Ухвала суду № 75480778, 24.07.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2700/18

Провадження № 2-з/191/6/18

У Х В А Л А

24 липня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Матіяш С.К.

за участю секретаря – Лободи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», Відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та звільнення від сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у вищезазначеній цивільній справі шляхом зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі виконавчого напису №18304, виданого 01.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Окрім того, представник ОСОБА_2 просив суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також те, що є учасником бойових дій, про що надав копію посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В силу п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 1 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Метою забезпечення позову є хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику, тобто гарантування можливості реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву, дослідивши надані заявником матеріали, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України окремим видом забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

За таких обставин, суд вбачає необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №18304 від 01.11.2017 року, який є предметом судового оскарження у цивільній справі №191/2700/18, виходячи з достатності вказаного засобу забезпечення позову, що унеможливить порушення прав позивача ОСОБА_1, на захист яких останньою подано до суду цивільний позов.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Отже, зупинення виконавчих дій є обов`язком виконавця, що виникає з рішення суду про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», за ст. 8 якого, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У справі «ФК Мретебі проти Грузії» (заява №38736/04) від 31.07.2007 року ЄССЛ зазначив, що розглядаючи питання законності відмови Верховним судом Грузії від звільнення сплати судового збору заявника, відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.

З огляду на викладене вище, представником заявника ОСОБА_2 не надано доказів, з яких вбачалися належні правові підстави звільнення судом позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору. В свою чергу суд позбавлений в межах ЦПК України самостійно витребовувати докази на підтвердження/спростування даних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Підпунктом 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення доказів або позову, справляється судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», визначено установити у 2018 році прожитковий мінімум на працездатних осіб з 1 січня 2018 року у сумі 1762 гривень.

Таким чином, вирішуючи питання про звільнення заявника від сплати судового збору, суд враховує нагальність поданої представником позивача ОСОБА_2 заяви, та вважає за доцільне розстрочити позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 352 грн. 40 коп. до ухвалення рішення у цивільній справі №191/2700/18, виходячи з відсутності належних доказів для звільнення від даних витрат.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», керуючись ст. ст. 150-153, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та звільнення від сплати судового збору, задовольнити частково.

Відстрочити позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову у цивільній справі №191/2700/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», Відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, до ухвалення судового рішення у справі.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 01.11.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №183304, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

В задоволенні решти вимог заявника - відмовити.

Копію ухвали направити до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для виконання, а сторонам - для відома.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Софія Костянтинівна Матіяш