Рішення № 75482433, 25.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2261/18

категорія 3.7.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання провести розрахунок залишкової вартості та надати дозвіл на переоформлення автомобіля,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови надати йому дозвіл переоформити у власність автомобіль модель Славута 110307-42, 2008 року випуску номер кузова НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача провести розрахунок залишкової вартості автомобіля модель славута 110307-42 2008 року випуску номер кузова НОМЕР_1 та надати дозвіл на переоформлення автомобіля у власність.

В обґрунтування позову зазначає, що після смерті матері, яка через органи соціального захисту населення була забезпечена автомобілем, звернувся до органів соціального захисту населення з проханням переоформити вказаний автомобіль Стверджує, що має право на отримання вказаного автомобіля оскільки на момент смерті був зареєстрований і проживав разом з матір'ю за однією адресою. У термін визначений законом заяву і відповідні документи не подав та не сплатив до державного бюджету розрахункову вартість з поважних причин. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту приймання - передачі автомобіля від 31.07.2008 ОСОБА_2 видано автомобіль модель Славута 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с.11).

Довідкою Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області від 30.01.2018 №360 підтверджено факт проживання ОСОБА_1 з матір'ю. ОСОБА_2 (а.с.14).

Вказаний автомобіль був зареєстрований 14.10.2008 Коростенським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області, з видачею на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу Серії АМ 9909АС (а.с.20).

Довідкою Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації № 4656/02 від 13.08.2008 зазначено, що право керування передано сину - ОСОБА_1, який проживає разом з інвалідом і обслуговує її (а.с.32).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області, ОСОБА_3 померла 06.06.2017 (а.с.10).

1 лютого 2018 року позивач звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської ОДА із заявою, в якій просив надати дозвіл на переоформлення автомобіля ЗАЗ 110307 (а.с.38).

Відповідач, листом від 06.02.2018 № 595/02 повідомив позивача про те, що його звернення розглянуто. У наданні автомобіля у користування відмовлено з тих підстав, що позивач протягом шести місяців з дня смерті матері до органів соціального захисту з відповідною заявою та документами не звертався, розрахункову вартість за автомобіль до державного бюджету не сплатив (а.с.39).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з ч.3 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (далі - Порядок).

Абзацом шостим пункту 16 Порядку передбачено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що обов'язковою умовою для передачі автомобіля члену сім'ї померлого інваліда є факт сплати ним до державного бюджету залишкової вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 померла 06.06.2017, в свою чергу ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про отримання автомобіля 1 лютого 2018 року, проте 6 місяців, встановлених законом закінчились 6 листопада 2017 року.

Позивач пояснює пропуск строку звернення до відповідача із заявою тим, що в останні дні шестимісячного строку він хворів. На підтвердження вказаного факту позивач надає довідку амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Білокоровичі Комунального закладу "Олевський центр первинної медико-санітарної допомоги" Олевської міської ради за №102 від 08.12.2017. Зі змісту довідки встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2017 по 08.12.2017 хворів на ГРВІ та бронхіт (а.с.15).

Суд не вважає поважною причину пропуску строку звернення позивачем до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, з огляду на те, що лікарняний тривалістю 8 днів не може бути поважною підставою пропуску такого строку більше ніж на 2 місяці.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідачем порушено зобов'язання та не запропоновано йому скористатись правом на переоформлення автомобіля у свою власність, не надано довідку розрахункової вартості вказаного автомобіля. Жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язок Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації вчиняти будь-які дії щодо повідомлення члена сім'ї померлого інваліда про право викупу автомобіля.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у наданні дозволу на переоформлення автомобіля діяв правомірно на підставі та в межах норм чинного законодавства, а тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, суд не розглядає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Першотравнева,17, с.Білокоровичі, Олевський р-н, Житомирська обл., 11055, інд. код НОМЕР_2) відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва