Рішення № 75481456, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/344/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Гуменному М.А.,

за участю

представника позивача – не з’явився,

представника відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» (далі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2017 № НОМЕР_1 на суму 344100,00 грн. та від 27.09.2017 № НОМЕР_2 на суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екоіллічпродукт» з питань своєчасності складання та неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, за результатами якої складено відповідний акт від 21.09.2017 № 613/05-99-14-03/37121709. В ході перевірки надано аналіз рахунку 361 за 2013 рік по контрагенту ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі» (далі ТОВ «УГХТ») та встановлено реалізацію товарів у сумі 57796233,82 грн. (без урахування ПДВ). 29.09.2017 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 № НОМЕР_1 на суму 344100,00 грн. та від 27.09.2017 № НОМЕР_2 на суму 510,00 грн., з якими не погоджується у повному обсязі та наголошує, що дані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.

Також позивач наполягає, що обсяг господарських операцій з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), які здійснювались між ним та ТОВ «УГХТ» в 2013 році, складає 48 689 951,52 грн. (без урахування ПДВ), що не підпадає під ознаки контрольованих операцій, внаслідок чого він не повинен був подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, звіт про контрольовані операції за 2013 рік. На думку позивача зазначене підтверджується відповідними доказами, що відображають господарські операції, та актом про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 від 01.07.2016 №274/05-19-14-01/37121709, яким встановлено, що рух товарно-грошових потоків (реалізація товару) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 між позивачем і ТОВ «УГХТ» склав 57796232,00 грн. (з урахуванням ПДВ) та 48689951,52 грн. (без урахування ПДВ). Зазначає, що оскільки загальна сума здійснених господарських операції позивача з ТОВ «УГХТ» не перевищує 50 млн. грн. (без урахування ПДВ) за 2013 рік, господарські операції позивача з ТОВ «УГХТ» не можуть бути визнані контрольованими, а, отже, у позивача не виникало обов’язку на подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Вказує, що зазначені в акті перевірки факти щодо ненадання підтверджуючих первинних документів є такими, що суперечать фактичним обставинам, оскільки з початку перевірки підприємством надано посадовим особам, які проводили перевірку, договір № 931 від 07.12.2012, реєстри накладних реалізації ТОВ «УГХТ» в електронному вигляді за 2013 рік, бухгалтерські регістри: звіти по проводкам Дт 360 Кт39 та Дт39 Кт360 в розрізі накладних в електронному вигляді за 2013 рік, аналізи рахунків 361 та 3771 по контрагенту ТОВ «УГХТ» за 2013 рік. Згідно запиту від 20.09.2017, який отримано головним бухгалтером ТОВ «Екоіллічпродукт» 20.09.2017 об 11:46 год., надано наступні документи: аналіз рахунку 204 «Тара й тарні матеріали» за 2013 рік; оборотно-сальдову відомість по рахунку 204 у розрізі номенклатури за 2013 рік; пояснення по реалізації товарів і зворотної тари; договори оренди № 639/282 від 08.07.2013, № 844/35 від 02.09.2013. Надання інших документів за запитом виявилось неможливим, оскільки строк надання документів за запитом було встановлено 20.09.2017 до 12:00 год., а запит надано 20.09.2017 року об 11:46 год. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечував проти позовних вимог і 07.03.2018 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку № 361 «Розрахунки с покупцями», рахунку № 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», рахунку № 39 «Витрати майбутніх періодів» та рахунку № 685 «Розрахунки по іншим операціям», загальна сума господарських операцій з купівлі – продажу ТМЦ, надання послуг та оренди, що здійснено ТОВ «Екоіллічпродукт» з опосередковано пов’язаною особою ТОВ «УГХТ» за 2013 рік, склала 88 442 199, 90 грн. (без урахуванням ПДВ), у тому числі за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 – 52 065 190, 95 грн. (без урахування ПДВ), що визнається контрольованою операцією відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України. Проте, звіт про контрольовані операції за 2013 рік ТОВ «Екоіллічпродукт» до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, не подано, що і стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 № НОМЕР_1 про нарахування позивачеві штрафних санкцій в розмірі 344 100, 00грн.

З приводу підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27.09.2017 відповідач зазначив, що з метою встановлення фактичних обставин здійснення ТОВ «Екоіллічпродукт» у 2013 році господарських операцій, головному бухгалтеру підприємства вручено запит від 20.09.2017 «Про надання документів (копій документів)». Документи відповідно до запиту необхідно було надати до 12 години 20.09.2017. Станом на 16 годину первинні документи до перевірки надані не були.

17.05.2018 відповідачем надані пояснення, що згідно пп. 39.4.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015), позивач був зобов’язаний подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, до 1 жовтня року, наступного за звітнім, втім Державною фіскальною службою України звіт про контрольовані операції за 2013 рік від позивача не отримано. Вказує на те, що зазначений факт не був охоплений в акті від 21.09.2017 № 613/05-99-14-03/37121709, в якому, зокрема, зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог Податкового Кодексу України. Зазначені обставини слугували підставою для проведення перевірки, за результатами якої складено відповідний акт.

Також відповідачем зазначено щодо неможливості підтвердження саме операції з руху тари по проводкам по рахунку бухгалтерського обліку 39 «Витрати наступних періодів» у кореспонденції з рахунком бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2013 рік, так як дані проводки підтверджують саме придбання та реалізацію робіт, послуг. Крім цього, виходячи з наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, не можливо встановити фактичного повернення тари. Тара у бухгалтерському обліку відображається у вартісному виразі, що суперечить нормам чинного законодавства. Відповідно до наявних у Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що під час відвантаження готової продукції на адресу ТОВ «УГХТ» ТОВ «Екоіллічпродукт» у податковій накладній відображається вартість тари, як зворотної у вартісному виразі, але під час повернення тари або товару ТОВ «УГХТ» окремо не визначає ані кількість повернутої тари, ані її вартість.

25.05.2018 відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення з приводу правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 № НОМЕР_2 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510 грн., які аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.02.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12.03.2018.

12.03.2018 розгляд справи відкладено на 05.04.2018.

Ухвалою суду від 05.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.04.2018.

19.04.2018 розгляд справи відкладено на 17.05.2018.

В подальшому, 17.05.2018, розгляд справи відкладено на 29.05.2018.

29.05.2018 розгляд справи відкладено на 11.06.2018.

Ухвалою суду від 11.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №805/344/18-а до судового розгляду по суті на 05.07.2018.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з’явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. До цього в ході судового розгляду справи підтримував позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, надала пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» є юридичною особою, ЄДРПОУ 37121709, свідоцтво платника ПДВ № 100291652 та перебуває на обліку в органах Державної фіскальної служби України.

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов’язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов’язкових платежів, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб’єктів владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. та 78.1.4. п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 13.09.2017 № 1071 та направлень від 13.09.2017 №№ 1302 і 1303 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» з питань своєчасності складання та неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, за результатами якої складено відповідний акт від 21.09.2017 № 613/05-99-14-03/37121709.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 39.4.2. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку № 361 «Розрахунки с покупцями», рахунку № 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», рахунку № 39 «Витрати майбутніх періодів» та рахунку № 685 «Розрахунки по іншим операціям», загальна сума господарських операцій з купівлі – продажу ТМЦ, надання послуг та оренди, що здійснено ТОВ «Екоіллічпродукт» з опосередковано пов’язаною особою ТОВ «УГХТ» за 2013 рік, склала 88 442 199, 90 грн. (без урахування ПДВ), у тому числі за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 – 52 065 190, 95 грн. (без урахування ПДВ), що визнається контрольованою операцією відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України. Звіт про контрольовані операції за 2013 рік ТОВ «Екоіллічпродукт» до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у встановлений термін не подано.

Крім того, в ході вказаної перевірки відповідачем складено акт від 21.09.2017 №1219/05-99-14-03/37121709, яким встановлено порушення позивачем п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України, а саме не надання у повному обсязі документів, що запитувались.

На підставі акту перевірки від 21.09.2017 № 613/05-99-14-03/37121709 відповідачем 27.09.2018 прийняті податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким за порушення позивачем пп. 39.4.2. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 344100,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0004041403, яким за порушення позивачем п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями ДФС України від 30.10.2017 № 24539/6/99-99-11-03-01-25 та від 13.11.2017 № 25917/6/99-99-11-03-01-25 продовжено розгляд скарги до 07.12.2017.

Рішенням ДФС України від 06.12.2017 № 28876/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 - без змін.

Зазначені податкові повідомлення рішення є предметом спору в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При прийнятті рішення по суті спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ТОВ «УГХТ» (покупець) укладено договір поставки товару від 07.12.2012 № 931, відповідно до п. 1 якого ТОВ «Екоіллічпродукт» постачає та передає у власність покупця товар, а покупець приймає та своєчасно здійснює оплату товару на умовах та у порядку, визначеному договором, у асортименті та кількості відповідно заявці на постачання. Товаром є вода питна, молочна продукція, ковбасна та м’ясна продукція торгової марки ТОВ «Екоіллічпродукт».

Відповідно до п. 2 договору, сума договору визначається загальною сумою товарно-транспортних накладних, переданих покупцю у період його дії.

Згідно п. 3 договору, розрахунок за кожну товарну накладну, передану продавцем товара, здійснюється по факту постачання протягом 5 (п’яти) календарних днів.

Пунктом 5.4 договору визначено, що перехід права власності і ризиків на товар здійснюється у момент передачі товара постачальником покупцю. Прийом товара підтверджується штампом покупця і його підписом.

Відповідно п. 6 договору, товар, що постачається постачальником, повинен мати тару/упаковку, яка виключає порчу та знищення до момента передачі товара покупцю.

При першій поставці товара покупець сплачує залогову вартість тари багаторазового використання для води питної (бутиль 19 літрів) згідно специфікації. У подальшому вказана тара використовується покупцем як зворотня.

Тара багаторазового використання для молочних продуктів видається покупцю разом з товарами по видатковим накладним. Тара багаторазового використання для молочних продуктів повинна бути повернута з оформленням зворотної накладної від покупця протягом 7 календарних днів.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_2 у 2013 році був єдиним засновником ТОВ «УГХТ» і одночасно володів корпоративними правами у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ «Екоіллічпродукт».

Відповідно пп. 14.1.159 п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються, зокрема, фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративний правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.

Враховуючи вищенаведене, підприємства ТОВ «УГХТ» та ТОВ «Екоіллічпродукт» є опосередковано пов’язаними особами, що не заперечувалось представником позивача в ході розгляду справи.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, господарські операції визнаються контрольованими за умови, якщо загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 млн. грн. (без урахування ПДВ) за відповідний календарний рік.

Підпунктом 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), і здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - резидентами, які сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року. При цьому законодавча норма для визначення операцій контрольованими передбачає застосування нульової ставки контрагента-продавця (пов’язаної особи) при господарських операціях купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) без урахування контрагентів та операцій, по яким контрагент – пов’язана особа нараховував податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою, нижчою за базову.

Згідно п. 25.1 ст. 25 Податкового кодексу України, ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (вид) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Пункт 26.1 ст. 26 Податкового кодексу України встановлює, що базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Податкового кодексу.

Для ПДВ ставки податку встановлюються п. 193.1 ст. 193 Податкового Кодексу України від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

Відповідно до п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у ст.185 Кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною у пп. «а» п. 193.1 ст.193 Кодексу, яка є основною.

Згідно пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового Кодексу України, платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Законом України від 13.05.2014 №1260-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення» внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких звіт про контрольовані операції за 2013 рік подається центральному opгану виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня 2014 року.

Відповідно до пп. 14.1.202. Податкового Кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довічного управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Як вже зазначалось судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства стало те, що, виходячи з наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, відповідачем встановлено, що позивачем у бухгалтерському обліку обліковується вартість наданої тари у сумі 20186944,51 грн. та повернутої тари у сумі 19717075,86 грн. У зв’язку з ненадання позивачем первинних документів з руху тари відповідач не зміг встановити фактичного повернення тари, оскільки вона у бухгалтерському обліку позивача відображається у вартісному виразі, що суперечить нормам чинного законодавства. За результатами перевірки відповідачем регістрів бухгалтерського обліку по рахунку № 361 «Розрахунки с покупцями», рахунку №377 «Розрахунки з іншими дебіторами», рахунку № 39 «Витрати майбутніх періодів» та рахунку №685 «Розрахунки по іншим операціям» встановлено, що загальна сума господарських операцій з купівлі – продажу ТМЦ, надання послуг та оренди, що здійснено ТОВ «Екоіллічпродукт» з опосередковано пов’язаною особою ТОВ «УГХТ» за 2013 рік, склала 88 442 199, 90 грн. (без урахування ПДВ), у тому числі за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 – 52 065 190, 95 грн. (без урахування ПДВ), що визнається контрольованою операцією відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом і не заперечувалось представниками сторін, перевищення, на думку відповідача, обсягу операцій (50 млн. грн.) між позивачем і ТОВ «УГХТ» у 2013 році виникло у зв’язку з неможливістю встановити відповідачем факту фактичного повернення тари за договором поставки товару від 07.12.2012 № 931.

Судом встановлено, що на підставі наказу Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 19 квітня 2016 року №738 зазначеною податковою інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Екоіллічпродукт» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. Пунктом 9 плану зазначеної перевірки визначено питання перевірки повноти та своєчасності надання звітів про контрольовані операції з відомостями про особу, яка бере участь в контрольованих операціях та інформаціями про пов’язаних осіб.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.07.2016 № 274/05-19-14-01/37121709 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Екоіллічпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Відповідно до додатку 6.1 до зазначеного акту перевірки (реєстр суб’єктів господарювання, з якими ТОВ «Екоіллічпродукт» перебував у господарський відносинах за період 2013 рік) контролюючим органом встановлена сума реалізації (придбання) ТМЦ (робіт, послуг) з ТОВ УГХТ» у розмірі 57796230,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що складає 48689951,52 грн. (без урахування ПДВ) (т. 4 а.с. 9).

Таким чином, контролюючим органом в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, зокрема, за 2013 рік не встановлено з боку позивача перевищення загальної суми господарських операцій з ТОВ «УГХТ» у 50 млн. грн. (без урахування ПДВ), а, отже, і факту визнання цих господарських операцій контрольованими.

Статтею 109 ПКУ визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 110.1. ст. 110 ПКУ, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 111.2. ст. 111 ПКУ, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що платник податків може бути притягнутий до відповідальності за порушення законів з питань оподаткування виключно за вчинення протиправного діяння (дії чи бездіяльності).

Оскільки позивачем за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «УГХТ» на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової і податкової звітності у 2013 році було встановлено обсяг господарських операцій на загальну суму 57796230,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що складає 48689951,52 грн. (без урахування ПДВ), враховуючи, що зазначені обсяги були підтверджені результатами документальної планової виїзної перевірки (акт документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2016 №274/05-19-14-01/37121709), в діяннях позивача відсутні протиправні дії чи бездіяльність щодо не подання звіту про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, відповідно до вимог п. 39.4. ст. 39 ПКУ, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за п. 120.3. ст. 120 ПКУ.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено, що згідно пп. 39.4.2 п.39.4. ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015), позивач був зобов’язаний подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, до 1 жовтня року, наступного за звітнім, втім Державною фіскальною службою України звіт про контрольовані операції за 2013 рік від позивача не отримано. Вказує на те, що зазначений факт не був охоплений в акті від 21.09.2017 № 613/05-99-14-03/37121709, в якому, зокрема, зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог Податкового Кодексу України. Зазначені обставини слугували підставою для проведення перевірки, за результатами якої складено відповідний акт.

Наведені доводи відповідача суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають матеріалам і фактичним обставинам справи.

Як вбачається з наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 13.09.2017 № 1071 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Екоіллічпродукт», його прийнято на підставі, зокрема, пп. 78.1.2. та пп. 78.1.15 п. 78.1. ст. 78 ПКУ у зв’язку з неподанням позивачем звіту про контрольовані операції за 2013 рік.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.2. та пп. 78.1.15. п. 78.1. ст. 78 ПКУ, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: пп. 78.1.2. - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом та пп. 78.1.15. - неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Суд звертає увагу відповідача на те, що про неподання позивачем звіту про контрольовані операції йому було відомо з 1 жовтня 2014 року, так само, як і здійснення аналізу і контролю за податковою звітністю як позивача, так і ТОВ «УГХТ» відбувалось протягом 2014 року і по час проведення позапланової перевірки. Планова документальна виїзна перевірка позивача контролюючим органом проводилась у 2016 році, тобто після граничного строку, встановленого ПКУ для подання звіту про контрольовані операції, і охоплювала, зокрема, 2013 рік. Зазначеною перевіркою, як вже зазначалось судом, порушень п. 39.4. ст. 39 ПКУ щодо не подання звіту про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, за 2013 рік з боку позивача не встановлено.

За приписами пп. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПКУ, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, посилання відповідача на пп. 78.1.2 та пп.78.1.15. п. 78.1. ст. 78 ПКУ як на законну підставу проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та отримання матеріалів, що підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, судом не приймаються до уваги, як необґрунтовані і такі, що не відповідають законодавству. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснена відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Податковим кодексом України.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, виходячи з наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, відповідач не зміг встановити фактичного повернення тари, яка у бухгалтерському обліку відображається у вартісному виразі, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, що вказані порушення є порушеннями порядку ведення бухгалтерського обліку і, як наслідок, тягнуть за собою іншу відповідальність, передбачену іншим нормативно-правовим актом. Крім того, відповідачем в ході судового розгляду не спростовано належними і допустимими доказами відсутність факту повернення тари багаторазового використання за зазначеним вище договором поставки між позивачем і ТОВ «УГХТ». В акті позапланової перевірки відповідачем зроблені лише припущення щодо відсутності факту повернення тари багаторазового використання, при тому, що фактично ним встановлено відображення позивачем в регістрах бухгалтерського обліку такого факту у вартісному виразі.

При цьому, суд наголошує на тому, що припущення можливого порушення податкового законодавства не можуть бути покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0004041403, яким за порушення позивачем п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1. ст. 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3. ст. 44 ПКУ, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, у відповідності до п. 121.1. ст. 121 ПКУ тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом 20.09.2017, тобто в останній день перевірки, о 09-20 год. головному бухгалтеру позивача вручено запит б/н від 20.09.2017 про надання документів (копій документів), які необхідні для проведення перевірки, у термін до 12-00 год.

Оскільки документи, визначені у запиті, позивачем не було надано, посадовими особами відповідача складено акт від 21.09.2017 № 1219/05-99-14-03/37121709 (т. 3 а.с. 119) про ненадання ТОВ «Екоіллічпродукт» документів для перевірки, відповідно до якого документи, які були вказані у запиті б/н від 20.09.2017 про надання документів (копій документів), які необхідні для проведення перевірки (т. 3 а.с. 118), позивачем до 16-20 год. не надано.

В матеріалах справи міститься наказ від 13.09.2017 № 1071 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екоіллічпродукт» (т. 3 а.с. 106), яким визначено строк проведення зазначеної перевірки з 14.09.2017 тривалістю 5 робочих днів, тобто до 20.09.2017. Зазначений строк проведення перевірки відображений і в акті №613/05-99-14-03/37121709.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності, передбаченої п. 121.1. ст. 121 ПКУ, за порушення вимог п. 44.3. ст. 44 ПКУ, зокрема, щодо ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, платник податків повинен мати достатньо часу для виконання вимог контролюючого органу.

Оскільки перевірка здійснювалась з 14.09.2017 по 20.09.2017, контролюючий орган, на думку суду, мав би вручити такий запит платнику податків заздалегідь, а не в останній день перевірки, надавши достатньо часу для його виконання, а не створювати штучні перешкоди, які зумовлюють неможливість його виконання платником податків, тим самим отримуючи можливі підстави для притягнення його до відповідальності.

При цьому, відповідач, на думку суду, маючи бажання на встановлення фактичних обставин, при яких здійснювались господарські операції між позивачем і ТОВ «УГХТ» та належного документального підтвердження первинними документами факту повернення тари багаторазового використання, мав би скористатись повноваженнями, наданими йому п.82.2. ст. 82 ПКУ щодо продовження строку проведення перевірки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем не було доведено перевищення позивачем встановленого обсягу господарських операцій з ТОВ «УГХТ» у 2013 році, що виключає їх визнання контрольованими операціями і обов’язок позивача подавати звіт про такі операції, а також не доведено наявність в його діяннях протиправних дій чи бездіяльності, в тому числі і щодо ненадання документів на запит контролюючого органу.

Натомість судом встановлено, що відповідач при призначенні і проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2017 року №0004031403, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2017 року №0004041403, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 5 169,15 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 липня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.