Рішення № 75475087, 19.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.2018 Справа № 905/986/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Прозорро” до Державного підприємства “Маріупольський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості за договором № 27-7/12/97 у розмірі 7895 грн.43 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Прозорро” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Маріупольський морський торговельний порт” про стягнення 7895 грн.43 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ДП “Прозорро” посилається на неналежне виконання ДП “Маріупольський морський торговельний порт” грошових зобов’язань за договором № 27-7/12/97 по оплаті послуг з розміщення інформації про державні закупівлі в міжнародному бюлетені «Announcer of the public purchasing».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/986/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 19.06.2018 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2018 відкладено розгляд справи на 03.07.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.2018 відкладено розгляд справи на 19.07.2018.

У відзиві на позов від 22.06.2018 відповідач проти позову заперечував. Вважає, що позивач не підтверджує первинними документами бухгалтерського обліку обсягу наданих послуг, отже сума позову не підтверджується належними та допустими доказамим.

Заявою від 22.06.2018 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог ДП «Прозорро» про стягнення заборгованості за Договором №27-7/12/97 за послуги надані у період з 06.01.2012 по 08.10.2012, та керуючись нормами ч.3.4 ст.267 ЦК України, відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив від 12.07.2018 ДП «Прозорро» просив задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що послуги по Договору №27-7/12/97 на суму 7895 грн.43 коп. були отримані відповідачем, отже вказана робота має бути оплачена ОСОБА_3.

У судовому засіданні 19.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав пояснення аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2012 року між Державним підприємством «Зовнішторгвидав України» (далі - Позивач) та Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» (далі - Відповідач було укладено договір № 27-7/12/97 на загальну суму 41 000,00 грн.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що ОСОБА_3 доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання, відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» та іншого чинного законодавства України, надавати наступні послуги (далі за текстом - «Послуги») з:

- розміщення інформації про державні закупівлі в міжнародному бюлетені «Announcer of the public purchasing» (далі - APP);

- розміщення інформації про державні закупівлі в АРР за рубрикою «терміново в номер» (далі - термінове оголошення у АРР);

Відповідно до п. 2.1 Договору послуги з розміщення оголошень в АРР за цим Договором надаються в строк згідно графіку прийому та розміщення міжнародних оголошень на поточний рік встановленого Виконавцем

Загальна вартість Послуг за даним Договором визначається виходячи із фактичної кількості наданих послуг (розміщених оголошень) та виставлених рахунків-фактури (п.3.1).

Загальна вартість Послуг за цим Договором складає 41 000,00 грн. (Сорок одна тисяча гривень 00 коп.) у межах одного календарного року з урахуванням ПДВ (п.3.2).

Вартість розміщення одного оголошення про торги у АРР складає 869,87 грн. (вісімсот шістдесят дев’ять грн. 87 копійок) в т.ч. ПДВ 144,98 грн. (п.3.3). Вартість розміщення одного термінового оголошення про торги у АРР складає 1739,74 грн. в т.ч. ПДВ 289,96 грн.(п.3.4).

У відповідності до розділу 4 Договору, оплата вартості Послуг здійснюється ОСОБА_3 після підписання ОСОБА_3 наданих послуг, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку (п.4.1). Оплата послуг здійснюється ОСОБА_3 у безготівковий спосіб. В день надання послуги Виконавець надає ОСОБА_3 надання послуг та податкову накладну оформлену відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. ОСОБА_3 протягом трьох днів з дня одержання акту надання послуг зобов'язаний направити Виконавцю підписаний ОСОБА_3 або обґрунтовану відмову від приймання послуг. У разі, якщо ОСОБА_3 протягом 15 робочих днів не повернув виконавцю акт або відмову від прийняття послуг, вважатиметься, що ОСОБА_3 прийняв виконання послуг за цим Договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов’язання (п.13.1).

18.02.2012 сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 27-7/12/97, якою пункти 3.3 та 3.4 були викладені в наступній редакції:

Вартість розміщення одного оголошення про торги у АРР складає 1044,00 грн. в т.ч. ПДВ 174,00 грн. (п.3.3).

Вартість розміщення одного термінового оголошення про торги у АРР складає 2088,00 грн. в т.ч. ПДВ 348,00 грн.(п.3.4). (а.с.65-70).

На підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.07.2016 р. № 1220 “Про перейменування Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» та затвердження Статуту Державного підприємства «ПРОЗОРРО» проведено державну перереєстрацію Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» на Державне підприємство «ПРОЗОРРО» яке є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» (а.с.15).

Відповідно до умов Договору позивач надавав відповідачу, а Відповідач брав на себе зобов’язання прийняти та оплатити послуги, вартість яких визначалась згідно Наказів Позивача від 04.01.2011 р. № 1 від 08.05.2012 р. № 70 та від 21.08.2012р. № 114 (згідно з редакцією наказів які діяли на момент виставлення рахунків на оплату), які розміщувалися на офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі» за адресою в мережі інтернет www.tender.me.gov.ua. (а.с.47-49)

Відповідач користувався послугами, відповідно до вищезазначеного договору, подавав оголошення та заявки на розміщення в інформаційний бюлетень «Вісник державних закупівель» та/або до міжнародного інформаційного видання «Announcer of the public purchasing», а Позивач виставляв рахунки на оплату наступних послуг (а.с.88-101):

- Рахунок на оплату замовнику від 06.01.2012 р. № 699 (Розміщення оголошень № 01710, № 01680 в міжнародному виданні № 3 (77) на суму 1 739,74 грн.;

- Рахунок на оплату замовнику від 17.01.2012 р. № 2279 (Розміщення оголошення

- № 02253 в міжнародному виданні № 4 (78) на суму 869,87 грн.;

- Рахунок на оплату замовнику від 24.04.2012 р.№21066 (Розміщення оголошення № 11178 в міжнародному виданні № 19 (93) на суму 869,82 грн.;

- Рахунок на оплату замовнику від 05.07.2012 р. № 30428 (Розміщення оголошень № 15783, № 15808, № 15972 в міжнародному виданні № 29 (103) на суму 3 132,00 грн.

- Рахунок на оплату замовнику від 09.07.2012 р. № 30687 (Розміщення оголошення № 16003 в міжнародному виданні № 29 (103) на суму 1 044,00 грн.;

- Рахунок на оплату замовнику від 08.10.2012 р. №38832 (Внесення змін в інформацію для друку до публікації), на суму 240,00 грн.

Послуга була надана Відповідно до заявки Відповідача від 04.12.2012 р. № 27-14/516 (додається), яка надійшла листом.

Згідно пояснень позивача, станом на час подання позову, оплата виставлених рахунків за надані послуги згідно договору № 27-7/12/97 на загальну суму 7 895,43 грн. відповідачем не здійснена.

У 2012 р. Позивач здійснював видання державного офіційного друкованого видання «Вісник державних закупівель» та міжнародного інформаційного видання «Announcer of the public purchasing» з питань державних закупівель відповідно до наказу Міністерства економіки України від 28.07.2010 р. № 932 «Про визначення офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель та веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель».

Веб-порталом Уповноваженого органу з питань закупівель було визначено офіційний загальнодержавний веб-портал "Державні закупівлі" за адресою в мережі Інтернет: www.tender.me.gov.ua. (копія наказу, який діяв на момент виникнення зобов’язань додається), а Державному підприємству «Зовнішторгвидав України» делеговано здійснювати наповнення веб-порталу.

Заявки на розміщення оголошень подані у відповідності до вимог Інструкції подання, прийому та розміщення інформації про державні закупівлі в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» та на офіційному веб-порталі «Державні закупівлі» та Інструкції подання, прийому та розміщення інформації про державні закупівлі у міжнародному виданні «Announcer of the public purchasing» затверджених Наказами Позивача, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5.1 Статуту Державного підприємства «Зовнішторгвидав України», затвердженого Наказом Мінекономрозвитку від 10.01.2012 р. № 12 та Статуту від 06.09.2012 р. № 989 (додаються, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), Позивач був наділений правами (а.с.17-45):

самостійно визначати обсяг і ціну одного примірника Інформаційного бюлетеня та додатків до нього;

самостійно визначати ціну на оголошення стосовно закупівель, які подаються поза графіком приймання інформації та публікуються в Інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» в рубриці «Терміново в номер»;

самостійно визначати ціну на оголошення стосовно закупівель, які подаються та публікуються в друкованому міжнародному виданні;

самостійно визначати ціну на оголошення стосовно закупівель, які подаються поза графіком приймання інформації та публікуються в друкованому міжнародному виданні в рубриці «Терміново в номер»;

самостійно визначати ціни на послуги та консультації з питань правильності розміщення інформації щодо державних закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу управління, в Інформаційному бюлетені та в друкованому міжнародному виданні.

Відповідач подавав інформацію для оприлюднення та друку згідно із формами документів у сфері державних закупівель та інструкціями щодо їх заповнення, затвердженими Міністерством економіки України, а Позивач забезпечував видання та оприлюднення на веб-порталі поданої замовником/ суб’єктом господарювання інформації.

З умов договору вбачається, що оприлюдненням інформації є її наявність у друкованому видані «Вісник державних закупівель» та/або «Announcer of the public purchasing».

У зв’язку з несплатою боргу за надані послуги Відповідачу були направлені претензії від 25.09.2013 № 206/4612/09 на суму 8525,30 грн. та від 26.09.2013 № 206/4677/09 на суму 15 788,88 грн. (а.с.71,74).

У відповідь на претензію від 25.09.2013 № 206/4612/09 Відповідач направив лист від 16.10.2013 № 27-14/1250, де Відповідач просив надати рахунки, акти надання послуг та податкові накладні з виправленням для вирішення питання щодо оплати послуг (а.с.72).

На претензію від 26.09.2013 р. № 206/4677/09 відповідач направив лист від 25.10.2013 № 27-14/1304, в якому повідомив позивача, що вимоги щодо сплати заборгованості є не обґрунтовані та задоволенню не підлягають (а.с75).

Для врегулювання питання стосовно сплати заборгованості позивач листом від 02.04.2014 № 206/2553/09 направив запитувані Відповідачем документи, які підтверджують звернення Відповідача щодо надання послуг з розміщення термінових оголошень в інформаційному бюлетені «Вісник Державних Закупівель» та/або друкованому міжнародному виданні «Announcer of the public purchasing» та надання Позивачем вказаних послуг (а.с76).

22.10.2015 Позивач повторно надіслав Відповідачу претензію № 206/3134/09, у відповідь на яку було отримав лист від 10.12.2015 № 28-15/83, в якому відповідач зазначив, що дослідивши правовідносини які виникли у період заборгованості, не розуміє природи виникнення самої заборгованості та через не своєчасне надсилання оформлених рахунків, актів надання послуг та податкових накладних Позивачем, є неможливим їх відображення в бухгалтерському обліку Відповідача та виникнення зобов’язання з їх подальшої оплати (а.с.78-79).

Цінним листом з описом вкладення від 21.11.2017 № 206/3575/03 позивач направив відповідачу претензію з дублікатами первинних бухгалтерських документів та копіями інших документів, що підтверджують надання послуг (а.с.81).

Позивач отримав відповідь від 16.01.2018 № 28-15/5 де Відповідач зазначив, що у 2011-2012р. та 2016 р. ним дійсно отримувалися послуги відповідно до вищезазначених договорів та сплачено рахунки по яким своєчасно надходили належним чином оформлені первинні документи (а.с.85). В заключній частині листа Відповідач зазначив, що відсутність оформлених актів наданих послуг, вчасно наданих рахунків і податкових накладних унеможливлює відображення заборгованості в бухгалтерському обліку Відповідача та виникнення зобов’язання з її подальшої оплати через закінчення строку дії укладених договорів. Заявлені претензійні вимоги, Відповідач відхилив повністю.

Порушення відповідачем зобов’язань по оплаті отриманих послуг за Договором № 27-7/12/97 стали підставою для звернення ДП «Прозорро» до ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» про стягнення боргу у сумі 7805,43 грн.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно до статті 902 ЦК України виконання договору про надання послуг повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт надання відповідачу послуг за Договором №27-7/12/97 на загальну суму 7 895,43 грн. Факт отримання таких послуг відповідачем не спростований. Належних та допустимих доказів, які свідчать про повне, чи часткове погашення цієї суми боргу відповідач суду не надав.

Проте, заявою від 21.06.2018 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог ДП «Прозорро» про стягнення заборгованості за Договором №27-7/12/97 за послуги надані у період з 06.01.2012 по 08.10.2012. Позивач звернувся до суду 22.05.2018, тобто більше ніж через 3 роки, як то передбачено ст.257 ЦК України, в позовній заяві поважності причин пропущення строку не навів. Тому, керуючись нормами ч.3.4 ст.267 ЦК України відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву відповідача суд приходить до висновку про наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачена позовна давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи Ціна позову складається з «суми несплачених Відповідачем рахунків на оплату, виставлених Позивачем за надані послуги згідно договору №27-7/12/97»:

- рахунок від 06.01.2012 року №699;

- рахунок від 17.01.2012 року №2279;

- рахунок від 24.04.2012 року №21066;

- рахунок від 05.07.2012 року №30428;

- рахунок від 09.07.2012 року №30687;

- рахунок від 08.10.2012 року №38832.

Тобто, за інформацією, вказаною Позивачем у позові послуги за договором від 08.02.2012 року №27-7/12/97 надавались Відповідачу 06.01.2012 року, 17.01.2012 року, 24.04.2012 року, 05.07.2012 року, 09.07.2012 року, 08.10.2012 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору в день надання послуги Виконавець надає ОСОБА_3 надання послуг. Беручи до уваги п. 4.1. оплата вартості Послуг здійснюється ОСОБА_3 (Відповідачем) після підписання ОСОБА_3 наданих послуг, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Отже, після надання послуги за цим Договором, оплата повинна бути здійснена відповідачем у строк:

за рахунком від 06.01.2012 року №699 до 11.01.2012 року;

за рахунком від 17.01.2012 року №2279 до 22.01.2012 року;

за рахунком від 24.04.2012 року №21066 до 29.04.2012 року;

за рахунком від 05.07.2012 року №30428 до 10.07.2012 року;

за рахунком від 09.07.2012 року №30687 до 14.07.2012 року;

за рахунком від 08.10.2012 року №38832 до 13.10.2012 року.

Положенням ст. 257 ЦК передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на вищенаведене, прострочення виконання зобов'язання за Договором і строк позовної давності, починає відлік:

за рахунком від 06.01.2012 року №699 з 12.01.2012 року;

за рахунком від 17.01.2012 року №2279 з 23.01.2012 року;

за рахунком від 24.04.2012 року №21066 з 30.04.2012 року;

за рахунком від 05.07.2012 року №30428 з 11.07.2012 року;

за рахунком від 09.07.2012 року №30687 з 15.07.2012 року;

за рахунком від 08.10.2012 року №38832 з 14.10.2012 року

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що свідчать про вчинення позивачем чи відповідачем дій, які призвели до переривання перебігу позовної давності у спорі, який є предметом розгляду цієї справи.

У відповідності до частини 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач належним чином надав відповідачу послуги за Договором №27-7/12/97, оплата за які мала бути здійснена відповідачем у період з 11.01.2012 по 13.10.2012, але відповідач з позивачем за отримані послуги в терміни встановлені Договором не розрахувався, внаслідок чого порушив свої грошові зобов’язання.

Проте, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за вказаним Договором сплив:

за рахунком від 06.01.2012 року №699 - 12.01.2015 року;

за рахунком від 17.01.2012 року №2279 - 23.01.2015 року;

за рахунком від 24.04.2012 року №21066 - 30.04.2015 року;

за рахунком від 05.07.2012 року №30428 - 11.07.2015 року;

за рахунком від 09.07.2012 року №30687 - 15.07.2015 року;

за рахунком від 08.10.2012 року №38832 - 14.10.2015 року.

Наслідки спливу позовної давності визначені у ст.267 ЦК України, згідно з ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 5 ст.267 Цивільного кодексу України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності. Проте, ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не навів причин пропущення позовної давності.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що ДП «Прозорро» належними та допустимими доказами довів порушення грошових зобов’язань за Договором №27-7/12/97 ДП «Маріупольський морський торгівельний порт», але позовна давність сплила і про це зроблено заяву відповідачем у справі, а позивач не довів суду поважних причин її пропущення.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

За таких обставин, в силу положень ч.4 ст.267 ЦК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1762 грн. покладається на ДП «Прозорро».

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні Державного підприємства “Прозорро” до Державного підприємства “Маріупольський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості за договором № 27-7/12/97 у розмірі 7895 грн.43 коп. – відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. залишити за Державним підприємством “Прозорро” (код ЄДРПОУ 02426097).

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Е.В. Зекунов