Рішення № 75475877, 20.07.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2018 Справа № 917/1754/17

м. Полтава

За позовом Фізичної особи-підприємця Переворського Валерія Богдановича, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 48 А, кв. 51

до Приватного підприємства "Агротранс-2009", 36037, Полтавська область, м. Полтава, пров. Рибальський, 16, кв. 6

про стягнення 722 232,19 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2358 від 19.06.17.);

ОСОБА_3 (довіреність № 1233 від 13.08.15.);

від відповідача: Нескородь В,М. (довіреність б/н від 26.05.17.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Переворський Валерій Богданович (далі - позивач/ ФОП Переворський В.Б.) звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства "Агротранс-2009" (далі - відповідач/ ПП "Агротранс-2009") 722 232,19 грн., в тому числі 97737,72 грн. основного боргу, 88452,50 грн. пені, 495391,70 грн. інфляційних втрат, 40650,27 грн. річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 14/10/14 від 14.10.2014.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.10.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 30.11.2017. (суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М.).

В судовому засіданні 30.11.2017. була оголошена перерва до 19.12.2017.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, викладеної у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII (далі - ГПК України), суд ухвалою від 19.12.2017. постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 06.02.2018.

06.02.2018. суд за клопотанням відповідача відклав підготовче засідання у справі на 20.02.2018.

Ухвалою від 20.02.2018. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 13.03.2018.

Ухвалою від 13.03.2018. суд задовольнив заяви сторін про проведення врегулювання спору за участі судді, розпочав процедуру врегулювання спору за участі судді та зупинив провадження у справі № 917/1754/17 до 13.04.2018.

З огляду на недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення процедуру врегулювання спору за участі судді та закінченням строку врегулювання спору, суд ухвалою від 18.04.2018. припинив врегулювання спору за участю судді, поновив провадження у справі та передав справу для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 18.04.2018. у зв'язку із закінченням строку врегулювання спору за участі судді по справі № 917/1754/17 було призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2018., суддею по справі № 917/1754/17 призначено суддю господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Ухвалою від 24.04.2018. суддя Семчук О.С. прийняла справу до розгляду та призначила підготовче засідання у справі на 22.05.2018.

В підготовчому засіданні 22.05.2018. судом була оголошена перерва до 19.06.2018.

Ухвалою від 19.06.2018. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.07.2018.

В судовому засіданні 12.07.2018. судом оголошена перерва до 20.07.2018.

Відповідач у запереченнях від 30.11.2017. позов заперечує, посилаючись на відсутність у нього заборгованості за договором, а також на пропуск позивачем позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій і безпідставність нарахування інфляційних втрат на прострочене грошове зобов'язання у долларах США.

В судовому засіданні 20.07.2018. представники позивача наполягають на задоволенні позовної заяви у повному обсязі, представник відповідача заперечує позов.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2014. між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 14/10/14 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах вказаного договору наступний товар: 1) зернозбиральний комбайн CLAAS LEXSION 570, 2006 року випуску (виробництва Німеччина), заводський номер № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, комплектація: зернова жатка 7,5м Vario, транспортний візок - вартістю 126000,00 доларів США; 2) кукурудзяна жатка Geringoff Rota-Disc R8 № 92585870/В, 2005 року випуску - вартістю 15750,00 доларів США, а всього на загальну суму 141 750 доларів США, яка розраховується із суми в гривнях за курсом продажу доларів США, встановлених по міжбанківському курсу на день оплати + 7% єдиного податку.

Сторонами була визначена безготівкова форма оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу було передбачено, що передоплата за товар 50 %, що складає 70 875 доларів США, повинна бути сплачена покупцем до 17.10.2014 року. Доплата за товар в сумі 25%, що складає 35437,50 доларів США, повинна бути сплачена покупцем до 17.11.2014 року (п. 2.3. договору). Кінцевий розрахунок 25%, що складає 35437,50 доларів США, повинен бути сплачений покупцем до 17.12.2014 року (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору продавець зобов'язується передати сільськогосподарську техніку покупцю після сплати суми передоплати платежу вказаного в п. 2.2. договору і підписання акту приймання-передачі. Право власності на сільськогосподарську техніку переходить покупцю після повної оплати вартості сільськогосподарської техніки (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору було передбачено, що у випадку невиконання п. 2.3. та 2.4. договору щодо розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

02.11.2014. сторонами було підписано акт прийому-передачі товару на суму 141750,00 доларів США.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором купівлі-продажу він виконав у повному обсязі, проте, на момент звернення до суду з позовом, у зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі грошових коштів за договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 27164,58 доларів США, що на момент подачі позову до суду, відповідно до офіційного курсу НБУ становить 722202,46 грн. (На підтвердження сум оплат здійснених відповідачем, позивачем надано копії банківських виписок). Зазначена сума заборгованості складається з наступного:

1) сума просроченних платежів - 3676,26 доларів США. Зазначену суму позивачем нарахувано наступним чином. Позивачем до вартості техніки у розмірі 141750,00 доларів США додано 7% єдиного податку. Позивач вважає, що з врахуванням цієї суми загальна сума до сплати за договором становить 151672,50 доларів США.

Оскільки договором передбачено, що при зарахуванні грошових коштів в гривнях на рахунок позивача, сума надходжень вираховується відповідно до міжбанківського курсу долара США на день сплати, позивач вказує, що всі надходження обліковувалися шляхом ділення суми кожного надходження на відповідний курс долара США на день надходження. Таким чином, позивач зарахував відповідачу в рахунок погашення заборгованості 147996,24 доларів США. В результаті чого позивач вважає, що сума основного боргу відповідача становить саме 3676,26 доларів США (151672,50 - 147996,24).

2) пеня - 3327, 01 доларів США. Вказана сума пені нарахована позивачем на суму боргу 3676, 26 доларів США у розмірі 0,5% за кожен день прострочки за 181 день. При цьому, період нарахування (від дати до дати) позивачем не вказано.

3) 3% річних - 1528,69 доларів США, нарахованих на прострочені суми зобов'язань за загальний період з 17.10.2014. по 10.10.2017.

4) інфляційні нарахування - 18632,62 доларів США (згідно доданого розрахунку), нараховані на прострочені суми боргу за загальний період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року.

Таким чином, за підрахунками позивача загальна заборгованість відповідача становить 27164,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день подачі позову становить 722 232,19 грн. Вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у запереченнях стверджує, що ним сплачена вся вартість отриманої по договору техніки. Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Щодо нарахування позивачем індексу інфляції, відповідач зазначає, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в позові повністю.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Дослідивши умови договору, суд встановив, що позивач безпідставно зробив висновок про те, що загальна сума договору становить 151672,50 доларів США (141750,00 + 7% єдиного податку). Пунктом 1.2. договору чітко встановлено, що загальна сума договору становить 141750,00 доларів США. Проте, тим же пунктом 1.2. договору сторони встановили порядок визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті сум, сплачених відповідачем в гривнях. Так, сторони погодили, що вартість товару в долларах розраховується із суми в гривнях за курсом продажу доларів США, встановлених по міжбанківському курсу на день оплати + 7% єдиного податку.

Суд вважає, що вказаний пункт регламентує порядок зарахування сплачених позивачем сум в гривнях в рахунок погашення вартості товару в долларах. Тобто, при зарахуванні позивачем сум, сплачених відповідачем, позивач має для визначення погашеної частки вартості товару в долларах:

1) до курсу продажу (в гривнях) доларів США, встановлених по міжбанківському курсу на день оплати, додати 7%;

2) поділити суму оплати, здійснену відповідачем в гривнях на результат попереднього пункту 1).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач при перерахунку сплачених відповідачем сум в долари використовував не міжбанківський курс, а курс НБУ, округлений до меншого значення. Оскільки, курс НБУ менший за міжбанківський курс, суд вважає, що позивач мав право встановлювати суми погашення боргу по курсу НБУ, оскільки вказане сприяло зменшенню суми боргу.

Судом здійснено перерахунок сплачених відповідачем сум боргу в гривнях в долари США за курсом, встановленим позивачем у розрахунку + 7 % до суми курсу, як це передбачено умовами договору, та встановлено, що відповідачем сплачено еквівалент 138449,65 доларів США. Таким чином, сума боргу за поставлений товар становить 3300,35 доларів США, а не 3676,26 доларів США, як зазначає позивач.

Твердження відповідача щодо відсутності заборгованості за поставлений товар не відповідає дійсності. Докази повної оплати відповідачем отриманого ним товару в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково в розмірі 3300,35 доларів США, що станом на 11.10.2017. (дата складання відповідачем розрахунку) еквівалентно 82004,02 грн.

Щодо нарахування позивачем 3327,01 доларів США пені на суму боргу 3676,26 доларів США у розмірі 0,5% за кожен день прострочки за 181 день, суд зазначає наступне. Позивачем чітко не визначено період нарахування пені від дати до дати, а лише зазначено, що нарахування відбувається за 181 день.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, найпізніше по хронології нарахування пені за прострочення сплати вартості товару можливе лише за період з 17.12.2014. (дата виникнення останньої по хронології заборгованості) по 16.06.2015.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності щодо суми пені.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, строк позовної давності за останню дату можливого нарахування пені спливає 17.06.2016.

Оскільки позовну заяву датовано 12.10.2017., строк позовної давності по стягненню пені позивачем пропущено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3327,01 доларів США, що еквівалентно 88452,50 грн., не підлягає задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо нарахування позивачем 1528,69 доларів США 3% річних на прострочені суми зобов'язань за загальний період з 17.10.2014. по 10.10.2017., суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач мав підстави для нарахування річних на прострочені суми оплати. Проте, при нарахуванні позивачем не вірно обраховано суми оплат відповідачем в перерахунку на долари США.

Суд здійснив перерахунок 3% річних з врахуванням вищевказаного способу перерахунку сум сплачених в гривнях на долари США та встановив, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 1399,39 доларів США, що еквівалентно 37204,44 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, в сумі 37204,44 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 18632,62 доларів США (згідно доданого розрахунку), які нараховані на прострочені суми боргу за загальний період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року.

Суд погоджується із запереченням відповідача стосовно нарахування інфляційних втрат на прострочені зобов'язання в доларах США керуючись наступним.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу сума кожного платежу відповідача здійсненого в гривнях, перераховувалася на доллари з урахуванням курсу НБУ на дату кожної оплати. Тому підстав для застосування індексу інфляції до вказаної заборгованості немає.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 18632,62 доларів США інфляційних втрат, що еквівалентно 495391,70 грн., є безпідставною, а отже задоволенню не підлягає.

При винесенні рішення судом врахована практика Верховного Суду України (постанова від 27.01.2016. у справі № 6-771цс15) та Верховного Суду (постанова від 27.06.2018. по справі № 755/17078/15-ц).

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агротранс-2009" (36037, Полтавська область, м. Полтава, пров. Рибальський, 16, кв. 6; код ЄДРПОУ 36396777) на користь Фізичної особи-підприємця Переворського Валерія Богдановича (49000, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_2) 82004 грн. 02 коп. основного боргу, 37204 грн. 44 коп. 3% річних, 1788 грн. 13 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.07.2018.

Суддя О.С. Семчук