів та поновлення його на посаді немає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Суд заслухав пояснення позивача, представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи слідує, що за результатами службового розслідування 19.09.2017 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 3097 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Буського ВП Кам’янка-Бузького ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов’язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського та вимоги Правил етичної поведінки на оперуповноваженого СКП Буського ВП Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

06.10.2017 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 782 о/с «По особовому складу» у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580- VІІІ, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП, з 06.10.2017 р.

Вважаючи такі дії та прийняті рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.15 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22.02.06 № 3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у згаданій вище редакції; далі Закон № 3460-IV).

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у ст.12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстрована в Мін'юсті 02.04.2013 за №541/23073 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; тримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (п.п.2.2.1, п.п.2.2.20 п. 2 Інструкції).

За змістом розділу ІІІ Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

За правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постановах від 20.10.2015 (справа №813/4104/14), від 15.12.2015 (справа №21-3844а15) дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому слід зазначити, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як слідує з матеріалів справи 17.08.2017 Головним управління Національної поліції у Львівській області було видано наказ № 2706 «Про призначення службового розслідування», зі змісту якого вбачається, що 17.08.2017 працівниками Управління патрульної поліції м. Львова складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП.

В ході службового розслідування згідно висновку встановлено, що 17.08.2017 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 оперуповноважений сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП, перебуваючи поза службою у цивільному одязі без вогнепальної зброї, однак, як працівник поліції будучи зобов’язаним відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативноправових актів, що регламентують діяльність поліції, зокрема Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також Присяги поліцейського, керуючи автомобілем ВАЗ-21093 за ознаками алкогольного спяніння у напрямку с. Журатин, Буського району, їхав з несправним стоп-сигналом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України, після чого намагаючись представитися поліцейським, предявивши службове посвідчення та намагаючись уникнути відповідальності, керуючись почуттям власної безкараності, представився поліцейським, предявивши службове посвідчення ОСОБА_1, схиляв патрульних поліцейських до нескладання відносно нього адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП.

За фактами виявлених адміністративних порушень працівниками УПП у м. Львові відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (серії БР № 008432) та винесено постанову серії БР № 674275 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Так в ході розгляду справи та згідно пояснень представника відповідача в судових засіданнях, встановлено, що в основу винесення наказу про проведення службового розслідування стало порушення правил дорожнього руху позивачем у стані алкогольного сп`яніння, за результатми якого до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, постановою Буського районного суду Львівської області від 07.11.2017 у справі № 440/1378/17 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ця постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак цим судовим рішенням встановлені обставини щодо відсутності факту порушення правил дорожнього руху позивачем у стані алкогольного сп`яніння.

Обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення не входять до предмету доказування у цьому спорі, а тому враховуючи, що діяння, кваліфіковані як дискредитація звання поліцейського, пов'язані виключно із обставинами порушення позивачем правил дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння, які спростовані у судовому порядку, - підстави для висновку про порушення позивачем службової дисципліни відсутні.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що є підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без законної підстави, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області № 3097 від 19.09.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 782 ос від 06.10.2017 про звільнення з поліції у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного у відповідності з Дисциплінарним статутом Національної поліції України та поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кам’янка - Бузького відділення поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Разом з цим частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки ГУНП у Львівській області від 22.06.2018 № 205/68 розмір грошового забезпечення позивача складає: середньоденна заробітна плата 299 грн. 58 коп.; середньомісячна заробітна плата 9 137 грн. 31 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу складає: 284 днів.

Таким чином, сума коштів, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 85 080 грн. 72 коп. (299,58 грн. х 284) за вирахуванням обов'язкових податків і зборів.

Згідно приписів визначених п.п.2,3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19 вересня 2017 року №3097 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1Я.».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 06 жовтня 2017 року №782 о/с «По особовому складу», в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07 жовтня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 85 080,72 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 137 ( дев’ять тисяч сто тридцять сім гривень) 31 коп звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.