Рішення № 75482164, 12.07.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р. Справа №818/1228/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1228/18

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 15.03.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року, коли він працював робітником ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів»;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в липні 2017 року досяг 60-річного віку, в зв'язку з чим вважав, що має право на отримання пенсії та звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про призначення пенсії, надав всі наявні у нього документи, які підтверджують факт його роботи.

03.10.2017 позивач отримав лист Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідних для призначення пенсії 15 років страхового стажу, в якому зазначено, що позивач має стаж відповідно до наданих документів 13 років 4 місяці, 16 днів.

Проте, позивач стверджує, що фактично має значно більший страховий стаж в зв'язку з тим, що крім зазначеного стажу в трудовій книжці, він з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року працював робітником ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів». Проте, трудова книжка з записом про роботу на час звільнення йому видана не була, документи про роботу до Архіву не передавались, підприємство ліквідовано ухвалою господарського суду Сумської області від 05.12.2013 року. На запит позивача арбітражним керуючим ОСОБА_4 була надана довідка, про те, що будь-яка документація, в тому числі відомості по заробітній платі, книги наказів по кадровому складу на зберігання ліквідатору ДП «Реммебель» не передавались.

В зв'язку з цим, позивач відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній звернувся з заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з проханням підтвердити трудовий стаж на підставі показань свідків, як передбачено Пунктом 2 Постанови KM N 497 (497-2002-п) від 11.04.2002, прийняти відповідне рішення, та призначити йому пенсію.

20 березня 2018 року позивач отримав лист Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області за № 6068/06-22 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено, що рішенням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 15.03.2018 року йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу 15 років (в наявності 13 років 4 місяці 16 днів). Період роботи з жовтня 1995 року по грудень 2000 року в ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів, фабрика «Реммеблі» не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутні підтверджуючі документи про роботу. Зазначений період не може бути підтверджений опитом свідків, оскільки відсутні відомості про ліквідацію ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів, фабрика «Реммеблі».

Позивач вважає, що на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йому по досягненні 60-річного віку повинна бути призначення пенсія. Наявний у позивача для призначення пенсії страховий стаж, який не підтверджений документально, повинен бути підтверджений, як передбачено Постановою Кабінету ОСОБА_5 України N 497 (497-2002-п) від 11.04.2002. Свідки, які працювали разом із позивачем в зазначений період часу надали відповідні пояснення в Управлінні пенсійного фонду. В зв'язку з викладеним, позивач вважає, що йому відмовлено у призначенні пенсії необґрунтовано, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства, неправомірно, у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні. У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Управління звертає увагу суду на те, що відповідно до відомостей, які зазначені у трудовій книжці позивача, останній взагалі не працював у ДП «Реммебель» ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів», оскільки зазначений запис відсутній у його трудовій книжці. Жодних передбачених Порядком документів про його роботу та її період у «Реммебель» ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів» позивач не надав.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Водночас, відповідач звертає увагу, що свідки, яких привів позивач до управління, відповідно до записів у їх трудових книжках, працювали у ТОВ «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів», в той час, як позивач стверджує, що працював у ДП «Реммебель» ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів», тобто ці особи не працювали з позивачем. Крім того, управління звертає увагу суду на те, що позивач не ставить питання щодо зарахування йому періоду його роботи у ДП «Реммебель» ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів», а наявного у нього стажу не достатньо для призначення пенсії.

Таким чином управління вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 60-річного віку у липні 2017 року, що підтверджується паспортом позивача (а.с. 7).

У зв’язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Крім того, 12.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній прийняти відповідне рішення про зарахування трудового стажу робітником ДП "Реммебель" ТОВ "Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів" у період з 28.10.1995 по 10.12.2000 на підставі показань свідків, як передбачено Пунктом 2 Постанови KM N 497 (497-2002-п) від 11.04.2002 (а.с. 15).

Листом від 20.03.2018 № 6068/06-22 (а.с. 12) відповідач повідомив позивача, що рішенням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 15.03.2018 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років (в наявності 13 років 4 місяці 16 днів). Період роботи з жовтня 1995 року по грудень 2000 року в ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів, фабрика «Реммеблі» не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутні підтверджуючі документи про роботу. Зазначений період не може бути підтверджений опитом свідків, оскільки відсутні відомості про ліквідацію ТОВ Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів, фабрика «Реммеблі» (а.с. 13).

Дочірнє підприємство "Реммебель" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів" було припинено на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 15.12.2013 у справі № 5021/1170/2011, про що 14.05.2014 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 41-43).

На запит позивача ліквідатором Дочірнього підприємства "Реммебель" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів" арбітражним керуючим ОСОБА_4 листом від 04.10.2017 № 238 повідомлено, що будь-яка документація, в тому числі відомості по заробітній платі, книги наказів по кадровому складу на зберігання ліквідатору ДП «Реммебель» не передавались (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 12 Закону № 1788-XII встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_5 України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підприємство, на якому за твердженням позивача він працював у період з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року, було ліквідоване як юридична особа.

У судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які відповідно до відомостей зазначених у їх трудових книжках (а.с. 69, 82) працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів.

Вказані особи підтвердили, що фактично працювали разом з позивачем, а також те, що ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів».

Крім того, про перебування позивача у трудових відносинах з ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів» у спірний період свідчать, також, довідка за підписом директора ДП «Реммебель» (а.с. 65), членська книжка садовода, з відомостей якої вбачається, що за час роботи ОСОБА_1 на вказаному підприємстві йому було надано садівничу ділянку, ним сплачувались членські внески до садівничого товариства "Мебельщик" при Сумській фабриці "Реммебель" (а.с. 38-39).

За приписами ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії з посиланням на неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року робітником ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів», не взяв до уваги вимоги вищевказаного законодавства та безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні позивачу вказаного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії. При цьому посадові особи відповідача всупереч наданих повноважень не перевірили достовірність зазначених даних підтверджуючими документами, не висловивши жодних зауважень чи застережень та не опитали запропонованих позивачем свідків.

Суд не бере до уваги аргумент відповідача про те, що свідки, на покази яких посилається позивач, працювали на іншому підприємстві, оскільки ДП "Реммебель" було дочірнім підприємством ТОВ «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів» та, як підтвердили свідки, фактично вказані підприємства були пов’язані організацією виробництва, матеріально-технічною базою, працівники зазначених підприємств виконували спільну роботу.

Таким чином, у ході розгляду справи, факт роботи ОСОБА_1 з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року робітником ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів» належним чином підтверджено показами свідків, матеріалами справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 15.03.2018 № 2427, суд вважає, що позовні вимоги про визнання зазначеного рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28 жовтня 1995 року по 10 грудня 2000 року робітником ДП «Реммебель» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фабрика по ремонту та виготовленню меблів» та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 15.03.2018 № 2427.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (42322, Сумська область, Сумський район, с. Софіївка, вул. Центральна, 28, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 20.07.2018.