Постанова № 75483644, 25.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Ченцова С.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року Справа № 751/976/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Приходько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, заступника начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби Пахути Віталія Антоновича про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач-1), заступника начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби Пахути Віталія Антоновича (далі - відповідач-2) про визнання незаконною та скасування постанови від 29.01.2018 р. № 0054/10200/18 про порушення митних правил.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що автомобіль не був ним своєчасно вивезений через його несправність та перебування на СТО, адресу якого він не знав та не міг повідомити митному органу. Також, позивач стверджував, що правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, не є триваючим, а тому застосуванню підлягає шестимісячний строк, який відповідачем пропустив.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на наявності достатніх і необхідних правових підстав для застосування до позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил та на правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2018 о 12 год. 55 хв. в зону спрощеного митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного посту «Нові Яриловичі» митниці у напрямку виїзд за межі митної території України заїхав автомобіль марки «PEUGEOT», реєстраційний номер НОМЕР_2. кузов № НОМЕР_1, під керуванням громадянки України ОСОБА_7. У якості пасажира у даному автомобілі слідував громадянин України ОСОБА_5.

Під час виконання митних формальностей здійсненою перевіркою з використанням центральної бази даних .ЄАІС ДФСУ встановлено, що 26.01.2017 р. в зоні діяльності митниці ОСОБА_5 ввезено на митну територію України у митному режимі транзитний транспортний засіб марки «PEUGEOT», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, постійно зареєстрований на території Литовської Республіки.

Позивач був зобов'язаний доставити зазначений транспортний засіб «PEUGEOT», оформлений 26.01.2017 р. в митному режимі транзиту, до органів доходів і зборів призначення в строк, тобто до 05.02.20І7 р.

Станом на 12.01.2018 р. вказаний транспортний засіб за межі України не вивезено, інформація щодо поміщення автомобіля в інший митний режим відсутня.

13.01.2018 р. працівниками Чернігівської митниці ДФС було отримано пояснення ОСОБА_5 з приводу невиконання ним покладених на нього зобов'язань та в його присутності складено протокол про порушення митних правил № 0054/10200/18 за ч. 3 ст. 470 МК України.

Станом на 29.01.2018 р., тобто на час розгляду справи у Чернігівській митниці, ОСОБА_5, будучи завчасно повідомленим про дату розгляду його справи про адміністартвине правопорушення, документів на підтвердження поважності причин пропуску строку транзитного перевезення чи поміщення автомобіля в інший митний режим відповідачу не надав.

У зв'язку з цим 29.01.2018 р. відповідачем прийнято постанову про порушення митних правил № 0054/10200/18, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначену постанову про порушення митних правил незаконною, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем порушення митних правил, за яке його притягнуто до відповідальності, підтверджується матеріалами справи, що ним не надавалися митному органу належні доказу щодо неможливості вивезення транспортного засобу, що таке правопорушення є триваючим і в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України (далі - МК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб.

Частиною 3 статті 470 МК України регламентовано, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ч. 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

У ст.ст. 486, 488, 497, 498 МК України закріплено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно ст. 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема за ч. 3 ст. 470 МК України.

При цьому, системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що зазначене правопорушення є триваючим, а тому адміністративне стягнення за його вчинення може бути накладено не пізніше шести місяців з дня виявлення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем було дотримано нормативно визначену процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та прийнято спірну постанову про накладення адміністративного стягнення у межах шестимісячного строку з дня виявлення порушення.

Доводи апелянта про те, що автомобіль не був ним своєчасно вивезений через його несправність та перебування на СТО, апеляційний суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження ним не було надано жодних належних та допустимих у розмінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від адміністративної відповідальності, чітко визначених у ч. 1 ст. 460 МК України, а саме: неможливості ним виконати покладений на нього обов'язок внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що має підтверджуватися відповідними документами.

На підтвердження своєї позиції позивач надав до матеріалів справи копію наряду-замовлення № 22 від 27.01.2017 р. на ремонт автомобіля, але з цього документу не вбачається, що цей транспортний засіб був не на ходу і не він міг бути вивезений за межі території України у встановлений строк, саме до 05.02.2017 р. у зв'язку з його несправністю. Більш того, копія вказаного документу не завірена належним чином, не відповідає вимогам ст.ст.73, 74 КАС України, тож взагалі не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ.

З матеріалів адміністративної справи, яка була надана суду відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, вбачається, що позивачу в процесі розгляду адміністративної справи надавалась можливість підтвердити поважність причин, через які ним не дотримано 10- денний термін вивезення автомобіля за митну територію України. Позивач таке право реалізував на власний розсуд і обмежився наданням письмових пояснень, в яких зазначив, що транспортний засіб не вивезений через поламку та знаходиться на СТО, адресу якої він не знає.

Таким чином, судова колегія, перевіряючи всі обставини, прямо визначені ч.2 ст. 2 КАС України, не встановила будь-яких порушень з боку митного органу в процесі прийняття оскаржуваного рішення, в тому числі відповідачем було ураховано право позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Твердження ж апелянта про те, що правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності не є триваючим і обмежується шестимісячним строком давності з моменту його вчинення до уваги судом не приймаються , оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства. Перелік триваючих правопорушень, наведений у ч. 1 ст. 467 МК України, не є вичерпний і, як було встановлено вище, з аналізу норм МК України вбачається, що правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності також є триваючим.

Посилання апелянта на практику ВАСУ, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд вирішує справи відповідно до джерел права, визначених у ст. 7 КАС України та, згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, обов'язковими для суду є лише висновки Верховного Суду.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову і вважає, що судом повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Рішення виготовлено 25 липня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: