Постанова № 75478375, 24.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/217/18 Номер провадження 22-ц/775/1080/2018

Єдиний унікальний номер 226/217/18

Номер провадження 22-ц/775/1080/2018 Суддя доповідач Хейло Я.В.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.

суддів: Азевича В.Б., Жданової В.С.

при секретарі Ситнік Д.Л.

розглянувши у приміщенні суду у місті Бахмут Донецької області у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 18 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні (головуючий у суді першої інстанції Салькова В.С., справа № 226/217/18),-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 18 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 передати автомобіль «Ford Focus» чорного кольору, № кузову НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 на відповідальне зберігання ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), до вирішення спору в цивільній справі №226/217/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, просить ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 18 травня 2018 року скасувати та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала порушує її права, а обставини, зазначені в ухвалі не підтверджені неналежними доказами.

Зазначає, що суд, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у такій спосіб, встановив, що ОСОБА_1 не виконує ухвалу Дмимитровського міського суду Донецької області від 21 лютого 2018 року, якою їй було заборонено користуватися спірним автомобілем. Такий висновок був зроблений на підставі пояснень свідка ОСОБА_6, яка є донькою позивача, та відеозапису, з якого вбачається, що відповідач відкриває ключем автомобіль марки «Ford Focus» без номерних знаків. Таким чином, суд ідентифікував автомобіль по тому, що відповідач відкрила його ключем, однак, для ідентифікації автомобіля необхідно встановити і державний номер і номер кузова. Також з відеозапису неможливо встановити, що зйомка проводилась саме 07 травня 2018 року.

Звертає увагу, що судом першої інстанції, всупереч положень пункту 7 частини першої статті 150 ЦПК України, автомобіль передано доньці позивача ОСОБА_6. На думку відповідача, суд своєю ухвалою фактично задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності на спірний автомобіль. На момент звернення з апеляційною скаргою до суду, позивачем не внесено на депозитний рахунок суму вартості частки автомобіля, що належить відповідачу.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Апеляційний суд, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом передачі спірного автомобіля на відповідальне зберігання іншій особі, суд виходив з того, що відеозаписом та показаннями свідка ОСОБА_4, підтверджено факт користування відповідачем спірним автомобілем 07 травня 2018 року , чим порушено встановлену раніше ухвалою суду від 21 лютого 2018 року заборону на його користування. Оскільки діючим законодавством не передбачено такого поняття, як доповнення способу забезпечення позову, суд першої інстанції за аналогією закону керувався вимогами ст.150 ЦПК України, що регулює загальні підстави забезпечення позову.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Димитровського міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні.

Питання про забезпечення цього позову розглядалося судом неодноразово.

Ухвалою суду 20 квітня 2017 року було накладено арешт на автомобіль , що є предметом спору (а.с.19).

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 заборонено користування автомобілем марки «Ford Focus», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.39).

Отже, в даній справі судом вже були вжиті заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України.

Так за змістом ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений в тому числі накладанням арешту на майно,забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору та інші.

Судом може бути вжито декілька заходів забезпечення позову.

Проте, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову 8 травня 2018 року ОСОБА_2, посилаючись на ст.156 ЦПК України, просила суд допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим та доповнити раніше обраний захід забезпечення позову (а.с.112).

Дійсно, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, доповнення заходу забезпечення позову законом не передбачено.

Відповідно до ст.156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.

За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.

Розглянувши заяву ОСОБА_2, суд наведені вимоги процесуального законодавства не врахував та порушив процесуальний порядок вирішення цього питання.

Відповідно до частини четвертої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального законодавства, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 150,156,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 18 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: