Рішення № 75475468, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/5762/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Гуза Валерії Олександрівни, м. Київ

про стягнення 11 545,88 грн., -

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гуза Валерії Олександрівни (відповідач) суми заборгованості за Договором № ПМ-3252 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 19.01.2018р. в розмірі 11 545,88 грн. з урахуванням штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлені судом строк та спосіб, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 25.05.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.05.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, АДРЕСА_1.

04.07.2018р. до суду повернулось за закінченням встановленого строку зберігання поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 25.05.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 29.06.2018р. не вручене під час доставки останньому.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 29.06.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2018р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № ПМ-3252 на проведення рекламної(их) компанії(й) (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити Рекламну кампанію для Замовника або Клієнтів Замовника на території України на узгоджених Сторонами поверхнях Спеціальних конструкцій, а Замовник зобов'язувався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору з метою проведення Рекламної кампанії Сторонами підписується Додаток до Договору (акт резервування).

В п. 4.1.1. Договору передбачено, що вартість Рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку Рекламної кампанії і зазначається Сторонами у Додатках до Договору до початку Рекламної кампанії або до дати Ротації Реклами. При цьому вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставлення Виконавцем рахунку-фактури у випадках передбачених п. 4.3. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані та скріплено печаткою зі сторони позивача Акт резервування від 22.01.2018р. на суму 30 469,92 грн. (Додаток № 1 до Договору) з терміном проведення рекламної кампанії: лютий 2018р. - березень 2018р.та Акт резервування від 30.01.2018р. на суму 13 680,00 грн. (Додаток № 3 до Договору) з терміном проведення рекламної кампанії: березень 2018р.

У п. 4.2. Договору сторони погодили Порядок розрахунків, а саме оплата здійснюється Замовником у формі 100% передоплати не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку проведення Рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур Виконавця, які виставляються Замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору.

На виконання умов Договору, позивач виписав (виставив) відповідні рахунки на оплату вартості передбачених договором послуг, а саме:

- № У-476 від 26.01.2018р. на суму 23 721,12 грн.;

- № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн.;

- № У-960 від 23.02.2018р. на суму 1 920,00 грн.;

- № У-1580 від 02.04.2018р. на суму 1 008,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач здійснив розрахунки з порушенням умов договору, а саме рахунок на оплату № У-476 від 26.01.2018р. на суму 23 721,12 грн. оплачено відповідачем 01.02.2018р., рахунок на оплату № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн. оплачено відповідачем частинами, а саме 12.03.2018р. - 5 000,00 грн., 15.03.2018р. - 5 000,00 грн. та 21.03.2018р. - 10 428,80 грн., рахунок на оплату № У-960 від 23.02.2018р. на суму 1 920,00 грн. оплачено відповідачем 19.03.2018р., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за вказаний період, неоплаченим з боку відповідача залишився рахунок на оплату № У-1580 від 02.04.2018р. на суму 1 008,00 грн.

Згідно п. 3.5.5. Договору сторони домовились підписувати акти прийому-передачі наданих Виконавцем Замовнику робіт та послуг за цим Договором (надалі по тексту - Акт).

В п. 4.5. Договору сторони домовились, що відповідно до умов п. п. 3.5.5. Договору після надання рекламних послуг Виконавцем, передбачених кожним окремим Додатком до даного Договору, Виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою Виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати одержання Акту підписує його та надсилає Виконавцю один екземпляр Акту з іншою необхідною документацією або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання. Не підписання Замовником акта протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання від Виконавця без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем договірних зобов'язань та відсутності претензій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання п. п. 3.5.5., 4.5. Договору складено, підписано та скріплено своєю печаткою відповідні акти надання послуг, а саме:

- № Б-687 від 28.02.2018р. на суму 23 721,12 грн.;

- № Б-852 від 31.03.2018р. на суму 20 428,80 грн.;

- № Б-864 від 31.03.2018р. на суму 1 920,00 грн.;

- № Б-1193 від 31.03.2018р. на суму 1 008,00 грн.

Як зазначає позивач, вказані вище рахунки на оплату та акти, а саме рахунок на оплату № У-960 від 23.02.2018р., акт надання послуг № Б-864 від 31.03.2018р., рахунок на оплату № У-520 від 16.02.2018р., акт надання послуг № Б-852 від 31.03.2018р., рахунок на оплату № У-1580 від 22.03.2018р., акт надання послуг № Б-1193 від 31.03.2018р. (акти надання послуг у 2-х екземплярах) до Договору направлено на адресу відповідача, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису-вкладення у цінний лист № 0100160521931 та фіскального чеку № 5145 від 12.04.2018р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 9253 від 02.05.2018р. про стягнення заборгованості за договором у розмірі 1 008,00 грн., а також 323,48 грн. пені та 10 214,40 грн. штрафу (докази направлення претензії у матеріалах справи).

З огляду на те, що відповідачем не здійснено повну оплату вартості наданих послуг у передбачені договором строки та не сплачено штрафні санкції за порушення умов договору позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 11 545,88 грн., з яких 1 008,00 грн. суми основного боргу, 323,48 грн. пені та 10 214,40 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом за наявними у справі матеріалами встановлено факт погодження сторонами відповідних додатків до договору (Актів резервування), а саме Акту резервування від 22.01.2018р. на суму 30 469,92 грн. з терміном проведення рекламної кампанії: лютий 2018р. - березень 2018р.та Акту резервування від 30.01.2018р. на суму 13 680,00 грн. з терміном проведення рекламної кампанії: березень 2018р., про що свідчать підписи сторін та відтиск печатки позивача у вказаних актах.

Матеріалами справи підтверджується виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату відповідачем вартості послуг, а саме № У-476 від 26.01.2018р. на суму 23 721,12 грн., № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн., № У-960 від 23.02.2018р. на суму 1 920,00 грн. та № У-1580 від 02.04.2018р. на суму 1 008,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

На підставі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.2. Договору зобов'язання відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний у формі 100% передоплати не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку проведення Рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур Виконавця, які виставляються Замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що також обумовлюється позивачем оплата відповідачем вартості послуг за договором, а саме рахунок на оплату № У-476 від 26.01.2018р. на суму 23 721,12 грн. оплачено відповідачем 01.02.2018р., рахунок на оплату № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн. оплачено відповідачем частинами, а саме 12.03.2018р. - 5 000,00 грн., 15.03.2018р. - 5 000,00 грн. та 21.03.2018р. - 10 428,80 грн., рахунок на оплату № У-960 від 23.02.2018р. на суму 1 920,00 грн. оплачено відповідачем 19.03.2018р. (банківські виписки за 01.02.2018р., 12.03.2018р., 15.03.2018р., 19.03.2018р. та 21.03.2018р. у справі).

Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на порушення строків оплати вартості послуг за договором за вказаними вище рахунками на оплату та несплату вартості послуг згідно рахунку на оплату № У-1580 від 02.04.2018р. на суму 1 008,00 грн.

Судом також встановлено факт направлення (опис-вкладення у цінний лист №0100160521931 та фіскальний чек № 5145 від 12.04.2018р. у матеріалах справи) на адресу відповідача рахунку на оплату № У-960 від 23.02.2018р., акту надання послуг № Б-864 від 31.03.2018р., рахунку на оплату № У-520 від 16.02.2018р., акту надання послуг № Б-852 від 31.03.2018р., рахунку на оплату № У-1580 від 22.03.2018р., акту надання послуг № Б-1193 від 31.03.2018р. (акти надання послуг у 2-х екземплярах) до Договору.

Між тим, при відхиленні доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу згідно рахунку на оплату № У-1580 від 02.04.2018р. у розмірі 1 008,00 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вказувалось судом вище, на підставі п. 2.2. Договору сторонами погоджено відповідні Акти резервування, а саме Акту резервування від 22.01.2018р. на суму 30 469,92 грн. з терміном проведення рекламної кампанії: лютий 2018р. - березень 2018р. та Акту резервування від 30.01.2018р. на суму 13 680,00 грн. з терміном проведення рекламної кампанії: березень 2018р., що разом становить 44 149,92 грн.

Судом встановлено, що виставлені позивачем рахунки на оплату № У-476 від 26.01.2018р. на суму 23 721,12 грн. та № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн. оплачено відповідачем на загальну суму 44 149,92 грн., крім того відповідачем оплачено також рахунок на оплату № У-960 від 23.02.2018р. на суму 1 920,00 грн.

Як зазначалось вище, у п. 4.2. Договору сторони погодили Порядок розрахунків, а саме оплата здійснюється Замовником у формі 100% передоплати не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку проведення Рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур Виконавця, які виставляються Замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору.

Разом з тим, як вбачається з самого рахунку на оплату № У-1580 від 02.04.2018р. у розмірі 1 008,00 грн. його складено поза (02.04.2018р.) терміном проведення рекламної кампанії: лютий 2018р. - березень 2018р. за вказаними вище Актами резервування.

Крім того, позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту виставлення (направлення) названого рахунку на оплату вартості послуг відповідачу, що виключає можливість у передбачений договором строк оплатити вартість таких послуг відповідачем.

Так, з наданого позивачем опису-вкладення у цінний лист № 0100160521931 вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу рахунок на оплату № У-1580 від 22.03.2018р., тоді як долучений до матеріалів справи рахунок № У-1580 датований 02.04.2018р., тобто позивачем надіслано на адресу відповідача інший рахунок, аніж той, який є підставою позовних вимог у даній справі.

Визначальним у даному випадку, виходячи з системного аналізу норм ст. ст. 626-628, 901-902 Цивільного кодексу України є факт надання передбачених у відповідному акті послуг та їх споживання відповідачем.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України на підтвердження надання відповідачеві послуг з обслуговування рекламоносія в період з 22.03.2018р. по 22.03.2018р.

За таких обставин, за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження надання та/або споживання передбачених договором послуг відповідачем, як і відсутності доказів на підтвердження направлення відповідного рахунку на оплату таких послуг обґрунтованими у встановленому процесуальним законом вимоги позивача у цій частині визнати не можна, у зв'язку з чим у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 008,00 грн. суми основного боргу належить відмовити.

У своїй позовній заяві позивач вказує на наявність обставин щодо стягнення з відповідача 33,48 грн. пені та 10 214,40 грн. штрафу.

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату вартості послуг з порушенням обумовлених договором строків, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2.2. Договору при порушення замовником зобов'язань по оплаті Замовник зобов'язаний заплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги від виконавця.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він частково не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивачем допущено прострочення виконання свого обов'язку з надання відповідного рахунку на оплату у передбачений договором строк, що виключає відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату послуг та неправомірно включено в період нарахування пені дати оплати відповідачем суми боргу.

Так, судом встановлено, що рахунок на оплату послуг № У-476 виставлено відповідачеві 26.01.2018р. тобто за 5 календарних днів до початку проведення рекламної кампанії та в порушення передбаченого п. 4.1.1. Договору строку виставлення рахунку (за 2 банківські дні до дати платежу), відтак позивач в силу ст. 613 Цивільного кодексу України є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.

За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що перебіг строку оплати вартості послуг почався з наступного дня після дати рахунку, відповідач був позбавлений можливості оплатити послуги у встановлений договором строк, відтак нарахування пені за таким рахунком є безпідставним.

В частині нарахування пені за рахунками на оплату № У-520 від 16.02.2018р. та № У-960 від 23.02.2018р. позивач неправомірно включає в період нарахування штрафних санкцій дату оплати заборгованості.

За розрахунком суду, за рахунком на оплату № У-520 від 16.02.2018р. за період з 24.02.2018р. по 11.03.2018р. на суму 20 428,80 грн. обґрунтованою є сума пені в розмірі 297,96 грн., за період з 12.03.2018р. по 14.03.2018р. на суму 15 428,80 грн. - 43,12 грн., за період з 15.03.2018р. по 20.03.2018р. на суму 10 428,80 грн. - 58,29 грн., що разом становить 399,37 грн., за рахунком на оплату № У-960 від 23.02.2018р. за період з 01.03.2018р. по 18.03.2018р. обґрунтованою є сума пені в розмірі 32,09 грн.

Крім того за відсутності підстав для стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1 008,00 грн. на підставі рахунку на оплату № У-1580 від 02.04.2018р., необґрунтованими є також вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені за прострочення оплати такого рахунку, як похідні від основної вимоги.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтованою за прострочення оплати вартості послуг є сума пені у розмірі 431,46 грн.

При цьому, як зазначає позивач та матеріалами справи (банківська виписка по рахунку позивача за 21.03.2018р.) підтверджується оплата відповідачем пені (згідно призначення платежу) у розмірі 207,92 грн. за прострочення оплати вартості послуг за рахунком на оплату № У-520 від 16.02.2018р., з урахуванням чого, виходячи з заявлених вимог, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 223,54 грн.

Крім того, як передбачено в п. 7.2.3. Договору в разі, якщо прострочення оплати Рекламної кампанії триває більше 10 банківських днів, Замовник на вимогу Виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення Реклами, по якій оплата прострочена.

Позивач вказує на те, що прострочення оплати рекламної кампанії згідно рахунку на оплату № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн. тривало понад 10 (десять) банківських днів, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 10 214,40 грн. (20 428,80 х 50%).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як встановлено судом вище, відповідачем оплачено вартість послуг за рахунком на оплату № У-520 від 16.02.2018р. на суму 20 428,80 грн. частинами, а саме 12.03.2018р. - 5 000,00 грн., 15.03.2018р. - 5 000,00 грн. та 21.03.2018р. - 10 428,80 грн., тобто загальний період прострочення оплати з урахуванням п. 4.1.1. Договору Рекламної кампанії триває з 24.02.2018р. по 20.03.2018р.

Пункт 7.2.3. Договору визначає умови відповідальності замовника за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів виходячи з суми простроченого платежу, а не виходячи з загальної вартості оплати Рекламної кампанії.

Водночас, судом встановлено, що з урахуванням здійсненої 12.03.2018р. (на 10-й банківський день з урахуванням святкових та вихідних днів) відповідачем оплати вартості послуг на суму 5 000,00 грн., відповідачем допущено прострочення понад 10 банківських днів складає оплати вартості послуг на суму 15 428,80 грн., у зв'язку з чим обґрунтованою на підставі п. 7.2.3. Договору є сума штрафу у розмірі 7 714,40 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При розгляді даного спору, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 28.02.2011 у справі № 23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011, згідно з якою у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, а їх одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення сум штрафних санкцій за порушення умов договору, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та сум штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/5762/18 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 223,54 грн. пені та 7 714,40 грн. штрафу.

Судовій збір в розмірі 1 211,40 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуза Валерії Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 04210, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (ідентифікаційний код 34716807, адреса: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 32 Г, прим. 249) 223,54 грн. (двісті двадцять три гривні 54 коп.) пені, 7 714,40 грн. (сім тисяч сімсот чотирнадцять гривень 40 коп.) штрафу та 1 211,40 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 40 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.07.2018р.

Суддя С.М. Морозов