Рішення № 75482457, 25.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2351/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування п.11 рішення від 22.12.2017 року №133, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 08.12.2015 р. інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 року №133;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а аме:08.12.2015 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті йому вищевказаної одноразової грошової допомоги всупереч нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 у зв'язку з тим, що одноразова грошова допомога виплачується особам не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період і проходження. Вважаючи своє право на соціальний захист порушеним, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі з викликом осіб на 20.06.2018р.

Позивач та представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі. (а.с.61-62)

Представник відповідача до суду надав відзив на позов в якому просив розгляд справи здійснити без участі представника Міноборони України. Проти позову заперечує, в обґрунтування письмового відзиву на позовну заяву зазначив, що відповідно до Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому порядку згідно законодавства, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Згідно п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності-дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, тобто у даному випадку це 18.10.2013року. У зв'язку з цим, враховуючи положення п.6 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач пропустив 3-х місячний строк, який передбачений для отримання одноразової грошової допомоги.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву. В обґрунтування яких зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, враховуючи наведене, позовні вимоги просить залишити без задоволення.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з грудня 1982 року по січень 1985 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан. (а.с.21)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №1936 від 08.08.2013р. встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 24).

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31.07.2013 № 1321/ж описані у позивача рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових (вогнепальних) поранень, отриманих у 1983 році. (а.с.25-26)

З виписки із акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.02.2004 (серії ЖИА №043772) вбачається, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 20.02.2004р., внаслідок загального захворювання. (а.с.23).

З виписки із акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 23.10.2013 (серії 10 ААБ) вбачається, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.10.2013, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.27).

З виписки із акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.12.2015 (серії 12 ААА) вбачається, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 08.12.2015, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.28).

Позивач з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, звернувся до Чуднівського районного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні до Міністерства оборони України. (а.с.29)

22.12.2017р. відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_1 (Житомирський ОВК), якого звільнено зі строкової військової служби 02.01.1985р., а 08.12.2015р. визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №218750 від 25.12.2015, оскільки інвалідність встановлено понад 3-мсячний строк після звільнення зі служби, групу інвалідності змінено понад дворічний термін.(а.с.30)

Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1, ч. 4 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу до якої належить і строкова військова служба.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 3 ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку із встановленням йому інвалідності другої групи з 08.12.2015р. за отриманням одноразової допомоги не звертався, названа допомога йому не виплачувалась.

На дату звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової допомоги, як інваліду другої групи, питання призначення та виплати обумовленої грошової допомоги врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975), який набрав чинності з 24.01.2014.

Згідно п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як зазначалось, у виписці із акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.12.2015 (серії 12 ААА) позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 08.12.2015 до 25.01.2021, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, тобто право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача з 08.12.2015.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Таким чином, на Міністерство оборони України покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (08.12.2015).

Стосовно ж доводів відповідача з приводу того, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, то суд зазначає наступне.

Статтею 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення 2 групи) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Так, Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі №К/9901/2190/17, яка в силу статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права та згідно із ч.5 ст.242 КАС України враховується судом.

Варто вказати, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як військовослужбовцю, якому з 08.12.2015 встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби, після звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 263, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (с. Тютюнники, Чуднівський район, Житомирська обл., 13220, і.н. НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова,4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) визнання протиправним і скасування п.11 рішення від 22.12.2017 року №133, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 08.12.2015 р. інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 року №133.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме:08.12.2015 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа