Постанова № 75483699, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 752/12068/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Новак Андрій Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кузьмишиної О.М., Земляної Г.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання права,

ВСТАНОВИВ

У поданій до суду в серпні 2016 р. позовній заяві ОСОБА_2 зазначав, що 04.05.2016 р. він звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - «Правобережне управління») із заявою у якій просив просив визнати його право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в 55 років. Листом від 04.07.2016 р. відповідач повідомив, що його загальний стаж складає 19 років 11 місяців 14 днів при необхідному - 30 років.

Вважаючи, що такі висновки суперечать названому закону, ОСОБА_2 просив визнати його право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 55 років, тобто з 24.09.2008 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що виключно до компетенції Правобережного управління належить визнання або не визнання права особи на пенсійне забезпечення.

На думку позивача, при вирішенні питання про наявність у нього права на пенсію на пільгових умовах відповідачем неправильно застосовані норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, за твердженням скаржника, суд необґрунтовано не перевірив правильність обчислення його трудового стажу.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Перевіривши повноту встановлення місцевим адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

04 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Правобережного управління із заявою за вхідним № Ч-185/1, у якій просив повідомити чи має він право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 25 травня 2016 р. № 534/03/М-185/1 відповідач повідомив, що відповідно до копій проданих документів його загальний страховий стаж становить 19 років 11 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також Правобережне управління зазначило, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рекомендувало звернутися з необхідними документами.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (надалі за текстом - «Закон № 1788-XII»), у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, працівники, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до п. 1.1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті районі у місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 1.2 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Відповідно до п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем те, що із заявою при призначення пенсії він до Правобережного управління не звертався.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тут та надалі норми у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягає захисту порушене право особи.

У даній правовій ситуації ОСОБА_2 не звертався за призначенням пенсії і, відповідно, йому не було у цьому відмовлено.

Лист Правобережного управління від 25 травня 2016 р. № 534/03/М-185/1 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України і не створює жодних правових наслідків для позивача.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 1 статті 5 КАС України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Тобто, встановлення факту, у даному випадку права на пенсію на пільгових умовах, не я встановленим способом захисту в адміністративному судочинстві.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що суд не перевірив правильність обчислення його трудового стажу є помилковим, оскільки зазначені обставини мають встановлюватись у разі відмови позивачеві у призначенні пенсії.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя О.М.Кузьмишина

суддя Г.В.Земляна