Рішення № 75480574, 18.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа№805/3510/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,

за участю:

від відповідача – ОСОБА_1

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, у розмірі 37 984 951,62 грн. та пені у розмірі 592 566,20 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не забезпечено працевлаштування належної кількість інвалідів у 2017 році відповідно до нормативу, визначеному Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, через він має сплатити адміністративно – господарські санкції в розмірі 37 984 951,62 грн. Оскільки адміністративно-господарські санкції підприємством у добровільному порядку не сплачені, відповідач має сплатити нараховану пеню сумі 592 566,20 грн.

Представник позивача до суду не з’явилась, надала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву. За змістом викладеного у відзиві, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів відсутні, оскільки підприємством здійснювалися всі належні від нього дії, спрямовані на працевлаштування інвалідів на наявні вакантні місця. Відповідач щомісячно протягом 2017 року повідомляв центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за формою № 3-ПН. Окрім цього, підприємство зверталось до УПСЗН Орзджонікідзевського р-н м. Маріуполя та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Маріуполі Донецької області з інформацією щодо використання праці осіб з інвалідністю та відомостями про чисельність таких осіб. Відповідач постійно приймає участь у ярмарках вакансій та інших заходах, спрямованих на зайняття вільних робочих місць особами з інвалідністю.

Представник відповідача зауважила, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а отже нормативи з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році ним не виконано з незалежних від товариства обставин, що виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 18.05.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк на усунення її недоліків, у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто. Ухвалою від 04.06.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні. На 4 липня 2018 року призначено підготовче засідання у справі, в якому оголошувалася перерва до 18 липня 2018 року. Ухвалою від 12 липня 2018 року забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні 18 липня 2018 року в режимі відеоконференції. Ухвалою від 18 липня 208 року судом закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Відповідач – Публічне акціонерне товариство “Металургійний комбінат "Азовсталь” зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00191158, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського , будинок 1.

Згідно наданого відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 10 001 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, якими відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 121 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” складала 401 особа.

Зі здійсненого позивачем розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2017 році вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника Публічного акціонерного товариства “Металургійний комбінат "Азовсталь” складала 136146,78 грн., тому відділенням Фонду за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 279 (400-121) інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37 984 951,62 грн.

За порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення, яка становить 592 566,20 грн.

У добровільному порядку відповідачем суми штрафу та пені не сплачено, через що позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі – Закон № 5067-VI) держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 14 Закону № 5067-VI до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) цей закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

За приписами ч.ч. 5, 11 ст. 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

При цьому ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Порядок № 70).

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 “Про затвердження форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” (далі – Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядок подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН (у редакції, що діяла до 7 лютого 2017 року) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 5 розділу І цього Порядку (у редакції, що діє з 7 лютого 2017 року) визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому у п. 4 розділу І вказаного Порядку закріплено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв’язку.

Як встановлено судом, кількість інвалідів, які мали працювати на відповідних робочих місцях на підприємстві відповідача, складає 400 осіб, у той же час, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, склала 121 особа.

Так, за твердженнями позивача, відповідачем не виконано норматив з працевлаштування інвалідів за 279 вакансіями.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2017 року товариством подано 2 звіти від 11 січня 2017 року до Маріупольського міського центру зайнятості за формою № 3-ПН, у яких відображено 350 (2+142+44+17+145) та 54 (24+30) вакансій відповідно для осіб з інвалідністю на заміщення посад працівників бригадира шихтового двора, слюсаря-ремонтника, сортувальника-здавальника, слюсаря (по контрольно-вимірювальним пристроям та автоматиці), електромонтера, приймальника-здавальника, бригадира по переміщенню. Підприємством також подані тотожні звіти від 3 лютого 2017 року, 6 березня 2017 року.

Тобто, відповідач у січні (а також лютому та березні) 2017 року звітував про наявність 404 вакансій для осіб з інвалідністю.

Суд також звертає увагу, що 27 березня 2017 року на посаду учня-електромонтера наказом № 93 прийнято ОСОБА_3, а наказом № 71 від 19 квітня 2017 року – на посаду учня слюсаря-електрика ОСОБА_4, яким встановлено ІІІ групу інвалідності, що вбачається з довідок МСЕК.

У наступні місяці 2017 року до центру зайнятості відповідачем подавались й інші звіти за встановленою формою із відображенням вакансій для інвалідів (зокрема, у квітні 2017 року – 403 особи, у травні 2017 року – 402 особи, у червні 2017 року – 403 особи, у липні 2017 року - 403 особи, у серпні 217 року - 403 особи, у вересні 2017 року - 403 особи, у жовтні 2017 року - 403 особи, у листопаді 2017 року - 403 особи, у грудні 2017 року - 403 особи). Суд зазначає, що попередні вакансії, про які звітувалось підприємство та які не були заміщені не втрачають актуальності, з 7 лютого 2017 року обов’язок по уточненню актуальності зазначених у формі № 3-ПН вакансій Порядком подання форми звітності № 3-ПН покладено на базові центри зайнятості.

Докази отримання центром зайнятості вказаних вище звітів, поданих відповідачем, наявні в матеріалах справи.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що вакансії, створені відповідачем для працевлаштування інвалідів та про наявність яких повідомлено державну службу зайнятості, заміщені не були з незалежних від відповідача обставин.

Так, крім іншого, підприємство протягом 2017 року зверталось до УПСЗН Орзджонікідзевського р-н м. Маріуполя та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Маріуполі Донецької області з інформацією про використання праці осіб з інвалідністю та відомостями щодо чисельності таких осіб. Також підприємством прийнято наказ № 19 від 11.01.2017 «Про бронювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», відповідно до якого у 2017 році вирішено 404 вакансій використовувати для працевлаштування інвалідів.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної у Рекомендаціях Президії Вищого адміністративного суду України "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" від 14.04.2008 № 07.2-10/2, якщо роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.

Зазначена позиція підтримана Верховним Судом України в низці своїх рішень, зокрема, у постанові від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 Верховний Суд України зазначив, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Статтею 53 Закону № 5067-VI визначається відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення, при цьому, за порушення правил здійснення господарської діяльності учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

У зв'язку з тим, що в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, про які повідомлено державну службу зайнятості, він не може бути притягнений до адміністративно-господарської відповідальності.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11.

Позивачем не надано суду доказів відмови з боку відповідача в працевлаштуванні інвалідів, не надані докази на підтвердження факту того, що служба зайнятості, органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли до ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" інвалідів, а останнє відмовляло у працевлаштуванні таких осіб.

Таким чином, адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році, в сумі 37 984 951,62 грн. та пеня у сумі 592 566,20 грн. за несплату таких санкцій стягненню з відповідача не підлягає, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивачем не надавались суду докази понесення ним судових витрат, пов’язаних із залученням свідків або проведенням експертиз.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України “Про зайнятість населення”, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Господарського кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, у розмірі 37 984 951,62 грн. та пені у розмірі 592 566,20 грн., – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2018 року.

Суддя Михайлик А.С.