Постанова № 75483761, 24.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5095/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І, Улицького В.З.,

за участю секретаря Бедрій Х.П.

апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Сподарик Н.І. о 15 год. 23 хв. у м. Львові) у справі № 813/1308/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністра внутрішніх справ України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:

визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги, а також визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 421000, 00 грн., а також зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 421000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід І групи, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач вказує, що звернувся до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 02.03.2018 року № 15/2-790 МВС України повернуло матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як такі, що не відповідають вимогам законодавства, позаяк прийняття таких рішень належить до компетенції Національної поліції України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі установлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою КМ України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення за результатами висновку про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності, згідно із Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 850. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 421000, 00 грн. та зобов'язання здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 421000, 00 грн. відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що після надходження передбачених Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 документів, МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Однак, відповідач листом від 02.03.2018 № 15/2-790 повернув Ліквідаційній комісії УДСО при ГУМВС України у Львівській області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 Відтак, відповідач всупереч п.9 Порядку № 850 не прийняв за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги жодного з зазначених вище рішень.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №850 й повернення відповідних матеріалів позивачу. Щодо позовної вимоги про зобов'язання МВС України прийняти, як просить позивач у позові, позитивне рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, то така на переконання суду першої інстанції, не підлягає до задоволення, оскільки передбачає втручання в діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження), що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи - 00032684) прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у разі установлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 421000 (чотириста двадцять одна тисяча) гривень 00 коп., а також щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи - 00032684) здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 421000 (чотириста двадцять одна тисяча) гривень 00 коп., та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю, а також повністю задовольнити позовні вимоги, не вирішені по суті судом першої інстанції, щодо визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) вказаної одноразової грошової допомоги та щодо визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) вказаної одноразової грошової допомоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відсутні будь-які докази чи обставини, які б свідчили про те, що інвалідність у ОСОБА_2 настала внаслідок учинення ним злочину, чи адміністративного правопорушення, чи дисциплінарного проступку, чи учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, чи внаслідок навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю. Також відсутні будь-які докази того, що апелянт подав завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати йому грошової допомоги. Тобто, апріорі є очевидним те, що жодних підстав, вичерпний перелік яких передбачений п. 14 Порядку, для відмови апелянту у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, не існує. Одночасно вбачається, що єдиним законним та правильним рішенням, яке могло бути прийняте Міністерством внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, поданих Управлінням Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, могло бути лише виключно рішення про призначення грошової допомоги). Проте суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказує на те, що позовна вимога про зобов'язання МВС України прийняти, як просить Апелянт (Позивач) у позові, позитивне рішення про призначення ОСОБА_2, одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, не підлягає до задоволення, оскільки нібито передбачає втручання в діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження), що виходить за межі завдань адміністративного судочинства. З такими твердженнями суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом не враховано та не застосовано при прийняті оскаржуваного рішення положень п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, при цьому в силу положень ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується записами в трудовій книжці. 22.06.1998 у позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років з посади молодшого інспектора охорони МВДСО при Залізничному РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, мав спеціальне звання - прапорщик міліції.

13.10.2017 року ОСОБА_2 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи було встановлено І групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС, що стверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 383614 від 13.10.2017. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №002638 від 13.10.2017, позивачу було встановлено 80 % втрати працездатності.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 286 від 08.07.1998, Військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області за результатами огляду позивача встановлено, що захворювання останнього пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У подальшому, позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС у Львівській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням інвалідності.

Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони ГУМВС України у Львівській області надала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності, згідно із Законом України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» (із змінами), із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_2 складає 421000, 00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були направлені на розгляд в Департамент фінансово-облікової політики МВС України.

Листом від 02.03.2018 № 15/2-790 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони ГУМВС України у Львівській області без розгляду з роз'ясненням, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходжень.

Листом від 26.03.2018 № 12/1-16 позивачу повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги та проінформовано, що такі направлялися Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області до Міністерства внутрішніх справ України та були повернуті без розгляду.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VШ «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

За правилами пунктів 7 - 8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до вимог п. 7 Порядку № 850, позивачем після встановлення 1-ої групи інвалідності було подано до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням 1-ої групи інвалідності, копію Довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 383614 від 13.10.2017, Довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 12 ААА № 002638 від 13.10.2017, копію Свідоцтва про хворобу № 286 від 08.07.1998, копію паспорта, копію Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію пенсійного посвідчення, картку реквізитів банківського рахунку для перерахування одноразової грошової допомоги.

З огляду на це ОСОБА_2 подав до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вичерпний перелік документів, передбачений Порядком № 850, для отримання грошової допомоги у зв'язку з установленням 1-ої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Управлінням Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області після отримання від ОСОБА_2 зазначеного пакету документів для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому 1-ої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, було сформовано Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліцію», який був затверджений Головою ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВСУ у Львівській області Сарамакою В.С., відповідно до якого позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.п. 2 п. 3 Порядку № 850, у зв'язку із установленням йому інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, в сумі 421000 грн

Вказаний Висновок щодо виплати грошової допомоги разом з вищезазначеним пакетом поданих позивачем документів був у відповідності до п. 8 Порядку № 850 поданий Управлінням Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Згідно п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 14 Порядку № 850 встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Колегія суддів керуючись наведеним вище погоджується з твердженням апелянта, що відсутні будь-які докази чи обставини, які б свідчили про те, що його інвалідність настала внаслідок учинення ним злочину, чи адміністративного правопорушення, чи дисциплінарного проступку, чи учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, чи внаслідок навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю. Також відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 подав завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати йому грошової допомоги.

Разом з цим суд погоджується з висновком суду першої інстанції , що в силу п. 9 Порядку № 850 після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Однак, відповідач листом від 02.03.2018 №15/2-790 повернув Ліквідаційній комісії УДСО при ГУМВС України у Львівській області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, тобто відповідач всупереч п.9 Порядку № 850 не прийняв за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги жодного з зазначених вище рішень.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, згідно Порядку № 850 й повернення відповідних матеріалів позивачу.

При цьому, оскільки позивачем дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги, визначений Порядком № 850, згідно якого документи про виплату одноразової грошової допомоги подаються за останнім місцем служби, то колегія суддів з огляду на дискреційність повноважень органів МВС у призначенні одноразової грошової допомоги погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність, з метою відновлення порушених прав позивача, визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього прийняти відповідне рішення за результатами висновку про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності, згідно Закону України «Про міліцію» від та Постанови Кабінету Міністрів України №850.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 404/645/16-а (К/9901/11070/18)

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 813/1308/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга В. З. Улицький Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року