Постанова № 75482962, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/868/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, викладене в листі від 13.02.2018 р. № 547/0/95-15, про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Топилівської сільської ради Чигиринського району;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на його користь моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 р. у справі № 823/1450/17 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області зобов'язано розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Листом від 13.02.2018 р. відповідач, посилаючись на рішення Топилівської сільської ради від 04.08.2017 р., відмовив у надання відповідного дозволу.

Вважаючи, що така відмова суперечить положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, позивач просив задовольнити позов.

ОСОБА_2 також посилався на те, що протиправні дії відповідача призвели до необґрунтованого зволікання із вирішенням питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та вплинули на його психоемоційний стан, у зв'язку з чим просив стягнути кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, викладене в листі від 13.02.2018 р. № 547/0/95-15, про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Топилівської сільської ради Чигиринського району. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та прийняти у цій частині постанову, якою стягнути на його користь 2 000 грн. моральної шкоди та змінити розподіл судових витрат.

Зокрема, ОСОБА_2 зазначає, що суд не надав оцінку тому факту, що відповідач повторно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим він змушений виживати додаткових заходів та витрачати свій час на реалізацію і захист свого права.

Перевіривши повноту встановлення місцевим адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 р. у справі № 823/1450/17 Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене в листі від 21.08.2017 р. № 7274/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання з доданими документами від 13.07.2017 (вхідний ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.07.2017 р. №12972/0/5-17-СГ) про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідно до чинного законодавства рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

17 січня 2018 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотання у якому просив повторно розглянути його заяву від 13.07.2017 (вхідний ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.07.2017 р. №12972/0/5-17-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Листом № 547/0/95-18 від 13.02.2018 р. відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ця відмова вмотивована тим, що відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області також зазначило, що відповідно до рішення Топилівської сільської ради Чигиринського району № 15-4/VІІ від 04 серпня 2017 р. сільська рада вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у наданні погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача з огляду на те, що частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Такий висновок сторонами не оспорюється.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 р. у справі № 814/1961/17.

В частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України установлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Правову позицію з цього питання Верховний Суд виклав у постанові від 20 лютого 2018 р. у справі № 818/1394/17.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, окружний адміністративний суд зазначив, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 2 від 21.02.2018 р. адвокат Шестаков С.М. зобов'язався надати правову допомоги ОСОБА_2 усіма законними методами та способами у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизначених його прав та законних інтересів з питань приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району, у тому числі з приводу судового оскарження рішень, дій та бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Згідно акту прийому-передачі послуг (виконаних робіт) від 11.04.2018 р. адвокатом наступні послуги: надання правової консультації щодо способу захисту та відновлення прав клієнта (в місці надання адвокатських послуг) тривалістю 0,5 години вартістю 247 грн. 50 коп.; підготовка доказів та вивчення матеріалів необхідних для внесення позову (у тому числі вивчення матеріалів по справі 823/1450/17) (без участі клієнта) тривалістю 1,5 години вартістю 742 грн. 50 коп.; підготовка позову, у тому числі виготовлення копії документів та подачі позову до суду (без участі клієнта) тривалістю 3,5 години вартістю 1 732 грн. 50 коп.; вартість однієї дії (участь в судовому засіданні у межах міста Черкаси) складає 300 грн.

За даними меморіального ордеру № 104118S1TB від 11.04.2018 р. позивачем сплачено 3 322 грн. 50 коп. в якості оплати по договору про надання правової допомоги.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Оскільки надання консультацій щодо способу захисту та відновлення права клієнта, а також підготовка та вивчення матеріалів необхідних для внесення позову не віднесено до витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з урахуванням того, що позов задоволено частково, правильно здійснив розподіл судових витрат.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна