Рішення № 75484664, 07.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2018 року 12:23Справа № 808/453/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гопки Л.І. та представників

позивача: Пащенко А.С.

відповідача: Когут А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-поінт»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ПОІНТ» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 №0017881202 в частині щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902167 грн. з травень 2017 року та нарахування штрафних санкцій у розмірі 228578,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2017 №0017891202.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі висновків актів документальних позапланових виїзних перевірок від 28.08.2017 №471/08-01-12-02/41256525 (далі - Акт перевірки 1) та від 05.10.2017 №554/08-01-12-02/41256525 (далі - Акт перевірки 2) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0017881202 та №0017891202. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки позивача, а також, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства.

Ухвалою суду від 12.02.2018 провадження у справі було відкрите, підготовче засідання призначене на 06.03.2018.

03.03.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 06.03.2018 підготовче засідання було відкладене на 05.04.2018.

04.04.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою від 05.04.2018 підготовче провадження було продовжене на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 14.05.2018.

11.05.2018 позивачем до суду були подані додаткові документи в обґрунтування своїх вимог.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2018 було закінчене підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті в той же день.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.06.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 07.06.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

За травень 2017 року позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ за травень 2017 року) - 3597819 грн., до бюджетного відшкодування на рахунок позивача - 3509501 грн. Згідно відомостей квитанції №2 декларація позивача з ПДВ за травень 2017 року була подана ним 19.06.2017. Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2017 року сума від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню виникла в травні 2017 року, тобто у звітному періоді.

За червень 2017 року позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ за червень 2017 року) - 12119104 грн., до бюджетного відшкодування на рахунок позивача 11984967 грн. Згідно відомостей квитанції №2 декларація позивача з ПДВ за червень 2017 року була подана ним 19.07.2017. Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування за червень 2017 року сума від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню виникла в червні 2017 року, тобто у звітному періоді.

Відповідно до наказу від 11.08.2017 №2057 в період з 14.08.2017 по 18.08.2017 співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, червень 2017 року.

За висновками Акту перевірки 1 документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, пп. б), пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищене від'ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2017 року на суму 902167 грн., за червень 2017 року на суму 3094034 грн.; занижене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року на суму 902167 грн., за червень 2017 року на 3081886 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки 1, 07.09.2017 позивач подав заперечення на Акт перевірки 1.

За наслідками розгляду заперечень позивача на Акт перевірки 1, в період з 22.09.2017 по 28.09.2017 співробітниками відповідача була проведена повторна документальна позапланова виїзна перевірка позивача, в наслідок чого був складений Акт перевірки 2.

Згідно висновків Акту перевірки 2 документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлене порушення пп. б), пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищене від'ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2017 року на суму 902167 грн.; у позивача відсутнє право на врахування суми від'ємного значення 3081886 грн. при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання даної суми бюджетного відшкодування за червень 2017 року на суму 3081886 грн.; занижене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року на суму 902167 грн., за червень 2017 року на суму 3081886 грн.

13.10.2017 позивачем були подані заперечення на Акт перевірки 2.

Відповіддю від 25.10.2017 №16594/10/08-01-12-02-13 відповідач залишив висновки Акту перевірки 2 без змін.

30.10.2017 на підставі Акту перевірки 1 та Акту перевірки 2, у зв'язку із порушенням:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, пп. б), пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0017881202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, за травень 2017 року на 902167 грн., за червень 2017 року на 12148 грн., загалом на 914315 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 228578,75 грн.;

- пп. б), пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0017891202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2017 року на суму 3081886 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 08.11.2017 за №417 позивачем була подана скарга до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 19.01.2018 №2906/6/99-99-11-01-02-25 у задоволенні скарги позивача було відмовлено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності призначення перевірки позивача.

Перевірка позивача, за наслідками якої був складений Акт перевірки 1 була призначена наказом відповідача від 11.08.2017 №2057, відповідно до якого на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку із наданням позивачем податкових декларацій з ПДВ за травень, червень 2017 року із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень, було призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, червень 2017 року.

В обґрунтування неправомірності проведення перевірки позивач посилається на:

- відсутність підстав для її проведення, встановлених п. 200.11 ст. 200 ПК України;

- перевірка за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України може бути проведена лише щодо суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), а не щодо всієї суми від'ємного значення (рядок 19 декларації);

- сума задекларованого від'ємного значення за травень 2017 року не може перевірятися в ході даної перевірки, оскільки сума задекларованого значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, менше 100 тис. грн., відповідно до п.п. 200.11, 200.12 ст. 200 ПК України, документальна перевірка могла бути призначена виключно до закінчення граничних термінів проведення камеральної перевірки декларації за травень 2017 року.

Згідно із пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України (яка міститься в розділі V ПК України) визначено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За приписами п. 200.11 ст. 200 ПК України (яка міститься в розділі V ПК України) контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

З аналізу норми пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України випливає, що підстави для перевірки, визначені у розділі V цього Кодексу, є не виключними, іншими підставами для проведення такої перевірки є подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, та сукупність першої та другої підстав.

Суд зазначає, що виключні підстави для проведення документальної перевірки з приводу законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість чітко визначені в п. 200.11 ст. 200 ПК України, при судом встановлено, що наведені в цій нормі підстави відсутні в спірних правовідносинах, а тому в даному випадку відповідач не наділений правом призначати документальну перевірку з приводу законності декларування позивачем заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень та червень 2017 року.

В спірному випадку відповідачем була призначена перевірка з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, червень 2017 року. Разом, з тим проведеною перевіркою було охоплене питання законності декларування позивачем заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень та червень 2017 року, що виходить за межі предмету перевірки.

Щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В обґрунтування порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на стор. 6 Акту перевірки 1 (т. 1, а.с. 14) відповідач послався на завищення позивачем суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2017 року (р.10.1 декларації) на суму 12148 грн., за рахунок включення до його складу суми ПДВ, що не підтверджена зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування декларації з ПДВ за червень 2017 року суму ПДВ 12147,96 грн. (рядок 16 таблиці 2 розділу ІІ додатку №5 до декларації, р. 10.1 декларації, рядок 16 таблиці 2 додатку 3 до декларації) згідно з податковою накладною, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником ТОВ «Алекс» (ІПН 204927708124, код ЄДРПОУ 20492778) по операціях з придбання товарів.

Позивач не заперечує дане порушення, вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017881202 від 30.10.2017 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 12148 грн. не висуває. Відтак, в цій частині зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В обґрунтування висновку про завищення суми від'ємного значення з ПДВ за травень 2017 року на 902167 грн. відповідач на стор. 5 Акту перевірки 2 (т. 1, а.с. 89) та за червень 2017 року на 3081886 грн. зазначає, що у звітному періоді - травень 2017 року та червень 2017 року позивачем не був отриманий товар за який сплачена передплата із зазначеною сумою ПДВ.

При цьому відповідач посилається на підпункти б), в) пункту 200.4 статті 200 ПК України, відповідно до яких: при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідач наводить власне тлумачення використаному у цій нормі терміну «отримувач товарів», зазначає наступне:

«Сам по собі факт сплати коштів контрагентом не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. Тобто, при здійсненні передплати та відсутності факту поставки товарів не виконуються вимоги 14.1.191 і 200.4 статті 200 Кодексу та ст. 664 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності та безпосереднього введення в обіг продукції постачальниками» - стор. 6 Акту перевірки 2 (т. 1, а.с. 90).

Проаналізувавши обставини справи суд дійшов висновку, що зазначене твердження відповідача не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки матеріалами справи (копії договорів поставки, рахунків на оплату, банківських документів, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних) підтверджується не лише факт попередньої оплати позивачем своїм контрагентам вартості товарів, а і факт постачання позивачу від цих контрагентів таких товарів. Тобто, судом з доданих до справи доказів встановлений факт отримання позивачем зазначених товарів в наступних після звітного податкових періодах, і цей факт відповідачем не спростовується.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить визначення терміну «отримувач товарів». Зазначений термін допускає декілька тлумачень щодо часу отримання товару, зокрема: отримання товару до оплати його вартості, в момент оплати його вартості, чи після цього, при цьому жодна норма податкового законодавства не ставить в залежність права на включення до податкового кредиту фактично сплаченої в складі вартості товару суми ПДВ від настання факту отримання товару.

За приписами пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України одним з принципів на яких ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Разом з тим, ч. 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, як слідує з пп. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України право на включення суми ПДВ до бюджетного відшкодування виникає у платника цього податку лише після настання факту оплати вартості такого товару (в т.ч. ПДВ).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року №0017881202 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902 167,00 грн. за травень 2017 року та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 228 578,75 грн., а так само податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року №0017891202.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням №16 від 01.02.2018 підтверджується факт оплати позивачем судового збору за цим позовом у сумі 63189,48 грн. Відтак, ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо витрат позивача на правову допомогу в розмірі 40000 грн. суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 3, 4, 5 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що представництво інтересів позивача в суді здійснювала інша особа, ніж та із якою був укладений договір про надання правової допомоги.

Документального підтвердження витрат на представництво інтересів позивача суду не надано.

Щодо доданих до позову документів в обґрунтування витрат позивача на праву допомогу суд зазначає, що акт прийому-передачі послуг від 01.02.2018 не містить детального опису вартості наданих послуг (із зазначенням вартості кожної послуги окремо).

Вартість наданих послуг була визначена сторонами у додатковій угоді №1 до договору від 29.01.2018 №11-1/12-2018 без врахування витраченого адвокатом часу на підготовку проекту позову.

З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-поінт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0017881202 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902 167,00 грн. за травень 2017 року та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 228 578,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 жовтня 2017 року №0017891202.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 63189 (шістдесят три тисячі сто вісімдесят дев'ять) гривень 48 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс. 6, код ЄДРПОУ 41256525) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко