Постанова № 75484552, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1087/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 19.04.2018, суддя Біленський О.О., , повний текст складено 19.04.18 по справі № 820/1087/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення надбавки та винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним видання наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с щодо призупинення виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції з 01.01.2016;

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн.;

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 на суму 42997,36 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн., які перерахувати на картковий рахунок МФО 304665, КОД ЄДРПОУ №09304612, №карткового рахунку НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в Антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 42997,36 грн., які перерахувати на картковий рахунок МФО 304665, КОД ЄДРПОУ № 09304612, № карткового рахунку НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.1 ч.6 ст.12 та ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення надбавки та винагороди задоволено. Визнано протиправним наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с щодо призупинення виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції з 01.01.2016. Визнано противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн. Визнано противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 на суму 42997,36 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн., які перерахувати на картковий рахунок МФО 304665, код ЄДРПОУ №09304612, № карткового рахунку НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в Антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 42997,36 грн. , які перерахувати на картковий рахунок МФО 304665, код ЄДРПОУ № 09304612, № карткового рахунку НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Національної поліції в Луганській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ГУНП в Луганській області заперечує проти рішення суду першої інстанції. Вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду, будь-яких поважних причин його пропуску останнім не наведено. Посилається на те, що Начальником ГУНП в Луганській області, на підставі п.п. 1. п.4 Постанови № 988, був виданий наказ від 10.12.2015 року № 33 о/с про встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 100%. На підставі наказу ГУНП №33 о/с від 10.12.2015 року у межах асигнувань, затверджених кошторисом на 2015 рік, ОСОБА_1 у грудні 2015 року було сплачено надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі - 10243,55 грн. В свою чергу листом ДФЗБО НП України від 06.01.2016 року № 21/29/2/01-2016 було встановлено, що нарахування та сплата грошового забезпечення поліцейським у січні 2016 року здійснюється виключно з розрахунку посадових окладів, окладів за спеціальним званням, надбавки за стаж служби поліції. На підставі вказаного розпорядження НП України, керівником ГУНП в Луганській області був виданий наказ № 10 о/с від 14.01.2016 року про призупинення виплати надбавки за специфічні умови проходження служби ОСОБА_1 Крім того, головний розпорядник бюджетних коштів - МВС України своїм листом № 716/03/29-2016 року від 22.01.2016 року встановив, що відповідно затверджених кошторисів на 2016 рік, нарахування та сплата грошового забезпечення поліцейських здійснюється виключно з урахуванням таких складових грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, нарахування інших видів грошового забезпечення передбачених Постановою № 988 не передбачається. У подальшому, листом НП України №839/29/2/01/-2016 від 18.04.2016 року, керівники територіальних органів поліції були повідомлені, що кошторисом на 2016 рік на видатки оплати праці передбачені такі складові грошового забезпечення поліцейського, як посадові оклади поліцейських, оклади за спеціальним званням, надбавка за стаж служби в поліції, премії відповідно до особистого внеску в загальний результат служби, доплату за науковий ступень, доплату за вчене звання, доплата за службу в нічний час, надбавку за почесне звання, матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Відповідно до норм передбачених Постановою №988 та Наказом № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення, а також і те, що кошторисом на 2016 рік на видатки оплати праці нарахування та сплата такої складової грошового забезпечення поліцейського, як надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції в загалі не передбачалася, а тому відповідач вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та стягнення на користь позивача зазначеної надбавки за період часу з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року необґрунтованими. Також відповідач вказав, що у нього відсутні вмотивовані рапорти керівника підрозділу, які погоджені з керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень або залучення до інших заходів передбачених планами про проведення АТО в Луганській області, ОСОБА_1 за період часу з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, а таким чином накази про нарахування та сплату винагороди позивачу за період часу з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року відповідачем не видавався. Отже у відповідача були відсутні підстави нарахування та сплати позивачу винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, а вимоги позивача про нарахування та сплату винагороди за участь в АТО за період часу з 07.11.2015 по 21.01.2016 року необґрунтовані та не підтвердженні належними доказами. На підставі вищевикладеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 15.09.1992 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.11.2015 №1о/с, відповідно до п.9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", позивач був призначений на посаду заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області.

27.11.2015 наказом Голови Національної поліції України №223о/с, який був продубльований наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02.12.2015 № 23о/с, у відповідності до Закону України "Про Національну поліцію", позивача було призначено на посаду заступника начальника Головного управління в Луганській області - начальника слідчого управління.

30.09.2017 наказом № 688 о/с від 29.09.2017 позивача, полковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області - начальника слідчого управління за ст.77 ч.1 п.2 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" було звільнено зі служби в поліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 14 днів, в пільговому обчисленні 31 рік 09 місяців 00 днів.

Під час проходження служби, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" позивачу, як заступнику начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області - начальнику слідчого управління, наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.12.2015 № 33о/с було встановлено надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

14.01.2016 наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №10о/с виплата вказаної надбавки була призупинена з 01.01.2016 року.

З наявних матеріалів справи встановлено, що за період з 01.01.2016 року по 01.03.2017 року надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби позивачу не виплачувалась та не нараховувалась.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580), постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", який набрав чинності 27.05.2016 та почав застосовуватися з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015.

Згідно з положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.4 даної Постанови керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право встановлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з положеннями п.3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі Порядок) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.6 розділу І цього Порядку підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Згідно з п. 4 розділу II цього Порядку надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу.

Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу.

Поліцейським, які отримують підвищені посадові оклади, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, зниження результатів службової діяльності розмір установленої раніше надбавки за мотивованим поданням керівництва органу поліції може бути зменшено або надбавку взагалі скасовано, про що оголошується наказом.

З наявних матеріалів справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с позивачу була саме призупинена виплата надбавки за специфічні умови служби в поліції, що не передбачено чинними нормативно-правовими актами, які регулюють дію даної надбавки.

Крім того, колегія суддів зазначає, призупинення виплати надбавки не є підставою для призупинення її нарахування, так як фактично дана надбавка не була скасована або зменшена, у разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, зниження результатів службової діяльності, як це передбачено наказом МВС України № 260 від 06.04.2016.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що відповідачем, при виданні наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с, було порушено права позивача та вказаний наказ винесено поза межами чинного законодавства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним видання наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с щодо призупинення виплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції з 01.01.2016 та визнання противоправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн, а відповідно доводи відповідача про його правомірність є помилковими.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доходи позивача вбачається, що щомісячно за період з 01.01.2016 року по 01.03.2017 року посадовий оклад позивача складав - 4900,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2400,00 грн. та вислуга років - 3285,00 грн..

Згідно з п. 4 розділу II Порядку від 06 квітня 2016 року № 260, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Таким чином, встановлена позивачу надбавка у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, щомісячно повинна була складати 10585,00 грн.

З огляду на те, що позивачу було протиправно не нараховано та не виплачено вказану надбавку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність задоволення вказаної позовної вимоги та стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови служби в поліції за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 у сумі 148190 грн. (14 місяців * 10585,00 грн.).

При цьому суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на лист ДФЗБО НП України від 06.01.2016 року № 21/29/2/01-2016, лист МВС України №716/03/29-2016 року від 22.01.2016 року, лист НП України №839/29/2/01/-2016 від 18.04.2016 року, оскільки відповідач мав право скасувати надбавку за наявності підстав, про що видати відповідний наказ, а не призупиняти виплату надбавки за специфічні умови служби в поліції у спосіб, не передбачений законодавством.

Відносно позовних вимог про визнання противоправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 на суму 42997,36 грн. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 42997,36 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки №А-10488 від 31.10.2017 Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 26.05.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.09.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 18.12.2014 №103, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 № 341, від 12.10.2017 № 289ДСК.

З пояснень позивача вбачається, що з 27.11.2015 по 31.01.2016, займаючи посаду заступника начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області - начальника слідчого управління, відповідно до своїх функціональних обов'язків, як керівник органу досудового розслідування, здійснював безпосереднє керівництво досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, пов'язаних з діяльністю незаконних збройних формувань, терористичною діяльністю членів незаконних збройних формувань, інших злочинів, учинених в зоні проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

Крім того, у зазначений період позивач здійснював виїзди та організовував роботу слідчо-оперативних груп за фактами обстрілів території Луганської області представниками незаконних збройних формувань та учинення інших тяжких та особливо тяжких злочинів на лінії розмежування.

Вказаний факт підтверджується функціональними обов'язками заступника начальника ГУНП - начальника слідчого управління та наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 18.12.2014 №103, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 № 341, згідно з якими позивача було включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 26.05.2014 по 30.09.2017.

З огляду на викладене, позивач вважає, що йому неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 31.01.2016.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580), постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 "Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", який набрав чинності 27.05.2016 та почав застосовуватися з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015, постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" та наказом Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року, "Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду", затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі Порядок № 49).

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу II Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу II Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі Луганська область пункт Міста обласного значення під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14 квітня 2014 року здійснювалась та здійснюється антитерористична операція.

Пунктом 1 Постанови №988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначені положення також передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", який набрав чинності 27.05.2016, та почав застосовуватися з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015.

Пунктом 3 Наказу № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення {аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі - Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку, передбаченого наказом МВС України № 260.

Водночас, правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580- VIII "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

З аналізу наведених вище нормативних актів вбачається, що Національна поліція є правоохоронним органом та постановою КМУ від 31.01.2015 № 24, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи, що Головне управління Національної поліції в Луганській області є правоохоронним органом, винагорода за участь в Антитерористичній операції позивачу повинна була сплачуватись саме з 07.11.2015, а доводи представника відповідача в суді апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для виплати даної надбавки працівникам поліції є помилковими.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області від 09.01.2017 № 28/111/22-2018 грошове забезпечення, позивачу не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 07.11.2015 по 31.01.2017.

З урахуванням фактичної участі позивача в антитерористичній операції, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 повинен становити 42997,36 грн., а саме: з 07 по 30 листопада 2015 року - 7018,00 грн. (у розмірі 100% місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць), грудень 2015 року - 21421,29 грн. (у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць), з 01 по 20 січня 2016 - 14132,26 грн. (11320 у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць + надбавка за специфічні умови служби в поліції 10585=21905,00 грн., за 20 днів з 31 дня січня - 14132,26 грн.), з 21 по 31 січня 2016 року - 425,81 грн. (згідно постанови КМУ №18 від 20.01.2016 сума винагороди в місяць складає 1200 грн. - за 11 днів січня).

Щодо тверджень відповідача, що належними доказами прав позивача на отримання винагороди за участь в АТО за спірний період є наступні документи: наказ АТЦ при СБУ; мотивований рапорт керівника структурного підрозділу про призначення винагороди за участь в АТО в спірний період; наказ ГУНП в Луганській області про призначення та виплату винагороди за участь в АТО за спірний період, при цьому, з огляду на відсутність вмотивованого рапорту керівника підрозділу, погодженого з керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень або залучення до інших заходів передбачених планами про проведення АТО в Луганській області, ОСОБА_1 за період часу з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, а таким чином накази про нарахування та сплату винагороди позивачу за період часу з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року відповідачем не видавався, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем не надано жодного доказу, що спростовує факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області та відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за участь в АТО.

При цьому, допущена у відношенні позивача бездіяльність щодо відсутності вмотивованого рапорту керівника підрозділу, погодженого з керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень або залучення до інших заходів передбачених планами про проведення АТО в Луганській області, ОСОБА_1 за період часу з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, не впливає на право позивача отримати вказану винагороду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт припинення виплати позивачу даної надбавки співпадає з датою переведення ОСОБА_1 до органів Національної поліції, а саме 07.11.2015р.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції представник не зміг пояснити яким чином змінились функціональні обов'язки та службова діяльність позивача з 07.11.2015р., та після прийняття наказу МВС України від 06.04.2016р. про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з п. 1.1 витягу із наказу № 341 від 07.12.2015р. (а.с.28) позивач вважається таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Щодо посилань представника відповідача на рішення Верховного суду від 21.02.2018р. по справі № 805/2527/17-а , колегія суддів зазначає наступне.

Дане судове рішення містить інші фактичні обставини справи, інші дати припинення виплат.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовується різниця фактичної діяльності позивача в цей період.

Відповідач посилається лише на формальні обставини без зазначення конкретних фактичних обставин діяльності позивача та на прийняття щодо поліцейських іншого нормативного акту на підставі якого позивачу була продовжена ця виплата

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання противоправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 на суму 42997,36 грн. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 42997,36 грн.

Заперечень щодо проведеного розрахунку розміру надбавка за специфічні умови служби в поліції та винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції, апеляційна скарга не містить.

Щодо єдиного заперечення відповідача щодо цього приводу, а саме щодо посилань на те, що позивачу за період часу з 21.01.2016р. по 31.01.2016р., на підставі наказу МВС України від 06.04.2016р. № 259 та постанови КМУ № 18 від 20.01.2016р. була нарахована та сплачена винагорода за участь в АТО у розмірі 425, 81 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно довідки про доходи № 28/111/22-2018 від 09.01.2018р. наданої позивачем (а.с 45) і довідки про доходи позивача № 256/111/22-2018 від 14.03.2018р. наданої до суду першої інстанції самим відповідачем (а.с. 83) дана винагорода позивачу, в зазначений відповідачем період, не виплачена, та її розмір зазначений "0".

Посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду, які набрали чинності, а саме справа № 812/1327/17, справа № 812/1512/17, справа № 812/1487/17, справа № 812/513/17, справа № 812/1535/17, справа № 812/1008/17 є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов'язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строк звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що:

- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);

- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);

- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята).

Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, надбавка за специфічні умови служби в поліції та винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Правову позицію, що винагорода за безпосередню участь в АТО відноситься до складу грошового забезпечення осіб, які приймають участь в АТО постійно з часу її запровадження, і має щомісячний характер висловлено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 420/1232/16-а .

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, надбавка за специфічні умови служби в поліції та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Як встановлено в ході судового розгляду надбавка за специфічні умови служби в поліції та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції входить до структури заробітної плати і як зазначено вище строки давності на неї не розповсюджуються.

Оскілки оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 №10о/с безпосередньо стосується виплат заробітної плати і ці виплати є взаємопов'язаними, колегія суддів не вважає за необхідне застосовувати строк звернення до суду до даного наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Колегія суддів зазначає, що на момент звернення позивача з позовом до суду він не займав відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Крім того даний спір не пов'язаний з поновленням позивача на посаді.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про віднесення даної справи до справ незначної складності у відповідності до п.1 ч.6 ст. 12 КАС України.

Колегія судді зазначає, що судом першої інстанції дана справа була визначена як справи незначної складності. Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується.

Крім того, жодних заперечень з приводу визначення даної справи як справи незначної складності, апеляційна скарга не містить.

З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів, до даної постанови суду апеляційної інстанції застосовуються положення п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 820/1087/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 24.07.2018.