Постанова № 75476181, 23.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 справа № 913/70/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київна рішення господарського суду Луганської областіухвалене03.05.2018 р. (повний текст 07.05.2018 р.) в місті Харковіпо справі№913/70/18 (суддя О.В. Драгнєвіч)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо проКомунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки, Луганська область стягнення 5 652 997,04 грн. В С Т А Н О В И В: У лютому 2018 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом №04/4-104 від 08.02.2018 р. до Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки, Луганська область про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу природного газу №13/3718-ТЕ-20 від 31.01.2013 року в розмірі 5 652 997 грн 04 коп., з яких: - 421 875 грн 91 коп. - сума нарахованих 3% річних; - 5 231 121 грн 13 коп. - інфляційних нарахувань.

Судом першої інстанції було враховано те, що при визначенні ціни позову позивачем було допущено арифметичну помилку, правильна ціна позову становить - 5 652 997 грн. 04 коп., а не 5 652 997 грн. 03 коп. (як зазначено в позові), що відповідає сумі заявлених позовних вимог (421 875 грн. 91 коп. + 5 231 121 грн. 13 коп.), які позивач просив стягнути.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вказаного договору №13/3718-ТЕ-20 від 31.01.2013 в частині проведення своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.05.2018р. (повний текст 07.05.2018 р.) у справі №913/70/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство” “Ровенькитеплокомуненерго” про стягнення 5 652 997 грн. 04 коп., задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство” “Ровенькитеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3 % річних у сумі 421 372 грн. 47 коп., втрати від інфляції в сумі 4 475 417 грн. 43 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 73 451 грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.103-107).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з апеляційною скаргою №14/4-768 від 11.05.2018 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 р. у справі №913/70/18 в частині відмови у стягненні 755 703,70 грн. інфляційних втрат та прийнятив цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати за подання скарги.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Апелянт наголошує, що у відповідності до положень ОСОБА_1 Верховного Суду України від 3.04.1997 р. №62-97-р при здійсненні розрахунку інфляційних втрат використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

Відзначає, що використання для розрахунку інфляційних втрат суми боргу без урахування збільшення на індекс інфляції призводить до зовсім інших математичних результатів, які суперечать на думку апелянта, встановленому Верховним судом та Державною службою статистики України.

Скаржник вважає, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні внаслідок інфляційних процесів.

Вважає, що судом першої інстанції було здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат.

Також, апелянт відмічає, що в оскаржуваному рішенні господарського суду не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги ст. 2, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело на думку останнього до прийняття неправильного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 07.06.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Попков Д.О., Стойка О.В. (а.с.114).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р., керуючись ст. ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України було відкрито апеляційне провадження у справі №913/70/18. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.06.2018 р. включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (а.с.115)

Телефонограмою Донецького апеляційного господарського суду №02-43/58/18 від 19.06.2018 р. було повідомлено учасників справи про те, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018р. (повне рішення складено 07.05.2018 р.) по справі №913/70/18 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.06.2018 р. включно.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 р.. керуючись ст.ст. 234,268,270 господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 р. по справі №913/70/18 призначено на 23.07.2018 р.

В матеріалах справи міститься Акт від 02.07.2018 р. про те, що ухвала суду у справі №913/70/18 від 27.06.2018 р. не прийнята до пересилання ПАТ «Укрпошта» на підставі листа Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 05.03.2018 №07-07-358.

Враховуючи те, що у Донецького апеляційного господарського суду відсутня можливість відправлення ухвали суду від 27.06.2018 р. у справі №913/70/18, яка адресована Комунальному підприємству «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго» за адресою: квартал Шахтарський, м. Ровеньки, Луганська область, 94700.

Телефонограмою Донецького апеляційного господарського суду №02-43/64/18 від 04.07.2018 р. було повідомлено учасників справи про те, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 р. розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018р. (повне рішення складено 07.05.2018 р.) по справі №913/70/18 призначено на 23.07.2018 р. о 14:45 год.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №614/218 від 23.07.2018 р. з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л.Ф. від 23.07.2018 р. у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею зі складу колегії ОСОБА_5 (перебування у відпустці на день розгляду справи - 23.07.2018), відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/70/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 р. було сформовано склад суду (за наявності): головуючий суддя – Чернота Л.Ф. судді – Стойка О.В., Зубченко І.В.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Учасники справи в судове засідання 23.07.2018 р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулись на адресу Донецького апеляційного господарського суду з відміткою – «вручено за до довіреністю повноважному представнику» (а.с.119) Також, Донецьким апеляційним господарським судом було розміщено повідомлення на офіційному веб-сайті про неможливість відправки ухвал на адресу Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго».

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов’язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №913/70/18 без участі представників сторін.

Відповідно до ст. ст. 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №913/70/18.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 16.04.2015 р. у справі №922/1914/15 було стягнуто з Комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство” “Ровенькитеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму основного боргу у розмірі 6 125 087 (шiсть мiльйонiв сто двадцять п'ять тисяч вiсiмдесят сім) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 034 261 (один мiльйон тридцять чотири тисячi двiстi шiстдесят одна) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 185802 (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 31 коп., пеню в розмірі 202 626 (двiстi двi тисячi шiстсот двадцять шість) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сiмдесят три тисячi вісімдесят) грн. 00 коп. В частині стягнення 3% річних в розмірі 70 973,13 грн. та пені в розмірі 297 004,87 грн. відмовлено (а.с.72-76).

На даний час вищевказане рішення є чинним та набрало законної сили.

Вищевказаним судовим рішенням встановлено факт поставки відповідачу природного газу на суму 6 821 180 грн. 74 коп. за договором купівлі-продажу природного газу №13/3718-ТЕ-20 від 31.01.2013 року за період з січня по квітень 2013 року та з жовтня по грудень 2013 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 (за газ, поставлений у січні-квітні 2013 року), 31.10.2013 р., 30.11.2013 р., 31.12.2014 р.(за газ, поставлений у жовтні - грудні 2013 року). Відповідач зобов‘язання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 696093 грн 00 коп., решту боргу не сплатив. Залишилась несплаченою заборгованість за спожитий природний газ, яка складає 6 125 087 грн. 74 коп.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2015 у справі №922/1914/15 обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

У даному випадку, факт постачання Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відповідачу природного газу за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання за даним договором.

Під час розгляду спору у справі №922/1914/15 господарським судом Харківської області було встановлено, що 31.01.2013 р. було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3718-ТЕ-20, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтобаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. (а.с.12-17).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/ вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Умовами пункту 5.2. договору визначено, що ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 218 грн. 20 коп., всього з ПДВ – 1309 грн 20 коп.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6821180 грн 74 коп., що підтверджується копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с. 24-31).

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору, згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, згідно п. 11.1. договору.

З огляду на те, що відповідачем за зобов’язаннями січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року з позивачем проведено лише частковий розрахунок, допущено прострочення виконання грошового зобов’язання, за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2015 р. у справі №922/1914/15 було стягнуто окрім суми основного боргу 6 125 087 грн 74 коп., також нараховані за допущене прострочення 3% річних на загальну суму 185 802 грн. 31 коп. (які нараховувалися за зобов’язаннями січня-квітня 2013 року, жовтня – грудня 2013 року за загальний період – з 14.02.2013 р. по 23.10.2014 р.), а також інфляційні на загальну суму 1034261 грн. 39 коп. (нараховані за зобов’язаннями січня-квітня 2013 року, жовтня – грудня 2013 року за загальний період з лютого по вересень 2014 року).

Вищенаведене вбачається зі змісту рішення суду, а також з наданих позивачем копій позовної заяви та розрахунку, що були предметом розгляду у справі №922/1914/15.

У даному випадку, спір між сторонами виник з приводу продовження нарахування позивачем сум на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 231 121,13 грн. та 3% річних у розмірі 421 875,91 грн.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов’язання.

У даній справі суд першої інстанції дійшов вірного висновку про врахування встановлених під час розгляду справи №922/1914/15 обставини, наявних в матеріалах справи документів, а саме актів приймання-передачі природного газу (а.с.24-30), бухгалтерські довідки про формування сальдо заборгованості та про операції на підприємстві (а.с.31,32).

Ретельно дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач основний борг в сумі 6 125 087 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 185 802 грн. 31 коп., інфляційні в сумі 1034261 грн. 39 коп. після прийняття рішення Господарським судом Харківської області від 16.05.2015 р. у справі №922/1914/15 не сплатив, що підтверджується наданою позивачем копією довідки про стан заборгованості на 30.03.2018 р., якою підтверджено, що заборгованість за договором №13/3718-ТЕ-20 від 31.01.2013 р. з урахуванням рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1914/15 з урахуванням заявлених позовних вимог складає - 13 273 854 грн. 57 коп.

Також, з наданих позивачем документів виконавчого провадження вбачається, що позивачем було пред’явлено для виконання наказ №922/1914/15, виданий Господарським судом Харківської області 05.05.2015 р. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконачої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області від 18.06.2015 було відкрито виконавче провадження (а.с.81).

Однак, згідно наявної інформації про вчинені виконавчі дії в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, стягнення боргу за рішенням суду станом на час розгляду даної справи в примусовому порядку з відповідача також не здійснювалося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в розмірі 5 231 121 грн.13 коп. за загальний період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність визначення позивачем періоду нарахування, з огляду на те, що за рішенням суду Харківської області у справі №922/1914/15 було стягнуто стягнення інфляційні, нараховані по вересень 2014 року включно, а після прийняття судом рішення відповідачем погашення заборгованості не відбулось (а.с.18-23).

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині того, що розрахунок позивача містить арифметичні помилки, оскільки позивачем нараховуються інфляційні втрати не на суму боргу, а на суму боргу з інфляційним збільшенням, що є неприпустимим, оскільки призводить до подвійного нарахування інфляції та завищення сум.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань” №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Найменший період визначенні індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, період, правові підстави, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати на загальну суму 4 475 417 грн. 43 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за зобов’язаннями січня - квітня, жовтня – грудня 2013 року на загальну суму 421 875 грн. 91 коп. за загальний період з 24.10.2014 р. по 07.02.2017 р. суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правильно визначено період нарахування 3% (а.с.18-23). Стягненню підлягає сума 3% річних - 421 372 грн 47 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

З Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 896 789 грн. 90 коп., з яких: 3% річних у сумі 421 372 грн 47 коп., втрати від інфляції в сумі 4 475 417 грн. 43 коп. В іншій частині позову обгрунтовано відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 року (повний текст 07.05.2018 р.) у справі №913/70/18 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 р. (повний текст 07.05.2018 р.) у справі №913/70/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 р. (повний текст 07.05.2018 р.) у справі №913/70/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.07.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07. 2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників 4:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

1 – у справу;

1 – ГСЛО;