Рішення № 75484631, 20.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2018 року о/об 15 год. 32 хв.Справа № 808/2520/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69005, м.Запоріжжя, бул.ЦентральнийАДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі – позивач або ОСОБА_1В.) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (надалі – відповідач або Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч.2 ст.40, ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п.4-4 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії”; 2) зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1, пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п.4-4 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за більш пізній вихід на пенсію у розмірі, починаючи з 29.05.2018.

Позивач у позові зазначив, що до 2018 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки йому було призначено пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжував працювати та працює по сьогоднішній день. З 16.04.2012 позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і 29.05.2018 року звернувся до Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя із заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком. Центральним ОУПФУ м.Запоріжжя позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.4.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Таким чином, позивача було переведено на пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не призначено, як це передбачено п.4.4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Тобто, перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший у межах одного Закону, а вперше просив призначити йому пенсію за іншим Законом, котрий передбачає інші умови та підстави призначення пенсії. Також, позивач вважає, що має право на застосування стосовно нього ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з більш пізнім виходом на пенсію.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що з 18.02.2005 року позивач знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та первинно йому була призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Досягнувши загальновстановленого віку, позивач 29.05.2018 звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до положень п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був застосований показник середньої заробітної плати за повний 2016 рік (середній за 2014-2016 рр.) та була застосована величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Стосовно врахування підвищення, передбаченого ч.1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначає, що основними умовами підвищення розміру пенсії за віком відповідно до вказаної статті є досягнення особою пенсійного віку та перебування її у трудових відносинах. Позивачу первинно уже було призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Починаючи з 29.05.2018 позивач отримує пенсію відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Своїм правом на призначення пенсії за віком позивач скористався, починаючи з 2005 року. Оскільки до досягнення пенсійного віку позивач отримував пенсію за вислугу років, то з 29.05.2018 пенсія позивачу не призначалась, а перераховувалась. Тому, права на підвищення пенсії відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивача не має. Враховуючи вищевикладене, позивачу з 26.12.2017 при переведенні було застосовано осучаснення заробітної плати, з якої обчислена пенсія із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три попередніх роки (2015, 2016, 2017) з врахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в 1%.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

Позивач з 18.02.2005 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжив працювати та сплачував у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 29.05.2018 переведено позивача з пенсії за вислугу років – на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч.1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст.26, 29, 40, 45, п.4-3, п.4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення»), Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Суд вважає, що оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 29.05.2018, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону.

Позивач набув право на призначення пенсії за віком 15.04.2012.

Відтак, оскільки позивач після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працював та звернувся за призначенням пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з більш пізнього віку, пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії та з підвищенням розміру пенсії за віком відповідно до приписів ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність підстав для застосування приписів ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через те, що ця норма застосовується при первинному призначенні пенсії, а позивач до 29.05.2018 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко визначено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно саме до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком.

Тобто, законодавець пов'язує право на отримання вказаного підвищення із первинним призначенням саме пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі звернення особи за призначенням саме такого виду пенсії з більш пізнього віку, ніж встановлений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та наявності у такої особи страхового стажу після досягнення пенсійного віку.

Таким чином, факт отримання позивачем до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років, що призначена 18.02.2005 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб», а не за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не позбавляє позивача права на отримання підвищення до пенсії відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи приписи ч.1, ч.2 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача є право на підвищення пенсії на 54% (54% = 0,75% х 72 місяця).

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (69005, м.Запоріжжя, бул.ЦентральнийАДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) пенсії за віком з урахуванням вимог ч.1 ст.29, ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) призначити ОСОБА_1 (69005, м.Запоріжжя, бул.ЦентральнийАДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) з 29.05.2018 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 54%.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (69005, м.Запоріжжя, бул.ЦентральнийАДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2018.

Суддя О.О. Прасов