Ухвала суду № 75477011, 24.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16354/18

Провадження №1-кп/127/674/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2015 р. за № 32015020000000076 за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Павельського О.В.,

підозрюваної ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 у березні 2013 року відповідно до наказу про призначення № 1-к від 12.04.2012 року та п.п. 8.9.2 п. 8.9 Розділу 8 статуту, займаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Віфарт" (далі ТОВ "НК-Віфарт") (код за ЄДРПОУ 38190003, зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради Вінницької області 12.04.2012, номер державної реєстрації 11741020000010177, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.04.2012 за № 89930, яке, у період з березня 2013 року по серпень 2013 року, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5), будучи службовою особою підприємства у зв’язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями), Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи неправомірність та протизаконність своїх дій, здійснюючи фінансово-господарську діяльність підприємства, у період з березня 2013 року по серпень 2013 року, ухилилась від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 163 076 грн. за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, достовірно знаючи про дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, переслідуючи злочинний намір, направлений на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, з корисливих мотивів, шляхом заниження податку на додану вартість за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ГазУкраїна-2020" на реалізацію товарно-матеріальних цінностей без фактичного здійснення господарських операцій, за період з березня 2013 року по серпень 2013 року, в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ХІ, умисно ухилилась від сплати податку на додану вартість в сумі 1 163 076 грн., а саме:

- в березні 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 19.04.2013), завідомо знаючи, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість становить 1 907 143 грн., податковий кредит 1 703 835 грн. та в бюджет потрібно заплатити 203 308 грн., з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, шляхом приховування об’єкту оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, надала до Вінницької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій вказала, що податкове зобов’язання становить 1 907 143 грн., а податковий кредит нібито становить 1 752 301 грн., і позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 154 842грн. (1 907 143 - 1 752 301) та залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 1 682 грн., чим фактично завищила суму податкового кредиту в розмірі 48 466 грн. (1 752 301 – 1 703 835), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 203 308 грн. (з урахуванням інших встановлених перевіркою порушень), в т.ч. за рахунок взаємовідносин з ТОВ "ГазУкраїна-2020" у сумі 46 784 грн. (48 466 – 1 682);

- в квітні 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 18.05.2013), завідомо знаючи, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року становить 3 040 125 грн., податковий кредит 2 764 164 грн. та в бюджет потрібно заплатити 275 961 грн., з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, шляхом приховування об’єкту оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, надала до Вінницької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, в якій вказала, що податкове зобов’язання становить 3 040 125 грн., а податковий кредит нібито становить 3 267 941 грн., від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 227 816 грн. та від’ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 1 682 грн., чим фактично завищила суму податкового кредиту в розмірі 503 777 грн. (3 267 941 - 2 764 164), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 275 961 грн. (503 777 - 227 816);

- в травні 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 17.06.2013), завідомо знаючи, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2013 року становить 2 471 040 грн., податковий кредит 1 955 264 грн. та в бюджет потрібно заплатити 515 776 грн., з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, шляхом приховування об’єкту оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, надала до Вінницької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, в якій вказала, що податкове зобов’язання становить 2 471 040 грн., а податковий кредит нібито становить 2 194 636 грн., і сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет нібито становить 46 906 грн. (2 471 040 - 2 194 636 - 227 816 - 1 682), чим фактично завищила суму податкового кредиту в розмірі 239 372 грн. (2 194 636 - 1 955 264), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 468 870 грн. (515 776 - 46 906);

- в червні 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 22.07.2013), завідомо знаючи, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2013 року становить 2 334 999 грн., податковий кредит 2 009 254 грн. та в бюджет потрібно заплатити 325 745 грн., з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, шляхом приховування об’єкту оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, надала до Вінницької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, в якій вказала, що податкове зобов’язання становить 2 334 999 грн., а податковий кредит нібито становить 2 335 709 грн., і від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду нібито становить 710 грн. (2 335 709 - 2 334 999), чим фактично завищила суму податкового кредиту в розмірі 326 455 грн. (2 335 709 - 2 009 254), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 325 745 грн. (326 455 -710);

- в серпні 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_5 від 19.09.2013, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № НОМЕР_6 від 30.09.2013), завідомо знаючи, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2013 року становить 3 020 134 грн., податковий кредит 3 298 727 грн. та від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 2 218 590 грн., з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в наступних звітних податкових періодах, шляхом приховування об’єкту оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, надала до Вінницької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, в якій вказала, що податкове зобов’язання становить 3 020 134 грн., а податковий кредит нібито становить 3 343 732 грн., і від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 323 598 грн. (3 343 732 - 3 020 134), чим фактично завищила суму податкового кредиту в розмірі 45 005 грн. (3 343 732 – 3 298 727), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 45 715 грн. (45 005 + 710).

Таким чином, ОСОБА_1,являючись директором ТОВ "НК-Віфарт" та здійснюючи фінансово-господарську діяльність, за період з березня 2013 року по серпень 2013 року, умисно ухилилась від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 163 076 грн., яка в 2 028 разів перевищує встановлений на рівні податкової соціальної пільги неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. ст. 212 КК України, як ухилення від сплати податку на додану вартість, що входить в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Павельський О.В., клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 підтримав. Просив закрити кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2015 р. за № 32015020000000076 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та звільнити її від кримінальної відповідальності. Зазначив, що наявні законні підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Зокрема, ОСОБА_1 вчинила злочин невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, з дня вчинення злочину минуло понад два роки, що є підставою, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України для звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Враховуючи вимоги ст. ст. 91, 283 КПК України прокурор звернувся до суду з даним клопотанням. ОСОБА_1 роз'яснено наслідки звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України і вона не заперечує проти цього, що підтверджується її письмовою згодою від 27.06.2018 року, доданою до матеріалів клопотання.

У підготовчому судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 пояснила, що вчинила кримінальне правопорушення за вказаних в клопотанні обставин. ОСОБА_1 підозри їй зрозуміла. Наслідки звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України їй роз'яснені та зрозумілі. Просить клопотання прокурора задовольнити та звільнити її від кримінальної відповідальності.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_2 просив клопотання прокурора задовольнити та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, заслухавши думку сторін судового провадження, суд дійшов таких висновків.

В силу положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру, зокрема, звернутись до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

За правилами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 212 КК України відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, оскільки санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що днем вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення є 19.03.2013 року, тобто день коли ТОВ "НК-Віфарт" до складу податкового кредиту зайво враховано ПДВ з вартості придбаних нафтопродуктів (дизельного палива, бензину) від постачальника ТОВ "ГазУкраїна-2020", поставки яких не підтверджено документально, та включено до складу податкового кредиту відповідно до податкової накладної № 740 від 19.03.2013 року.

Вказані обставини свідчать про те, що з дня вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачюється ОСОБА_1, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, минуло понад два роки.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КПК України, є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки).

За змістом п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК, і лише після цього має бути постановлено відповідне судове рішення у визначеному КПК порядку. При цьому, ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави. Рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності може бути прийняте тільки на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. У разі встановлення на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Суд, виконавши вимоги, передбачені ч. ч. 1-2 ст. 288 КПК України, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не заперечує проти звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Даних про переривання чи зупинення строків давності до суду не надано.

Шляхом опитування сторін кримінального провадження, судом встановлено, що підозрювана правильно розуміє і не оспорює формулювання оголошеної підозри та правову кваліфікацію своїх дій, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої позиції підозрюваної, а відтак діяння, яке поставлено їй у провину, дійсно мало місце, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку.

Судом встановлено, що підозрювана розуміє свої права, визначені ч. ч. 2-3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Злочин був вчинений 19.03.2013 року, тобто з часу вчинення злочину минуло понад два роки.

Враховуючи вищенаведені обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених ст. 49 КК України, та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити.

Запобіжний захід відносно підозрюваної не застосовувався.

Щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат доказів до суду не надано.

Керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. ст. 284 - 288, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2015 р. за № 32015020000000076 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя