Рішення № 75482146, 11.07.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. Справа № 818/2220/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/2220/18

за позовом ОСОБА_3

до Сумського обласного військового комісаріату

про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (далі - відповідач) з позовною заявою до Сумського обласного військового комісаріату, в якій просить:

- визнати неправомірним рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, а саме протоколу засідання комісії від 06.10.2016;

- зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме надати ОСОБА_3 статус учасника бойових дій під час виконання завдань для участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях за період з 21.07.2015 по 12.08.2015.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29.05.2017 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.03.2018 справу за позовом ОСОБА_3 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії направлено за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 вищезазначену справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2015 року позивач проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В4174 у м. Миколаїв. Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 21.07.2015 № 209 ОСОБА_3М було направлено в район виконання завдань для участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, як водія взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону. У серпні 2015 року позивача було госпіталізовано до Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні, де він проходив лікування з діагнозом: «Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта; без суттєвого покращення». 12.08.2015 з цих підстав, наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 12.08.2015 № 230 ОСОБА_3 вважався таким, що покинув зону АТО та прибув до постійного місця дислокації військової частини. Продовжуючи лікування, у вересні місяці 2016 року позивача було перенаправлено до ЦМР та СЛ «Хмільник» для стаціонарного лікування у неврологічному відділенні 407 військового госпіталю з діагнозом: «Міжхребцевий остеохондроз попереково-крижового відділу хребта; без суттєвого покращення», де він перебував до 24.09.2015. З 10.11.2015 по 02.12.2015 позивач продовжував лікування у госпіталі військової частини А 2428.

Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 28.01.2016 № 28 ОСОБА_3 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення за станом здоров’я.

12 вересня 2016 року, на виконання вимог чинного законодавства, а саме п.п. 5, 8 Порядку надання статусу учасника бойових дій, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 20 серпня 2014 року за № 413, позивач звернувся до комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для надання йому статусу учасника бойових дій. При цьому, позивачем було надані всі необхідні документи для вирішення вказаного питання, а саме вищевказані накази по військовій частині, військовий квиток, довідку про безпосередню участь особи в зоні АТО від 01.06.2016 № 745, довідку про безпосередню участь в зоні АТО від 18.08.2016 № 2267, текст службової характеристики. Витягом з протоколу засідання комісії від жовтня 2016 року № 29 позивачу було відмовлено у наданні відповідного статусу з посиланням на вищевказану Постанову та з посиланнями на зміни, внесені до п. 2 Постановою КМУ від 08.09.2016 № 602, в частині того, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, однак термін перебування у зоні АТО позивача складає лише 21 день.

Позивач вважає, що посилання комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби на внесені зміни до п. 2 Постанови КМУ за № 413 є неправомірними, оскільки позивач звернувся із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій до набрання чинності вказаними змінами, а частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивач 12.09.2016 за вх. № К-79 звернувся до військового комісара Шосткинського ОМВК із заявою про направлення пакету документів на встановлення йому статусу учасника бойових дій. На засіданні комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке відбулося 06.10.2016 року (протокол №29) було встановлено, що на момент звернення, а саме 12.09.2016, щодо встановлення статусу учасника бойових дій, період залучення позивача до проведення антитерористичної операції не відповідає вимогам п.2-2 Порядку, а саме становить 21 календарний день замість встановлених Порядком 30-ти. У зв’язку з тим, що жодних інших документів, які б могли надати право позивачу на отримання статусу учасника бойових дій, як особі, яка залучалася до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів надано не було, Комісією було прийнято рішення щодо відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Відповідач звертає увагу, що на момент звернення позивача щодо надання йому статусу учасника бойових дій, зміни до Порядку в частині визначення терміну перебування вже були внесені.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 2015 року ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В4174 у м. Миколаїв, що підтверджується довідкою від 31.03.2018 № 357 (а.с. 9).

Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 21.07.2015 № 209 ОСОБА_3М було направлено в район виконання завдань для участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, як водія взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону (а.с. 10).

У зв’язку із необхідністю лікування та госпіталізації 12.08.2015 наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 12.08.2015 № 230 солдат ОСОБА_3 водій взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону вважався таким, що покинув зону АТО та прибув до постійного місця дислокації військової частини (а.с. 11).

02.12.2015 госпітальною ВЛК військової частини В 2428 ОСОБА_3 встановлено діагноз: "Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт L 5 - S 1 праворуч з вираженим больовим та м’язово-тонічним синдромами, парезом правої стопи та помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта на рівні сегментів L 3 - L 5 - S 1 з незначним порушенням функції. Аліментарне ожиріння II ступеню. Кіста Беккера правого колінного суглобу. Захворювання, ТАК, пов’язані з проходженням військової служби." (а.с. 14).

Наказом командира військової частини - польова пошта В4174 (по стройовій частині) від 28.01.2016 № 28 солдата військової служби за призовом ОСОБА_3, водія автомобільного відділення взводу забезпечення 1 аеромобільно-десантного батальйону, на підставі Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” звільнено за підпунктом “б” пункту 8 статті 26 (за станом здоров’я). З “28” січня 2016 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Знято з котлового забезпечення з “29” січня 2016 року (а.с. 16).

12 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для надання йому статусу учасника бойових дій. При цьому позивачем було надані всі необхідні документи для вирішення вказаного питання, а саме вищевказані накази по військовій частині, військовий квиток, довідку про безпосередню участь особи в зоні АТО від 01.06.2016 № 745, довідку про безпосередню участь в зоні АТО від 18.08.2016 № 2267, текст службової характеристики (а.с. 10-13, 16-18).

Рішенням комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, викладеним у протоколі засідання комісії від 6 жовтня 2016 року № 29, ОСОБА_3 було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на підставі п. 2 Постановою КМУ від 08.09.2016 № 602 (а.с. 19).

Листом від 04.11.2016 № 2927/вд, позивача повідомлено, що йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв’язку зі змінами внесеними п. 2 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 08.09.2016 № 602. Статус учасника бойових дій надається особі в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, термін перебування позивача складає 21 день у відповідності до довідки командира військової частини (а.с. 20).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет ОСОБА_4 України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, який затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 20.08.2014 року № 413 (далі Порядок № 413, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою статус учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 20 серпня 2014 року №413 надається:

військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком,

визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення); для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

За приписами пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Суд зауважує, що у даному випадку командиром військової частини, у складі якої позивач проходив військову службу та брав участь в АТО, не було дотримано вимог пункту 6 Порядку № 413 в частині виконання обов’язку щодо подання у місячний строк після завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення на розгляд комісії документів, які є підставою для надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій.

Водночас, пунктом 8 Порядку № 413 передбачене право самостійного звернення особою до комісії у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку № 413 передбачено, що у разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.07.2015 по 12.08.2015 ОСОБА_3 відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується витягами з наказів командира ВЧ 4174 (по стройовій частині) від 21.07.2015 № 209, від 12.08.2015 № 230, довідками про безпосередню участь особи в АТО від 01.06.2016 № 745, від 18.08.2016 № 2267, військовим квитком ОСОБА_3

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій зазначено відсутність відомостей про залучення позивача до проведення АТО на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення, постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 08.09.2016 № 602 було внесено зміни до Порядку № 413, а саме, доповнено пункт 2-1, відповідно до якого статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Проте, вказана постанова набрала законної сили 16.09.2016, а тому відповідно до положення частини першої статті 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, про що прямо зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.

Тобто, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, та на час звернення позивача із заявою про надання йому вказаного статусу (12.09.2016), законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пункт 2-1 Порядку № 413 не поширюється на позивача, оскільки не був чинним ані на момент участі позивача в забезпеченні проведення антитерористичної операції в період з 21.07.2015 по 12.08.2015, ані на момент звернення про надання статусу учасника бойових дій 12.09.2016.

Будь-яких інших мотивованих підстав для відмови ОСОБА_3 у наданні статусу учасника бойових дій в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено.

Разом з цим, суд звертає увагу, що абзацом 2 п.2-1 Порядку № 413 передбачено, що особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції, що не досліджено та не дано оцінки відповідачем.

Як вбачається із свідоцтва про хворобу від 02.12.2015 № 776 госпітальною ВЛК військової частини В 2428 ОСОБА_3 встановлено діагноз: "Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт L 5 - S 1 праворуч з вираженим больовим та м’язово-тонічним синдромами, парезом правої стопи та помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта на рівні сегментів L 3 - L 5 - S 1 з незначним порушенням функції. Аліментарне ожиріння II ступеню. Кіста Беккера правого колінного суглобу. Захворювання, ТАК, пов’язані з проходженням військової служби." (а.с. 14).

Згідно із довідкою до ата огляду МСЕК від 29.05.2017 № 664068 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності у зв’язку із захворюванням пов’язаним із проходженням військової служби (а.с. 58).

Водночас, відповідачем не надано доказів, а в судовому засіданні судом не встановлено, що під час розгляду документів позивача комісією досліджувались питання щодо наявності чи відсутності обставин, перелічених в абзаці 2 п. 2-1 Порядку № 413.

Згідно із ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність спірного рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про відмову у наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача надати ОСОБА_3 статус учасника бойових дій, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_3, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про відмову у наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 № 29 та зобов’язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 12.09.2016 вх. № К-79 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Сумського обласного комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про відмову у наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі засідання комісії від 06.10.2016 № 29.

Зобов’язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 12.09.2016 вх. № К-79 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (41100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного військового комісаріату (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 30, ідентифікаційний код 08269552) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 20.07.2018.