Рішення № 75475134, 25.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.2018 м.Харків Справа № 905/1046/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька область

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, Донецька область

про стягнення збитків у вигляді вартості нестачі вантажу у сумі 7641,97грн.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

Суть справи:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман, Донецька область про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 7641,97грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем не забезпечено збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого була встановлена недостача вантажу, про що було складено комерційний акт №484809/460 від 03.06.2017р.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 05.06.18р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1046/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1046/18, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.07.18р.

10.06.18р. до канцелярії суду представником відповідача наданий відзив на позовну заяву у якому заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову. Також, відповідачем надана заява про застосування позовної давності щодо вимог позивача.

У судове засідання 25.07.18р. представник позивача не з’явився, про місце, час та дату слухання справи позивач був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та заперечував проти позовних вимог.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

31.05.2017р. зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) поставлено у власність ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) згідно залізничної накладної №50250596 вантаж – вугілля, кокс доменний, вологий.

Згідно залізничної накладної №50250596 від 31.05.2017р. у вагоні №66108408 маса вантажу становить – 42600 кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т).

02.06.2017р. вагон №66108408 прибув на станцію Сартана Донецької залізниці. На підставі акту загальної форми №11765 від 02.06.2018р. здійснено комісійне переважування вагону на справних 150-т вагах станції, повірених 09.09.2016р., за результатами якого був складений комерційний акт №484809/460 від 03.06.2017р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Згідно до комерційного акту №484809/460 від 03.06.2017р., за перевізним документом вага: нетто 42600 кг, тара 22400 кг. При переваженні виявилось: брутто 63250 кг, нетто 40850 кг, тара з документів 22400 кг, що менше ваги у накладній на 1750 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Вантаж прибув у справному вагоні, вагон бездвірний, течі вантажу немає. Погрузка шапкою, вище бортів 40-50см. Вантаж маркований поздовжньою полосою вапном. У вагоні над 5-7 люками виїмка 450см х 150смх 50см. Маркування в місці виїмки відсутнє.

Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.

Таким чином, комерційним актом №484809/460 від 03.06.2017р. встановлено, що нестача у вагоні №66108408 складає 1750 кг.

Позивач вважає, що нестача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді нестачі у розмірі 7641,97 грн. (розрахунок вартості нестачі вантажу зроблено із врахуванням норми нестачі у розмірі 2% маси нетто вантажу).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що вантажоодержувачем за залізничною накладною №50250596 є саме ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» при цьому до позовної заяви додані накладна, комерційний акт і документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч.1 ст.114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту).

В матеріалах справи наявний рахунок–фактура №91515651 від 31.05.2017р. та акт приймання-передачі №91515651 від 31.05.2017р. до договору №107/16Сб від 01.02.2016р., що засвідчує передання ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі, вантаж за залізничною накладною №50250596 від 31.05.2017р. на загальну суму до сплати 20297838,56грн. (в тому числі ПДВ 3382973,09грн.).

З огляду на вказане, суд приймає рахунок-фактуру №91515651 від 31.05.2017р. та акт приймання-передачі №91515651 від 31.05.2017р. до договору поставки №107/16Сб від 01.02.2016р., як документ, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ПрАТ «МК «Азовсталь» та копія банківської виписки ПАТ «ПУМБ», які підтвержують оплату позивача за рахунком-фактурою №91515651 від 31.05.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

Позивачем заявлена сума в розмірі 7641,97грн., визначена виходячи з того, що розмір недостачі природної втрати маси вантажу розраховано з урахуванням коефіцієнту 2%, тобто відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

За даними комерційного акту №484809/460, недостача складає 1750 кг.

маса нетто при відправленні 42600 кг;

норма недостачі 42600 кг х 2% = 852 кг;

фактична недостача 42600 кг – 40850 кг = 1750 кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 8509,99 грн.;

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 1750 кг (маса недостачі) – 852 кг (норма недостачі) = 898 кг;

вартість нестачі вантажу становить 7641,97 грн. (0,898 т х 8509,99 грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 7641,97 грн.

Доводи відповідача про те, що позивачу було поставлено вантаж більше ніж сплачено, відхиляються судом як безпідставні.

Суд зазначає, що відповідно до акту прийому-передачі №91515651 від 31.05.2017р. у графі 6,7 вказані показники маси одного і того ж вантажу “вага фактична” та “вага наведена”, з яких: “вага фактична” - це відомості, які вносяться згідно даних залізничної накладної, а “вага наведена” - розраховується відповідно до умов договору за системою знижок/приплат з урахуванням показників якості вантажу.

У зв’язку з чим, вказані відомості є показниками маси одного і того ж вантажу, який був поставлений та прийнятий за актом приймання-передачі №91515651 від 31.05.2017.

Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

При цьому в матеріалах справи наявна довідка ПрАТ «МК «Азовсталь» та копія банківської виписки ПАТ «ПУМБ», які підтвержують оплату позивача за рахунком-фактурою №91515651 від 31.05.2017р.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення збитків, що виникли з договору перевезення, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 та ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.1. ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (частина 2 ст. 315 ГК України).

За приписами ч.4 ст. 315 ГК України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Оскільки, дотримання претензійного порядку не є обовязковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку предявлення претензії і строку її розгляду, незалежно від того, чи предявлялася відповідна претензія до перевізника.

Вказана правова позиція висловлена у п.4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Судом встановлено, що комерційний акт №484809/460 складено 03.06.2017р., відповідно строк звернення до суду про відшкодування збитків за вказаним комерційним актом спливає 03.09.2018р.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з даним позовом шляхом направлення його засобами поштового зв'язку 01.06.2018р., тобто в межах вищевказаних строків позовної давності, у зв'язку з чим наслідки спливу строку позовної давності в межах даної справи не застосовуються.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, Донецька область до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, Донецька область про стягнення збитків у вигляді вартості нестачі вантажу в сумі 7641,97грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) збитки у вигляді вартості нестачі вантажу в сумі 7641,97грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 25.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2018р.

Суддя М.О. Лейба