Постанова № 75479700, 23.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/963/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іршавського районного суду про забезпечення позову, постановлену 05 травня 2018 року головуючим суддею Марковичем І.І. у справі за позовом Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наказів недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

встановив:

У травні 2018 року Хустська місцева прокуратура Закарпатської області звернулася у суд з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наказів недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Одночасно Хустською місцевою прокуратурою Закарпатської області подано заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована у контурі 248 на території Іршавської міської ради за межами населеного пункту і на праві приватної власності належить ОСОБА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №4292 від 29.12.2017 року, та заборонити ОСОБА_2 розпоряджатися даною земельною ділянкою, у тому числі й шляхом відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб до набрання рішенням суду в даній справі законної сили. Як на підставу задоволення заяви посилається на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Іршавського районного суду від 05.05.2018 року заяву задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована у контурі 248 на території Іршавської міської ради за межами населеного пункту, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №4292 від 29.12.2017 року, та заборонено ОСОБА_2 розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,4487 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташованою у контурі 248 на території Іршавської міської ради за межами населеного пункту, в тому числі й шляхом відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначав про те, що ухвала суду постановлена на підставі заяви прокуратури Закарпатської області, а підписана заступником керівника Хустської місцевої прокуратури, який не надав відповідне підтвердження на право підписання такої та звернення з нею до суду; зміст заяви не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України; не зазначено, що заявник вже звертався із заявою про накладення арешту на земельну ділянку із забороною її використання та розпорядження та судом апеляційної інстанції відмовлено у такій вимозі. Також судом не враховано, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та судом не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із характеру спірних правовідносин та дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогам, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, та не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такі відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Так, за змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Та ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскільки, позивач оспорює факт незаконного відчуження спірної земельної ділянки, то вжиті судом заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на таку земельну ділянку та заборони ОСОБА_2 розпоряджатися такою, зокрема шляхом відчуження її у будь-який спосіб, є співмірним із заявленими вимогами.

На спірній земельній ділянці розміщена будівля стрілкового тиру загальною площею 65 м.кв. разом з огорожею, які на праві власності належать Іршавської районної ради.

Крім цього, зазначена земельна ділянка уже два рази перепродавалась, а саме: 04.0.2017 р. і 29.12.2017 р., що свідчить про обґрунтованість припущення про можливе повторне відчуження даної земельної ділянки.

А тому, доводи апелянта про те, що судом не зазначено підстави обрання виду забезпечення позову та не обґрунтовано причини застосування такого, є безпідставними.

Стосовно посилання ОСОБА_2 на наявність ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану у контурі 248 на території Іршавської міської ради за межами населеного пункту. То з цього приводу слід зазначити, що у задоволенні клопотання слідчого відмовлено апеляційним судом з тих підстав, що дана земельна ділянка не визнана речовим доказом у кримінальному провадженні яке порушено проти посадових осіб Держгеокадастру. А крім цього ОСОБА_2 не являється ні підозрюваним, ні обвинуваченим, а ні цивільним відповідачем в такому кримінальному провадженні.

Тобто, обставини встановлені в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2018 року жодним чином не можуть слугувати перепоною для суду при вирішенні питання про забезпечення позову в цивільному провадженні, оскільки оспорюється сама підстава набуття права власності на спірну земельну ділянку.

А звідси, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тим більше не надають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу Іршавського районного суду від 05 травня 2018 року про забезпечення позову, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 25 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді