Постанова № 75483618, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8274/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- визнати бездіяльності Київської міської ради щодо не прийняття в одноособовому порядку рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 неправомірною;

- зобов'язати Київську міську раду розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва, укладеного 22.07.2008 року з ТОВ «Ай Ві Ті ІНВЕСТМЕНТС».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення.

Зокрема, скаржник стверджує, що суд обмежив її право на судовий захист.

ОСОБА_2 також, звертає увагу на те, що разом із позовною заявою вона подала заяву про забезпечення позову, однак суд першої інстанції не вирішив це питання.

Насамкінець, позивач наголошувала, що у спірних правовідносинах Київська міська рада виступає в якості носія влади, тобто є суб'єктом владних повноважень.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Визначення поняття «адміністративна справа» наведено у пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт другий частини першої статті 4 КАС України містить положення, згідно з якими публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки № 66-6-00481 від 22.07.2008 р., укладеного між Київською міською радою з ТОВ «Ай Ві Ті ІНВЕСТМЕНТС», забудовник зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації цього договору. Цієї умови ТОВ «Ай Ві Ті ІНВЕСТМЕНТС» не виконало, що згідно пункту 11.4 договору оренди земельної ділянки є підставою для його розірвання.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Із наведеного випливає, що у правовідносинах, які є предметом спору у цій справі, Київська міська рада не є суб'єктом владних повноважень, у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у статтях 2 та 4 КАС України, а рівноправною стороною господарського договору.

Дії або бездіяльність відповідача при виконанні договору оренди землі не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України установлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Помилковим є твердження ОСОБА_2 про те, що суд обмежив її право на судовий захист, оскільки позивач не позбавлена права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків судового рішення.

Зокрема, не вирішення судом клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не впливає на вирішення питання про те, чи є адміністративний суд компетентним щодо розгляду цієї справи.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук