Постанова № 75483851, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.

24 липня 2018 р. Справа № 820/3270/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми, -

В с т а н о в и л а:

27 квітня 2018 року позивач Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (подалі - Фонд) звернувся до суду з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (подалі - ФО-П ОСОБА_1.), в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньої річної заробітної плати за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом за 2017 рік.

У відзиві на позов, відповідач зазначає про відсутність у нього обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (подалі - Закон), оскільки обов'язки, встановлені ч. 3 ст. 18 Закону ним не порушувалися.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Проаналізувавши інформацію, що міститься в листі Харківського міського центру зайнятості від 12.04.2018 року № ХМЦЗ-03-3659, суд дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 38619,51 грн, оскільки відповідачем виконані вимоги ст. 19 Закону.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене судом рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідальність за незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів покладена на керівників підприємств, які несуть відповідальність у відповідності до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та повинні сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

В ході розгляду справи судом установлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем і використовує найману працю. 19 лютого 2018 року відповідачем подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою N 10-ПІ (а. с. 9), у якому зазначено, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 41 особа, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону складає 2 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році, пошук роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості відповідно до статті 18-1, статті 19 Закону, а обов'язок відповідача зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Так, відповідачем протягом 2017 року для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості надавались звіти про наявність вакансій та інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується і вважає, що вони не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як убачається з листа Харківського міського центру зайнятості від 12 квітня 2018 року за № ХМЦЗ-03-3659 відповідач ФО-П ОСОБА_1 протягом 2017 року надавав інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів»). Копії означених звітів додані до листа, усього на 10 аркушах (а.с. 16-25), а саме: від 17.08.2017 року, від 27.09.2017 року, від 14.11.2017 року, від 17.11.2017 року, від 28.12.2017 року.

Обов'язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року N 803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01 січня 2013 року.

Питання періодичності подання звітів № 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року N 316 (далі - Наказ N 316 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2016 року N 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за N 988/23520.

Згідно з Наказом N 316 Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5).

Оскільки зміни, внесені до Наказу N 316 наказом Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2016 року N 1476 набрали чинності 07 лютого 2017 року, саме з цієї дати встановлено обов'язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Відповідач подав звітність форми N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2017 рік вперше 17 серпня 2017 року.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав доказів, які б посвідчували ту обставину, що з 14 серпня 2017 року були припинені трудові відносини з працівником, що має інвалідність, - підсобним робітником, або, що не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії підсобного робітника він повідомим про ще Харківський міський центр зайнятості, подавши звітність за формою N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» і тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, оскільки учасник господарських відносин не жив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам.

Означені обставини судовим першої інстанції залишені поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, що є відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, та прийняття нового судового рішення про задоволення адміністративного позову Фонду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 320984, р/р НОМЕР_2 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держпром, 1 під., 1 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 38619,51 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 51 коп).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал

Постанова складена і підписана 24 липня 2018 року.