Постанова № 75483305, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2994/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2017р., суддя Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 01.11.17 року по справі № 820/2994/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Мастерстайлс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області: № 0001451401 від 04.07.2017 року, яким сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду з ПДВ визначена у сумі 253097 грн. за березень 2017 року, штрафна санкція 481,8 грн.; № 0001441401 від 04.07.2017 року сума грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями збільшена на 75580 грн., за штрафними санкціями 18895 грн.; № 0001431401 від 04.07.2017 року сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств збільшена на 10675034 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 1199854,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2017р. по справі № 820/2994/17 позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що перевіркою встановлено, що позивач мав у перевіряємому періоді господарські взаємовідносини з ТОВ "Вега Рітейл", ТОВ "Мікос Торг", ТОВ "Новінтех", ТОВ УкрВІЗ", ФОП ОСОБА_1, ООО "Торговий Проект" Республика Молдова, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ОСОБА_2, ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща), господарські операції з вказаними контрагентами є такими, що не відбулись, оскільки ГУ ДФС у Харківській області отримано податкову інформацію відносно контрагентів позивача, позивачем не надано регістри бухгалтерського обліку, в товарно-транспортних накладних містяться неповні дані, а також порушення підприємством позивача з контрагентом ТОВ "Колбім ЛТД" вимог п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України в частині невірного нарахування амортизації, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради 20.07.2006 року, перебуває на обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником ПДВ.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем, ГУ ДФС у Харківській області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мастерстайлс" (податковий номер 34392786) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4983/20-40-14-01-08/34392786 від 19.06.2017 року (а.с. 21-97, т.1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: вимоги п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1. п.134ю.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, в наслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 10675034грн., у тому числі за 2015р. -5875616грн., за 2106 рік - 4314094грн., за 1 квартал 2017 р. - 485324грн.; п.185.1, ст.185, п.187.1 п.187.8 ст.187, п.189.1. ст.189, п.198.1, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.2091.6, п.201.8 п.201.10. ст.201 ПК України, внаслідок чого занижена сума ПДВ до сплати на загальну суму 75580грн., за березень 2015 р. - 71182грн., за квітень 2015 р. - 4398грн., завищене податкове значення, що зараховується до складу податкового кредити наступного звітного (податкового) періоду на суму 253097грн. за березень 2017р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0001451401 від 04.07.2017р. сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду з ПДВ визначена у сумі 253097грн. за березень 2017 року, штрафна санкція 481,8 грн.; №0001441401 від 04.07.2017р. сума грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями збільшена на 75580грн., за штрафними санкціями 18895 грн.; №0001431401 від 04.07.2017р. сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств збільшена на 10675034грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 1199854,5 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про порушення підприємством позивача п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Мастерстайлс" та ТОВ "Вега Рітейл", ТОВ "Мікос Торг", ТОВ "Новінтех", ТОВ УкрВІЗ", ФОП ОСОБА_1, ООО "Торговий Проект" Республика Молдова, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ОСОБА_2, ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща), а також порушення підприємством позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Колбім ЛТД" вимог п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України в частині невірного нарахування амортизації, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

ідповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

ідповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді фінансово - господарські відносини між ТОВ "Мастерстайлс" та ТОВ "Вега Рітейл", за якими ТОВ "Вега Рітейл" здійснив позивачу поставку труби вартістю 18089,04грн.

Вказана господарська операція оформлена рахунком-фактурою №180615/1 від 18.06.2015 року, який є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення суми до оплати покупцю за товари, які поставляються.

Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною №РП-0701/01 від 01.07.2015р. на поставку труби вартістю 18089,04грн.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Вега Рітейл" податкову накладну №64 від 22.06.2015р., виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надана позивачем копія платіжного доручення № 8772 від 22.06.2015 року з відміткою банківської установи засвідчує факт виконання ТОВ "Мастерстайлс" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Сума ПДВ 3014,84грн. в червні 2015 року віднесена позивачем до податкового кредиту.

Відповідачем зауважень щодо правоздатності господарюючих суб'єктів та щодо невідповідності документів вимогам чинного законодавства в акті перевірки не наведено.

По епізоду взаємовідносин позивача із ТОВ "Вега Рітейл" контролюючим органом зазначена єдина підстава для визнання операції такою, що не відбулась - наявність кримінального провадження №32016220000000138 від 26.052016р. та допит ОСОБА_3, який є керівником підприємства в якості свідка.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідач не заперечував відсутність вироку у вказаному кримінальному провадження, вироків у інших справах ані щодо позивача, ані щодо його контрагента. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні даної справи.

З матеріалів справи судом також встановлено, що у перевіряємому періоді мали місце фінансово - господарські відносини між ТОВ "Мастерстайлс" і ТОВ "Мікос Торг", за якими ТОВ «Мікос Торг» здійснив позивачу поставку труби вартістю 18089,04грн.

Вказана господарська операція оформлена рахунок № 071420 від 14.07.2015 року, який є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення суми до оплати покупцю за товари, які поставляються.

Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною № 072320 від 23.07.2015 року.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Мікос Торг" податкові накладні № 3571 від 20.07.2015 року та № 667 від 23.07.2015 року, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

На підтвердження оплати поставленого товару позивачем надані платіжні доручення: № 575 від 20.07.2015 року та № 9033 від 30.07.2015 року.

Відповідачем зауважень щодо правоздатності господарюючих суб'єктів та щодо невідповідності документів вимогам чинного законодавства в акті перевірки не наведено.

По епізоду взаємовідносин позивача із ТОВ "Мікос Торг" контролюючим органом зазначена єдина підстава для визнання операції такою, що не відбулась - наявність податкової інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №718/26- 55-22-02 від 08.10.2015р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період декларування - серпень 2015 року, відповідно до якої встановлені порушення вимог податкового законодавства ст.ст.185,187,198,201 ПК України, пов'язаніз тим, що підприємство ТОВ «Мікос Торг» не знаходиться за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.09.2015р.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Перевірка ТОВ «Мікос Торг», яка визначена у податковій інформації не може бути використана судом як належний доказ, оскільки стосується виключно періоду серпня 2015 року, а взаємовідносини ТОВ «Мікос Торг» із підприємством позивача мали місце у липні 2015 року. Окрім того, свідоцтво платника ПДВ було анульовано вже після вказаних взаємовідносин з підприємством TOB «Мастерстайлс», а отже було чинне під час здійснення операцій між підприємствами, та вказана інформація не може вплинути на вирішення питання по суті вказаної судової справи.

Позивач у квітня 2015 року мав взаємовідносини з ТОВ "Новінтех", які полягали у отриманні ТОВ «Мастерстайлс» послуг на утилізацію відходів та здійснювались на підставі рахунку № 417/05 від 20.04.2015 року на сплату вартості послуги 360грн.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Новінтех" позивачем надано акт прийому - передачі послуг № 428/05 від 28.04.2015 року, платіжне доручення № 9252 від 28.04.2015 року, податкову накладну № 5 від 28.04.2015 року.

Сума ПДВ в розмірі 60 грн. по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Новінтех» віднесена позивачем до податкового кредиту у квітні 2015 року.

Відповідачем зауважень щодо правоздатності господарюючих суб'єктів та щодо невідповідності документів вимогам чинного законодавства в акті перевірки не наведено.

По епізоду взаємовідносин позивача із ТОВ НВП «Новінтех» контролюючим органом зазначена єдина підстава для визнання операції такою, що не відбулась- податкова інформація Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №9/20-36-22-03-09 від 22.07.2015р. щодо ТОВ НВП «Новінтех» за період декларування ПДВ за квітень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Голден Київ Груп» та ТОВ «Спецстрой Київ» за квітень 2015р., відповідно до якого встановлені порушення вимог ст.ст. 185,187, 198 ПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем податкова інформація, на яку контролюючий орган посилається в акті перевірки, суду не надана.

Окрім того, як вказано в акті перевірки підприємства позивача, інформація стосується перевірки взаємовідносин ТОВ НВП «Новінтех» із ТОВ «Голден Київ Груп» та ТОВ «Спецстрой Київ», тобто не стосується взаємовідносин із підприємством позивача.

Відповідач ані в акті перевірки, ані у доводах апеляційної скарги не навів заперечень проти того, що підприємство позивача дійсно провадить господарську діяльність. При проведенні перевірки контролюючим органом не встановлено обставин відсутності товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у перевіряємому періоді у контрагента, з якими він мав господарські взаємовідносини та по операціям з яким сформовано податковий кредит, не встановив контролюючий орган і невикористання позивачем у господарській діяльності придбаних товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи в суді першої інстанції надані всі первинні документи, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), відображають реальність господарських операцій з його контрагентами в частині задоволених позовних вимог та є підставою для формування податкового обліку Товариства відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

В частині нарахування податку на прибуток, контролюючий орган, посилаючись на порушення позивачем приписів п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1. п.134ю.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України.

Вказані порушення відповідач мотивує тим, що позивачем не підтверджені витрати підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «УкрВІЗ» та ФОП ОСОБА_1

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, у ході перевірки контролюючим органом встановлено отримання ТОВ "Мастерстайлс" послуг з оренди лінії автоматичного порошкового фарбування у ТОВ "УкрВІЗ", яка оформлена договором договір № 01/07/15-1 від 01.07.2015 р. про надання підприємством ТОВ "УКРВІЗ" в оренду обладнання лінії автоматичної порошкового фарбування та додатковою угодою №1 до Договору від 01.11.2015 р.

По вказаним взаємовідносинам зауваження контролюючого органу у акті перевірки полягають у тому, що підприємством ТОВ «Мастерстайлс» здійснена оренда лінії автоматичного порошкового фарбування у ТОВ «УкрВІЗ» та у ФОП ОСОБА_1, проте вказана лінія не ідентифікована при перевірці, не надано доказів її використання в діяльності підприємства.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками перевіряючих, виходячи з наступного.

Виконання ТОВ "УкрВІЗ" послуг та їх прийняття позивачем підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 01.07.2015 р., в якому відображено, що позивачу передані: транспортна система, кабіна для фарбування, піч, а також актами здачі приймання робіт №ОУ-0000001 від 31.01.2016 р., №ОУ-0000003 від 29.02.2016 р., №ОУ-0000005 від 31.03.2016 р., №ОУ-0000007 від 29.04.2016 р., №ОУ-00000011 від 30.06.2016р., №ОУ-00000013 від 31.07.2016 р., №ОУ-00000015 від 31.08.2016р., №ОУ-00000019 від 30.09.2016 р., №ОУ-0000022 від 31.10.2016 р., №ОУ-0000025 від 30.11.2016 р., №ОУ-0000028 від 30.12.2016 р., на суму 50000грн. кожний.

Сторонами договору складено також акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2016 р., відповідно до якого оплата послуг проведена у повному обсязі.

Між позивачем і ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди лінії автоматичного порошкового фарбування у №01/07/15-2 від 01.07.2015р.

За умовами вказаного договору ФОП ОСОБА_1 передає в оренду позивачу обладнання для контактної зварки.

Виконання умов договору підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 01.07.2015 р., за яким позивачу передано: машини для контактного зварювання заводський номер 13/01022014; сторонами підписано акти здачі приймання робіт №ОУ-0000002 від 31.01.2016 р., №ОУ-0000004 від 29.02.2016р., №ОУ-0000008 від 29.04.2016 р., №ОУ-0000010 від 31.05.2016 р., №ОУ-00000012 від 30.06.2016 р., №ОУ-0000014 від 31.07.2016 р., №ОУ-0000016 від 31.08.2016 р., №ОУ-0000018 від 30.09.2016 р., №ОУ-0000021 від 31.10.2016 р., №ОУ-0000024 від 30.11.2016 р., №ОУ-0000027 від 30.12.2016 р., на суму 35000грн. кожний; виписки банку про перерахування коштів ФОП ОСОБА_1; та акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2016 р., відповідно до якого оплата послуг проведена у повному обсязі.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій контрагентами позивача виписані податкові накладні:№1 від 31.07.2015р. на суму 50000грн., ПДВ -8333,33грн., №1 від 31.08.2015р. на суму 50000грн., ПДВ -8333,33грн., №1 від 30.09.2015р. на суму 50000грн., ПДВ -8333,33грн., №2 від 30.10.2015р. на суму 50000грн., ПДВ -8333,33грн., №1 від 30.11.2015р. на суму 50000грн., ПДВ -8333,33грн., -№1 від 15.12.2015р. на суму 540000грн., ПДВ -90000,00грн., №20 від 30.09.2016р. на суму 20000грн., ПДВ -3333,33грн., №21 від 31.10.2016р. на суму 60000грн., ПДВ - 10000,00грн., №25 від 30.11.2016р. на суму 60000грн., ПДВ - 10000,00грн., №17 від 30.12.2016р. на суму 60000грн., ПДВ - 10000,00грн., №4 від 31.01.2017р. на суму 20000грн., ПДВ - 3333,33грн., №10 від 28.02.2017р. на суму 20000грн., ПДВ - 3333,33грн., №11 від 31.03.2017р. на суму 20000грн., ПДВ - 3333,33грн.

Надані позивачем виписки по банківському рахунку засвідчують факт виконання ТОВ "Мастерстайлс" зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Наявність вказаних первинних бухгалтерських документів, підтверджена актом перевірки, але витрати понесені підприємством не враховані, а також не враховані суми ПДВ сплачені підприємством на адресу постачальників (робіт, послуг) як такі, що знижують (корегують) доходи підприємства.

Доводи контролюючого органу про те, що обладнання не ідентифіковано під час проведення перевірки, у зв'язку з чим, на думку перевіряючих, підприємством позивача не доведено використання обладнання в господарській діяльності ТОВ "Мастерстайлс", колегія суддів зазначає наступне.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства підлягає проведенню інвентаризація, за результатами якої встановлюється фактична наявність активів, установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Проте, контролюючий орган, вказуючи на те, що обладнання не ідентифіковано, не провів інвентаризацію, про що свідчить зміст акту перевірки та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що надані первинні документи підтверджують факт отримання послуг, податковий орган доводить відсутність доказів використання цих послуг (використання обладнання) у власній господарській діяльності товариства.

Проте, витрати на вказані послуги є витратами пов'язаними з операційною діяльністю відповідно до пункту 17 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), є нормативно- правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню до спірних відносин як джерело права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Стандарт).

Податковий орган під час проведення перевірки, не встановлював характер понесених товариством витрат, відображення в бухгалтерському обліку за планом рахунків, подальше використання витрат, включення їх в ціну реалізації товару або вартість послуги.

Відтак, є недоведеним з огляду на положення достатності та належності доказів податковим органом посилання на недоведеність використання товариством придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, відповідачем не надано до суду будь - яких доказів на підтвердження встановлених порушень позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тоді як позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать про реальність господарських операцій з контрагентами, що відображені позивачем в податковому обліку.

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Мастерстайлс" (Замовник) та ООО "Торговий Проект" Республика Молдова, (м.Тираспіль, Придністровье, Виконавець) укладено Договір про організацію послуг з пошуку покупців на території Придністровської Молдовської Республіки. № МО-08/02/2013 від 08.02.2013 р.

Пунктом 1.1. Договором передбачений предмет - виконання дій по пошуку покупців продукції на території Придністровської Молдовської Республіки. За наслідками виконання робіт було складено акт здачі-прийомки робіт від 16.11.2015р. загальної вартості 2771,16 Євро, що становить еквівалент 68780,19грн.

По даному епізоду контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством позивача вимог: п.185.1 ст.185 тап.187.8 ст.187, п. 186.3 ст. 186 ПК України.

Відповідно до вимог п. 186.3. ст.186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; г) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

За правилами п. 187.8. ст187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Таким чином, вимоги ст.ст.186, 187 ПК України, передбачають нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку надання послуг нерезидентом на митній території України.

Проте, послуги виконані нерезидентом на території Придністровської Молдовської Республіки, що не заперечується відповідачем, а отже податкові зобов'язання з ПДВ не нараховуються та до бюджету не сплачуються.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "Мастерстайлс" та PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща) колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ "Мастерстайлс" та PHU Kostar Slawomir Zinik (Польща) укладено договір купівлі - продажу № PL 12/05/15 від 12.05.2015 р. лазерного верстату Fiber Cut ІІ у підприємства Techinwest Sp.z o.o. (Келенска Гута, Польща).

Вказаний верстат поставлено на підприємство позивача та оформлено в митному відношенні, складено ВМД №80710000/2015/024226 від 20.07.2015р.

В комплекті до верстату додавався блок управління. Окремо від вартості верстату, вартість блоку управління не визначалась.

Вказаний блок управління за своїми характеристиками не влаштував підприємство ТОВ Майстертайлс", оскільки ним верстат не міг працювати на повну потужність, його характеристики не влаштували позивача.

Керівництвом підприємства прийнято рішення про його реалізацію, та реалізовано на адресу підприємства P.H.U. Kostar Slawomir Ziniuk (Польща), а саме: укладено контракт №PL-10/06/16 від 10.06.2016 р.

Визначена вартість блока управління у розмірі 2000 Євро, Блок направлений на експорт та оформлений в митному відношенні за ВМД №80710000/2016/021668 від 20.06.2016 р. ПДВ при експорті товару не сплачується та не нараховується.

13.06.2016 р. між ТОВ "Мастерстайсл" та підприємством P.H.U. Kostar Slawomir Ziniuk (Польща) укладено контракт № PL-13/06/16.

На виконання умов контракту на адресу підприємства ТОВ "Мастерстайлс" продано Блок керування лазерного верстату для обробки металу Fiber Cut ІІ, призначений для управляння системою димовидалення лазерного верстату вартістю 6700 Євро, що дорівнює 198083,80 грн.

За вказаним контрактом поставлений блок управління верстату, країна виробник GB.

Рішенням ДФС України, Харківською митниці ДФС за №КТ-807000013-0346-2016 від 15.09.2016 р. визначений код товару 8537109100, призначений для управління системою димовидалення лазерного верстату.

Блок було оформлено у митному відношенні за ВМД №807100000/2016/035874 від 15.09.2016 р.

При митному оформлені вантажу (блоку) до державного бюджету України сплачена сума ПДВ 39616,76 грн., що відображено у ВМД, а також підтверджується платіжним дорученням №12355 від 12.09.2016 р. на загальну суму 113000 грн. (передплата за митне оформлення ВМД).

Таким чином, підприємство ТОВ "Мастерстайлс" не повинно було нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 39617 грн. у вересні 2016 року по реалізації першого блоку на експорт у червні 2016 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем у перевіряємому періоді правомірно сформовані витрати, що не спростовано відповідачем.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем поквартально подаються фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва до Головного управління статистики у Харківській області.

Вказані звіти містять наступні данні : код рядка 2285 визначає «Разом витрати», код рядка 2050 визначає «собівартість реалізованої продукції (товари, робіт, послуг)», код рядка 2280 визначає «Разом доходи».

Позивачем в облікових документах визначені наступні суми витрат, їх включення до собівартості та доходи, що мають позитивне значення.

Вказане свідчить, про те що усі витрати підприємством направлені на отримання доходу відповідного звітного періоду (кварталу), та підприємство вело відповідний облік розходів (доходів).

Контролюючий орган, не здійснюючи аналіз доходності, без урахування первинних документів, визнав витрати по придбанню товарів (сировини) для випуску готової продукції, які були відображені в усіх актах списання сировини на виробництво, визнав їх непідтвердженими.

Також, зі змісту акту перевірки судом встановлено, що на думку контролюючого органу підприємством позивача невірно відображено у додатку 5 до декларацій з ПДВ по контрагентах: ОСОБА_2, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", оскільки господарські операції фактично не підтверджені податковими накладними, складеними та зареєстрованими відповідно до вимог діючого законодавства.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем надано до суду первинні документи, зокрема, податкові накладні, складені та зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства по контрагентах: ОСОБА_2, ТОВ "Українська перспектива РДІ", ПП "Ферум-2008", ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Хайвей", ТОВ "Ренк-Постач", ТОВ "Квант", що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Факт відображення господарських операцій в податковому обліку підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період, що перевірявся.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Факт виконання умов вищезазначених договорів підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами, картками обліку по складу, податковими та видатковими накладними, які свідчать про реалізацію позивачем, придбаних товарів третім особам, використання, як сировини та основних засобів при виробництві, тобто використання їх у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Колбім ЛТД» і ТОВ «Мастерстайлс» судом встановлено, що контролюючим органом донараховано ПДВ на суму 71182грн. за березень 2015 року, які відповідач пов'язує з порушенням підприємством позивача вимог: п.187.1 ст.187 та п.189.9 ст.189 ПК України.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Колбім ЛТД» (Орендодавець) і ТОВ «Мастерстайлс» (Орендар) 01.07.2012р. укладено Договір оренди нежитлових приміщень №61.

За умовами вказаного договору ТОВ «Колбім ЛТД» передано позивачу в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Лозівська.5, про що свідчить акт прийому- передачі від 10.04.2014р., дію вказаного договору було продовжено до 31.03.2015р.

Після закінчення дії договору, вказані нежитлові приміщення повернуті орендодавцю.

При повернені орендованих приміщень складений акт прийму-передачі від 31 березня 2017р.

Виконання вказаного договору оренди підтверджується наданими позивачем актами прийому-передачі приміщень, виписками по рахунку та платіжними дорученнями про сплату оренди приміщень та комунальних послуг.

На суми придбаних та оплачених послуг ТОВ «Колбім ЛТД» виписані податкові накладні.

Контролюючий орган, зазначив, що згідно відомостей основних засобів станом на 01.04.2015 року (після повернення за закінченням договору оренди) у позивача обліковується об'єкт основних засобів «Поліпшення орендованих виробничих приміщень», який здійснено по орендованих у ТОВ «Колбім Лтд» приміщень, залишкова вартість на 31.03.2015 року-355910, 29 грн.

Щомісячна сума амортизації вказаного об'єкта основних засобів становить 106, 29 грн., нарахована сума амортизації віднесена до складу витрат всього в розмір 2550, 96 грн., в тому числі: квітень - грудень 2015 року - 956, 61 грн., за 2016 рік-1275, 48 грн., за 1 квартал 2017 року-318, 87 грн.

Згідно з вимогами п. 189.9. ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, положення п. 189.9 ст. 189 ПК України передбачає, що ліквідація за самостійним рішенням платника податку основних засобів є постачанням таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами.

Проте, вказані приміщення перебували в оренді, а не у власності позивача, поліпшення віднесені підприємством позивача до основних засобів на позабалансовий рахунок, і на нього нарахована правомірно амортизація, що віднесена підприємством позивача до витрат, будь якої ліквідації основних засобів, виробничих або невиробничих приміщень за рішенням їх власника не відбулось.

Окрім того, чинним законодавством не встановлено обмежень стосовно визначення терміну віднесення сум амортизації до складу витрат після здійснення господарських операцій та доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Мастерстайлс» не допущено порушень вимог ст.ст. 187, 189 ПК України сума податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 71 тис.грн. донарахована безпідставно.

З приводу доводів контролюючого органу про завищення підприємством позивача витрат, яке перевіряючи пов'язують із ненаданням регістрів бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.01.2015р. по 15.05.2017р. ТОВ «Мастерстайлс» використовувало у своїй діяльності для ведення бухгалтерського та податкового обліків програму «1-С», версія «7».

На початку 2017 року придбана програма «1-С» версія «8», на яку частково розміщена інформація, але запуск програми на підприємстві не відбувся у зв'язку з прийнятим Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувань заходів (санкцій)», який вступив в законну силу 15.05.2017р. на підставі вимог Указу Президента України від 15.05.2017р. №133/2017.

Відповідно до вказаних рішень, у тому числі, заборонено використання сайту щодо використання та розповсюдження (поповнення даних) програмою «1-С», таким чином вказана програма не може бути використана працівниками ГУ ДФС під час проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності після набрання чинності Указу, а саме після 15.05.2017р.

Таким чином, посилання на ненадання відомостей з регістрів даної програми є безпідставним.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 27 червня 2017 року на підприємство ТОВ «Мастерстайлс» здійсненна кібератака (вірус який «Pytti»), внаслідок чого повністю знищене програмне забезпечення програмами 1 С-бухгалтерія, та програми M.E.DOK, сертифікати відкритих ключів електронного цифрового підпису та електроні ключі до них.

Позивачем про вказані події було належним чином повідомлене керівництво Центральної ОДПІ листом за вихідним №216 від 30.06.2017р., а також складена відповідна заява до правоохоронних органів, та матеріали приєднані до кримінального провадження за №12017220000000853 від 27.06.2017р. за ознаками злочинну передбаченого ч.2 ст.361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислюваних машин (комп'ютерів) автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Таким чином, виключно відсутність бухгалтерських регістрів слугувала підставою для висновку про неправомірність формування витрат у розмірі 59237514 грн.

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що на виконання запиту ГУ ДФС за №2801/10/20-40-14-01-17 від 25.05.2017р. на адресу перевіряючих надана бухгалтерська та податкова документація підприємства для проведення перевірки, у тому числі: договори, угоди, контракти, акти прийому-передачі товарів, накладні, податкові накладні, касові документи, банківські документи та усі інші, про що відповідно до вимог законодавства складені акти передачі та описи вказаних документів.

Передача документів для перевірки була оформлена відповідним описом від 04.08.2017року.

Вказані дії позивача відповідають вимогам ст.85 ПК України, а саме відповідно до вимог п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з вимогами п. 85.3. ст.85 ПК України, документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

Наявність документів переданих для перевірки визначена також у самому акті.

Так, у акті перевірки ГУ ДФС посилання на наявність та використання документів підприємства ТОВ «Мастерстайлс», їх опис, та інші дані які спростовують доводи відповідача, про те що вказані документи не були надані для перевірки.

Проте, при перевірці документи, які підтверджують витрати підприємства по виробництву та реалізації продукції враховані не були, доводів того, з яких підстав первинні документи, подані платником податків, контролюючим органом не наведено, а порушення встановлено виключно з підстав відсутності регістрів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані у додатку 4 до акту перевірки документи також надані і суду, їх дослідженням не встановлено дефектів форми та змісту, зокрема підтверджують як понесення витрат на придбання товарно - матеріальних цінностей, так і актами списання підтверджено їх використання у власній господарській діяльності.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2017р. по справі № 820/2994/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 24.07.2018.