Постанова № 75483467, 22.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2130/18 Справа № 200/20658/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг газопостачання та на ухвалу того ж суду від 08 грудня 2017 року про розподіл судових витрат,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Дніпрогаз» завернулося до суду з позовом, яким з урахуванням уточнень просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за надані послуги з газопостачання у розмірі 2464грн.47коп. за період з 01.05.1998р. по 31.08.2015р., 1218грн. на повернення судового збору із зарахуванням на підставі ч.2 ст.99 ЦПК України судові витрати у сумі 107грн.30коп., сплачені при подачі заяви про видачу судового наказу. В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.09.2010р. за його позовом з відповідачів стягнуто заборгованість за період з 01.05.1998р. по 31.12.2009р. у сумі 1538грн.66коп. та судові витрати у сумі 81грн. Апеляційним судом Дніпропетровської області від 03.02.2011р. вказане рішення суду залишено без змін, а 27.08.2011р. виконане відповідачами. 17.12.2012р. товариство звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 1149грн.68коп. за період з 01.01.2010р. по 30.11.2012р., проте виданий 21.12.2012р. на вказану грошову суму судовий наказ ухвалою суду від 23.01.2015р. скасовано. (а.с.1-5). До позовної заяви долучено квитанцію від 23.09.2015р. про сплату банком судового збору у сумі 1110грн.70коп. (а.с.6).

04.03.2016р. ПАТ «Дніпрогаз» уточнив позов та просив з врахуванням здійснених ними оплат стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.05.1998р. по 30.06.2015р. у сумі 1774грн.40коп. та 1218грн. на повернення судового збору (а.с.45,46).

11.07.2016р. ПАТ «Дніпрогаз» уточнив позов та просив з врахуванням здійснених ними оплат стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.05.1998р. по 30.06.2015р. включно у сумі 1343грн.91коп. та 1218грн. на повернення судового збору (а.с.68,69).

У грудні 2017 року ПАТ «Дніпрогаз» подав суду заяву, якою зазначив, що не підтримує позовні вимоги внаслідок їх задоволення відповідачами після пред'явлення позову (а.с.136).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 05.12.2017р. провадження по справі за позовом ПАТ «Дніпрогаз» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг з газопостачання закрито внаслідок відмови ПАТ «Дніпрогаз» від позову у зв'язку з погашенням відповідачами боргу. На підставі ч.1 ст.89 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «Дніпрогаз» стягнуто по 370грн.24коп з кожного на повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою того ж суду від 08.12.2017р., постановленою у передбаченому ст.ст.210,220 ЦПК України порядку як додаткове рішення, з відповідачів на користь ПАТ «Дніпрогаз» стягнуто по 35грн.77коп. на повернення сплаченого судового збору за заявою про видачу судового наказу.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просила скасувати вказані ухвали суду, посилаючись на їх невідповідність вимогам закону, не врахування судом того, що відповідачами не визнавались позовні вимоги та заперечувалось як існування заборгованості, так і її погашення після пред'явлення даного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вони підлягають скасуванню за такими підставами.

Закриваючи провадження у справі та застосовуючи положення ч.1 ст.89, ч.2 ст.99 ЦПК України про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з відмови позивача від позову у зв'язку з погашенням відповідачами боргу та застосував наслідки відмови саме з відповідної підстави для стягнення з відповідачів понесених позивачем судових витрат.

Однак при вирішенні заяв ПАТ «Дніпрогаз» про відмову від позову та стягнення судових витрат, судом першої інстанції не враховано наступне.

З наведених вище змісту позовної заяви ПАТ «Дніпрогаз» та уточнень позовної заяви вбачається, що протягом розгляду вказаної справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та змінювалась сума заборгованості з посиланням на те, що відповідачами поступово після пред'явлення до них позову погашається спірна заборгованість.

Проте відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 направлено суду першої інстанції як письмові заперечення, так і заяви, у яких вони предявлені до них позовні вимоги ПАТ «Дніпрогаз» щодо наявності заборгованості з 01.05.1998р. не визнавали як з посиланням на її стягнення судом з вказаної дати по 31.12.2009р., так і на необгрунтованість у подальшому нарахування оплати за послуги, які фактично не надавались. Проти кожної з уточнених ПАТ «Дніпрогаз» позовних заяв про зменшення суми заборгованості з посиланням на добровільну її сплату відповідачами, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заперечували та відповідно заперечували і факт погашення ними у період розгляду справи вказаної заборгованості, зазначаючи про неправомірність зарахування ПАТ «Дніпрогаз» на її погашення сплачених ними за квитанціями ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» поточних платежів (а.с.49,72,106,108,132).

При розгляді заяви ПАТ «Дніпрогаз» про відмову від позову з посиланням на добровільне погашення відповідачами спірної заборгованості, судом першої інстанції заперечення відповідачів як проти позову, так і факту добровільного погашення цієї заборгованості безпідставно не враховано. Між тим, від підтвердження чи не підтвердження зазначеної ПАТ «Дніпрогаз» підстави відмови від свого позову залежало відповідно виникнення чи не виникнення наслідків, передбачених ч.1 ст.89 ЦПК України (у ред. на час вирішення справи), для повернення йому відповідачами сплаченого по даній справі судового збору.

Оскільки судом першої інстанції зазначені обставини та вимоги закону не враховано, його ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Як похідна від неї підлягає скасуванню і ухвала суду першої інстанції про розподіл судових витрат.

Крім того, вирішуючи додатково питання про повернення відповідачами на підставі ч.2 ст.99 ЦПК України судового збору, сплаченого ПАТ «Дніпрогаз» при подачі заяви про видачу судового наказу, судом першої інстанції також не враховано наступне.

Положеннями ч.2 ст.99 ЦПК України (у ред. на час вирішення спору) передбачено, що у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що з необхідного при оплаті позову про стягнення 2464грн.47коп. розміру судового збору у розмірі 1218грн. ПАТ «Дніпрогаз» сплачено судовий збір лише у сумі 1110грн.70коп. (а.с.6). Тобто, відповідно до зазначених вимог ч.2 ст.99 ЦПК України сплачена ПАТ «Дніпрогаз» при подачі заяви про видачу судового наказу сума судового збору у розмірі 107грн.30коп. фактично зарахована до суми судового збору, встановленої за позовну заяву, і по даній справі ним не сплачувалась.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачів 107грн.30коп. судового збору, сплаченого ПАТ «Дніпрогаз» в іншій справі, судом положення ч.2 ст.99 ЦПК України про те, що у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається не враховано та не з'ясовано, чи відноситься вказана сума судового збору до судових витрат по даній справі та чи підлягає розподілу у порядку ст.ст.79,89 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258,367,374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року та ухвалу того ж суду від 08 грудня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.