Постанова № 75483981, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2100/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2018, суддя І.Г. Шевченко, (повний текст складено 01.06.2018) по справі № 818/2100/18

за позовом Головного управління ДФС у Сумській області

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Сумській області) звернулося до суду у порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про стягнення з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код податку 14060100) в сумі 196207 грн.00 коп.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, у встановлений Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) строк, не сплатив узгоджене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 196207,00грн., що було визначено у самостійно поданій податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 б закрито провадження в даній адміністративній справі, на підставі ст. 238 КАС України, у зв'язку із наявністю спору про право між сторонами.

З цією ухвалою суду першої інстанції ГУ ДФС у Сумській області не погодилось та оскаржило її в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що оскаржена ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норму процесуального права передбачену ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства щодо оцінки доказів, оскільки оцінка судом доказів повинна ґрунтуватися на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні. Вказую, що судом першої інстанції порушено норму ч.2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності рішення, адже відповідно до вказаної норми законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні Так як судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи, встановлення яких є обов'язковим для правильного вирішення справи, тому, відповідно, і рішення, прийняте : порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем самостійно було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року, якою визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196 207 грн. 00 коп. (а.с.13). Разом з тим, серед матеріалів справи міститься платіжне доручення № 366 про погашення податкового зобов'язання за квітень 2018 року на суму 196 207 грн. 00 коп. (а.с. 28).

Водночас, представником відповідача в суді першої інстанції надано письмові пояснення (а.с.67-70), в яких містяться посилання на рішення Сумського окружного адміністративного суду, якими було розстрочено виконання судових рішень №818/920/18, №818/1623/17 щодо сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за періоди вересень 2017 р., листопад 2017 р. - січень 2018 р., (а.с.59-60,63-64).

Відповідач стверджує, що посилання податкового органу на інкасове доручення від 15.03.2018 №101, яким стягнено борг за рішенням по справі №818/1623/17 (а.с.76), є безпідставним, оскільки станом на 15.03.2018, ухвала суду про розстрочення судового рішення №818/1623/17 вже набрала законної сили (а.с.63-64) і податковий орган зобов'язаний був її виконувати.

Враховуючи вказане, а також адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 2067408 грн. 81 коп. (а.с.45-55,56), відповідач наполягає на тому, що станом на момент розгляду справи за підприємством відповідача рахується переплата зі сплати податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що в даному випадку вбачається спір про право, а тому провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з підстав п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, так як заявлені податковим органом вимоги не можуть бути розглянуті в обраному ним порядку. При цьому заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Згідно вимог ст.283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті вказаної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті - 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з розміром податкового боргу, що стягується або із існуванням такого боргу.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність спору у справі щодо стягнення податкового збору, виходячи із змісту заперечень платника податків, стосовно якого було внесено подання. Зокрема, відповідачем було висловлені обґрунтовані заперечення не лише щодо розміру податкового боргу, що стягується, а наявність самого факту податкового боргу, з посиланням на відповідні судові рішення. Надання оцінки таких обставин можливе лише в порядку позовного провадження у загальному порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, а не за поданням податкового органу за скороченою процедурою розгляду, передбаченою ст. 283 КАС України.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірності звернення з поданням щодо стягнення коштів за податковим боргом в порядку п. 5 ч. 1 ст. 283 КАС України, з огляду на наявність спору про право у справі.

Зважаючи на відсутність підстав для розгляду подання податкового органу в порядку ст. 283 КАС України, суд першої інстанції правильно керувався нормами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, закриваючи провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 283, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 по справі № 818/2100/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 24.07.2018.