Ухвала суду № 75480958, 25.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/2617/18

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

25 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника відповідача Гринихи Х.А.,

розглянувши заяву представника позивача Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали №3506 від 07.06.2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області (79044, м.Львів, вул.Сміливих, 26) до Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1) із вимогою скасувати ухвалу №3506 Львівської міської ради «Про приведення у відповідність типів та назв закладів дошкільної освіти м.Львова» від 07.06.2018 року в частині зміни типу на ясла-садок Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області (п.64 додатку ухвали №3506 «Перелік закладів дошкільної освіти м.Львова, в яких змінюється тип та назва»).

Ухвалою суду від 21.06.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року в адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

10 липня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області про забезпечення позову, шляхом:

- заборони Львівській міській раді та іншим особам, які можуть діяти на виконання ухвали Львівської міської ради вносити зміни до установчих документів Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області, що стосуються зміни типу закладу із закладу дошкільної освіти «дитячий садок» на заклад дошкільної освіти «ясла-садок» до вирішення по суті справи №813/2617/18;

- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області, що стосуються зміни типу закладу із закладу дошкільної освіти «дитячий садок» на заклад дошкільної освіти «ясла-садок» та вносити такі зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/2617/18.

Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ч.3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судове засідання не прибула, подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечила й просила суд відмовити у задоволенні такої.

Перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, зважаючи на строки розгляду заяви та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частина 2 ст.151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, із поданої заяви про забезпечення позову не вбачається підставності вжиття таких заходів, а лише міститься посилання на те, що зміна типу садочку може мати наслідком зміну в організації праці останнього, що несе за собою розірвання трудових договорів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Водночас, представником позивача, окрім того, що у заяві лише вказано на протиправність оскаржуваної ухвали відповідача, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів зацікавленої сторони, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Судом такі підстави також не встановлені.

Більш того, суд до доводів позивача, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, оскільки з аналогічних підстав оцінку вказаним діям відповідача при винесенні спірного рішення буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позову. Загалом, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

У той же час, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право учасника справи буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали №3506 від 07.06.2018 року - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Сподарик Н.І.