Рішення № 75480267, 12.07.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/4135/17

номер провадження 2/201/331/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, переведення права покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на частину квартири та

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2О.), третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі – приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4О.) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, переведення права покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на частину квартири (т. 1, а.с. 3-4), яка згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2017 року передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (т. 1, а.с. 1).

Ухвалою судді від 21 березня 2017 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено дводенний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків (т. 1, а.с.13-14). У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті представником позивача (т. 1, а.с. 16).

Ухвалою судді від 30 березня 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, переведення права покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на частину квартири (т. 1, а.с. 19).

У подальшому представником позивача 19 червня 2017 року було подано уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4, Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, у якій останній просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 932 від 13 червня 2016 року 3/4 частки квартири № 99 у житловому будинку № 10 по пр. Героїв у місті Дніпрі; перевести права покупця за договором купівлі-продажу та визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 159).

В обґрунтування поданого позову з урахуванням уточнень позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 04 жовтня 2013 року померла його матір ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач указує, що ним та його братом ОСОБА_3 у встановлені законом строки були подані заяви про прийняття спадщини після смерті матері. На момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 належала 1/2 частина спірної квартири, а тому позивач повинен був отримати у спадок 1/4 частину від спадкового майна. Позивач указує, що приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4 видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири на ім’я його брата ОСОБА_3, а таким чином відповідачу ОСОБА_3 стало належати 3/4 частини указаної квартири. Також ОСОБА_1 указує, що зі слів сусідів дізнався про те, що за адресою його реєстрації невідомі особи встановили нові двері, вивезли його особисте майно та позбавили права на користування квартирою. У подальшому позивач від приватного нотаріуса дізнався про те, що 3/4 частки квартири відчужені за довіреністю від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 лютого 2017 року приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4 видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину спірної квартири. На переконання позивача на час укладення договору купівлі-продажу 3/4 частини квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 його позбавили переважного права перед іншими особами на купівлю цієї частки квартири, так як 1/4 частина квартири підлягала оформленню з подальшою реєстрацією у цього ж нотаріуса, який і посвідчував та реєстрував цей правочин. Таким чином, на думку позивача, нотаріусу ДМНО ОСОБА_4 було достеменно відомо про те, що власність на 1/4 частини квартири підлягала оформленню, а також те, що у нього як у власника виникне переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, що знаходиться на праві спільної часткової власності. Позивач, посилаючись на вимоги ст. 362 ЦК України, наголошує на тому, що його не було поставлено до відома про відчуження 3/4 частини квартири, відповідного повідомлення він не отримував (т. 1, а.с. 158-159).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року було витребувано від приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 належним чином завірені матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5, яка померла 04 жовтня 2013 року, та матеріали справи щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу 3/4 частин квартири 99 в житловому будинку 10, що знаходиться по пр. Героїв у місті Дніпрі від 13 червня 2016 року зареєстрований цим нотаріусом у реєстрі за № 932 (т. 1, а.с. 45-46).

Також ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2017 року було витребувано від реєстраційної служби ДМУЮ належним чином завірену та сформовану копію реєстраційної справи щодо оформлення договору купівлі-продажу 3/4 частини квартири № 99 в житловому будинку № 10, що знаходиться по пр. Героїв у місті Дніпрі, що був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 13 червня 2016 року за № 932 (т. 1, а.с. 175-176).

У подальшому ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року було витребувано від Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірену реєстраційну справу щодо укладення договору купівлі-продажу 3/4 частин квартири АДРЕСА_2, що був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 13 червня 2016 року за № 932. Витребувано від приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 завірену належним чином копію договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року 3/4 частин квартири АДРЕСА_2 разом із додатками. Зобов’язано Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради і приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 надати до суду витребувані докази протягом 3 днів із часу отримання копії цієї ухвали (т. 1, а.с. 228-229).

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 06 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 12), надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити (т. 2, а.с. 79). Також представником позивача надано до суду квитанцію про внесення на депозитний рахунок суду 70500 грн. (т. 2, а.с. 82). Крім того, у матеріалах справи містяться додаткові пояснення представника позивача, у яких останній зазначає, що з моменту смерті матері до нього перейшли усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві, у тому числі і переважне право на купівлю частини у квартирі, що була відчужена у порушення норм ЦК України. Щодо отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину майже через чотири роки після смерті матері, представник позивача зазначив, що саме через те, що відповідачі заволоділи спірною частиною квартири, обмежили доступ та забрали документи, він не зміг вчасно отримати таке свідоцтво (т. 1, а.с. 172-174).

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 також через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні. У ході розгляду справи представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких указує, на те, що позивач свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно отримав лише 20 лютого 2017 року, тобто через 4 роки після смерті спадкодавця – ОСОБА_5, яка померла 04 жовтня 2013 року. Таким чином, на час укладення оспорюваного правочину позивач ОСОБА_1 не виконав свого обов’язку та не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та не зареєстрував право власності на нерухоме майно. Представник відповідача звертає увагу також на те, що на час укладення спірного договору позивач не був власником жодної частки квартири, а відповідно у нього не виникало переважного права перед іншими особами на купівлю частки цієї квартири. Поряд з цим, представником відповідача указується на невиконання позивачем зобов’язань, визначених ч. 4 ст. 362 ЦК України, а саме відсутність даних про внесення грошової суми на депозитний рахунок (квитанції).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. У судовому засіданні 05 жовтня 2017 року приватним нотаріусом було надано письмові пояснення, у яких остання посилається на те, що власником нерухомого майна є особа, яка в установленому законом порядку зареєструвала своє право власності та на момент посвідчення нею спірного договору купівлі-продажу у неї були відсутні відомості про ОСОБА_1 як співвласника квартири, а тому вона діяла відповідно до норм чинного законодавства (т. 1, а.с. 191).

Представник третьої особи управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У матеріалах справи міститься заява представника Соборної районної у місті Дніпрі ради про розгляд справи без його участі та ухвалення рішення на розсуд суду (т. 1, а.с. 169)

Указом Президента України № 449/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська та утворено Третій окружний суд міста Дніпра – у Соборному районі міста Дніпра та Солонянському районі Дніпропетровської області із місцезнаходженням у місті Дніпрі та селищі міського типу Солоному Дніпропетровської області.

Згідно із ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 04 жовтня 2013 року померла ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 62), після смерті якої відкрилася спадщина, до якої зокрема увійшла 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Указана квартира належала спадкодавцеві ОСОБА_5, а також ОСОБА_1 (згідно із свідоцтвом про одруження серії І-КИ № 068091 від 05 січня 1999 року змінив прізвище на ОСОБА_3) (т. 1, а.с. 84) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1996 року по 1/2 частині відповідно (т. 1, а.с. 112, 116).

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 77, 85).

Приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 06 червня 2016 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 145).

У подальшому 20 лютого 2017 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину указаної квартири на ім’я позивача ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 154).

Судом також встановлено, що 13 червня 2016 року між ОСОБА_9, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 3/4 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 26-27). Продаж квартири здійснено за 70500 грн., які сплачені покупцем до підписання цього договору.

Згідно із нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-33цс15 у постанові від 8 квітня 2015 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Частиною 4 даної норми встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що одночасно з поданням позову про переведення прав покупця за договором, закон зобов'язує співвласників внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Словосполучення «суму, яку за договором повинен сплатити покупець» слід розуміти як зобов'язання позивача внести на депозит суму, за якою частка була відчужена іншій особі згідно договору купівлі-продажу, а якщо частка була продана за ціною, вищою, ніж була запропонована іншим учасникам спільної часткової власності у повідомленні, - за ціною, вказаною у повідомленні. При цьому, у випадку, коли позивач не знає, за якою ціною був здійснений продаж частки, а відтак реально позбавлений можливості виконати обов'язок по внесенню коштів на депозитний рахунок суду, місцевий суд зобов'язаний прийняти позов до розгляду, в процесі якого зробити запит до нотаріальної контори (нотаріуса) про видачу копії укладеного договору з метою з'ясування розміру сплаченої покупцем ціни, а після цього вимагати від позивача внесення конкретної грошової суми на депозит суду.

Як роз’яснено в пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК відповідно до частини другої статті 35 ЦПК залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.

У зв’язку із вищезазначеним суд вважає, що позивач всупереч вимогам ст. 16 ЦК України обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного права в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 3/4 часток вищевказаної квартири.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено порядок реалізації переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, і зокрема: у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Оскільки на момент укладення спірного правочину позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину та набув право на спадкове майно у вигляді 1/4 частини спірної квартири, і у нього виникло переважне право на купівлю 3/4 частини квартири, що належали відповідачу ОСОБА_3, про що було достеменно відомо приватному нотаріусу, оскільки вона здійснювала оформлення спадкових прав, суд приходить до висновку, що укладенням спірного правочину було порушено права позивача, поновлення яких повинно здійснюватися в порядку ст. 362 ЦК України. Так, у встановленому законом порядку позивача не було повідомлено про намір продажу частки, належної відповідачу. При укладанні договору купівлі-продажу нотаріус не переконався в належному виконанні вимог закону щодо належного повідомлення про продаж частки квартири і вимоги законодавства щодо переважного права придбання дотримано не було. А тому вимоги позивача про переведення на нього прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на 3/4 частини квартири є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, судом не встановлено підстав для розподілу судових витрат.

На підставі вищевикладеного суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, переведення права покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на частину квартири задовольнити частково.

Перевести на ОСОБА_1 права та обов’язки покупця за договором купівлі-продажу 3/4 часток квартири № 99 у житловому будинку № 10 по пр. Героїв у місті Дніпрі (Дніпропетровську) від 13 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого 13 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Виплатити ОСОБА_2 вартість 3/4 частини квартири № 99 у житловому будинку № 10 по пр. Героїв у місті Дніпрі (Дніпропетровську), придбаних нею згідно із договором купівлі-продажу від 13 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідченого 13 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, у розмірі 70500 грн., внесених представником ОСОБА_1 – ОСОБА_7 на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська згідно із квитанцією № 1/155 від 11 липня 2018 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири № 99 у житловому будинку № 10 по пр. Героїв у місті Дніпрі.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 750,32 грн. по 375,16 грн. з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський