Постанова № 75482518, 24.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року справа №805/2254/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (складене в повному обсязі 26 квітня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/2254/18-а (суддя в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що, знаходячись у м. Горлівка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина, ОСОБА_2. На підставі рішення суду, яким було встановлено факт народження дитини, тільки 31.01.2018 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було видано свідоцтво про народження дитини. Отримавши свідоцтво про народження дитини та зареєструвавшись з дитиною, як тимчасово переміщена особа за адресою АДРЕСА_1, вона звернулася до управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області із заявою від 14.02.2018 року про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини. Однак у зв'язку із пропуском встановленого 12 місячного строку звернення за цією допомогою отримала відмову в її призначенні.

Як зазначає позивач, після народження дитини виїхати на підконтрольну Україні територію не могла, оскільки дитина була ще досить малою та постійно хворіла. Через проведення у Донецькій області антитерористичної операції та ведення бойових дій, позивач не могла своєчасно оформити свідоцтво про народжена дитини тому не мала можливості своєчасно звернутися із заявою про отримання державної допомоги при народженні дитини.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв'язку з чим просила суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй допомоги при народженні дитини та зобов'язати відповідача призначити та здійснити їй виплату такої допомоги за її заявою від 14 лютого 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 805/2254/18-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області від 14 березня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: вул. Енергетиків, 2, м. Курахове, Донецька область, 85612, ідентифікаційний код юридичної особи 26019853) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: вул. Енергетиків, 2, м. Курахове, Донецька область, 85612, ідентифікаційний код юридичної особи 26019853) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 04.01.2018 року справа № 415/8272/17 встановлено факт народження у ОСОБА_1 уродженки м. Горлівка Донецької області, іден. № НОМЕР_1, громадянки України, яка у зареєстрованому шлюбі не перебуває, хлопчика на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, Україна (арк.справи 25-27).

На підставі вказаного рішення 31 січня 2018 року за № 5 Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис (арк.справи 8).

Позивач та її син є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.02.2018 року № 0000474678, №0000474646 (арк.справи 9-10).

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою (за формою Мінсоцполітики України) про призначення їй державної допомоги при народження дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.справи 11).

14 березня 2018 року Управлінням соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області прийнято рішення, яким зазначено про відсутність в позивача права на отримання допомоги при народженні (арк.справи 21).

Також, листом УСЗН від 21.01.2018 року № вх. 36/02-02 повідомлено позивача, що вона не має права на призначення допомоги на дитину 2015 року народження у зв'язку з ненаданням заяви (за формою Мінсоцполітики України) з довідкою лікувально-профілактичного закладу про вагітність та документ про народження дитини в терміни, що передбачені законодавством (арк.справи 12).

Колегією суддів встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Свідоцтво про народження дитини видане позивачу на підставі судового рішення після спливу строку, визначеного в п. 12 Порядку № 1751.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження її дитини лише 31.01.2018 (понад 12 місяців після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили отримати вказане свідоцтво раніше.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що рішення УСЗН від 14 березня 2018 року про відмову у призначені допомоги при народженні, прийнято відповідачем без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 805/2254/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 805/2254/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 24 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов