Постанова № 75484050, 24.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року справа №805/332/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (складене в повному обсязі 26 березня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/332/18-а (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є пенсіонером за віком з 14.05.2003 р. Він звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії. З розрахунком нарахованої УПФУ пенсії позивач не згоден, оскільки відповідач не зарахував в пільговий стаж позивача роботу в районах Крайньої Півночі період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. незважаючи на те, що відповідач при розрахунку заробітної плати врахував довідку за період з 01.06.1973 р. по 31.12.1978 р., де зазначено районний коефіцієнт 1,8. Вказує на те, що позивачем при призначенні пенсії були надані до УПФУ наступні документи: трудова книжка з відповідними записами в ній та архівні довідки. Згідно запису в трудовій книжці позивач працював в районах Крайньої Півночі в період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 29.05.1973 р. по 01.05.1978 р. На підставі викладеного, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Вважає, що УПФУ неправомірно не зарахувало до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, оскільки позивач має право на пільгове обчислення стажу за вищевказаний період, так як достатньою підставою для пільгового обчислення стажу в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них районів є записи в трудовій книжці позивача та відповідні довідки. Вказав також, що відповідач, отримавши від позивача заяву, в порушення пунктів 3.3, 4.2 Порядку № 22-1 не надав позивачу роз'яснення та допомогу з питання правильності оформлення заяви про призначення пенсії, а прийнявши таку заяву, не виконав вимог щодо прийняття процесуального рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні. Просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2004 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 805/332/18-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив с того, що позивачем заяву про перерахунок пенсії оформлено у довільній формі, яка зареєстрована відповідачем як звернення громадян, тому й відповідь надана в порядку виконання вимог Закону України «Про звернення громадян».

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року було замінено відповідача у справі № 805/332/18-а Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з 14.05.2003 року, як отримувач пенсії за віком.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач відповідно до абз. 3 п. 5 розд. XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058-IV звернувся до відповідача з заявою 25 грудня 2017 року про проведення перерахунку пенсії та включення до стажу роботи періоди з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2004 року на підставі наявних документів в пенсій справі, так як підставою є запис у трудовій книжці та додаткові довідки. Зазначена заява надана у відповідності із Законом України «Про звернення громадян».

Листом від 15.01.2018 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачу та зазначив, що стаж роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. не було зараховано в розрахунку один рік роботи з один рік і шість місяців у зв'язку з тим, що позивачем до управління не були надані трудові договори за вищевказані періоди, або довідки із зазначенням періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Трудова книжка не містить будь-яких зазначень про користування пільгами, як особа, що здійснювала трудову діяльність в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. По трудовій книжці можливо зарахувати стаж на пільгових умовах 1 рік за 1 рік та 6 місяців за умови наявності в трудовій книжці штампу - Крайня Північ, та позначки на який термін було укладено угоду. Крім того, було запропоновано звернутися до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та надати заяву встановленого зразку про перерахунок пенсії за умови надання додаткових документів.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В той же час, відповідно до п.4.1 розділу 4 Постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно п.4.3 розділу 4 вищевказаної Постанови, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання (перерахунок) пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 розд.4 Постанови).

Аналіз діючого законодавства свідчить про те, що органом, який призначає пенсію, є відповідне Управління пенсійного фонду України. Управління може прийняти певне рішення щодо призначення (перерахунку) чи відмови у призначенні (перерахунку) пенсії лише після надходження заяви, а прийняті Управлінням рішення оформляються розпорядженням.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 25 грудня 2017 року подано до пенсійного органу заяву довільного зразка про перерахунок пенсії на підставі наявних документів в пенсійній справі.

Вказане свідчить про те, що позивачем не дотримано приписів статті 44 Закону № 1058, так як подано заяву не встановлено зразка (не форми 4) та до заяви не додано необхідних документів, оскільки відсилання в ній як на доказ на наявні матеріли пенсійного справи, не може вважатись належним документом, як це визначено Постановою ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, зі змісту такої заяви вбачається, що подана вона у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», оскільки про це прямо вказано у прохальній частині заяви, з посиланнями на строк надання відповіді.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що довільне звернення позивача до відповідача 25 грудня 2017 року з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до абз. 3 п. 5 розд. XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058-IV, та надання відповідачем відповіді в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» від 15 січня 2018 року, не свідчать про бездіяльність управління Пенсійного фонду щодо не розгляду заяви про перерахунок пенсії, як не свідчить і про прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії стосовно позивача.

Крім того, з відзиву на позовну заяву та листа відповідача від 15 січня 2018 року вбачається, що відповідач не виключає можливість врахування позивачу 1 року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі за 1 рік 6 місяців роботи та у зв'язку з цим здійснити перерахунок пенсії з дня призначення за умови надання ним підтверджуючих документів про користування пільгами у тому числі пільгового обчислення стажу роботи.

В свою чергу, викладене, вказує на відсутність законних підстав вважати дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах неправомірними, що є підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки така вимога на думку колегії суддів є передчасною та на час звернення до суду відсутнє порушене право позивача.

Більш того, не підлягає задоволенню похідна вимога позивача про зобов'язання пенсійний орган провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи спірні періоди роботи на пільгових умовах, оскільки питання щодо призначення (перерахунку), чи відмови у призначенні (перерахунку) пенсії віднесено до виключної компетенції управління Пенсійного фонду та жодного рішення з спірного питання ним стосовно позивача не приймалось.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо позивач виявляє бажання перерахувати пенсію, він не позбавлений можливості звернутись до пенсійного органу із заявою встановленого зразка з доданням належних документів та отримати рішення УПФУ щодо розгляду заяви із зазначеного питання. А вже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, звертатись до суду за захистом порушеного права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Щодо витрат по сплаті судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року по справі № 805/332/18-а було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1600,00 грн. (позовна заява подана 30.12.2017).

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, на момент подання апеляційної скарги), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 2).

Враховуючи те, що позивачем при поданні позову заявлено позовні вимоги немайнового характеру та те, що при поданні адміністративного позову немайнового характеру сплаті підлягає ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апелянту необхідно було сплатити - 960,00 грн. (1600 грн.*0,4*150%).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,00 гривень.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 805/332/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 805/332/18-а - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення - 24 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов