Постанова № 75474366, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3232/18 Справа № 175/403/18 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк», про визнання відсутнім права стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року забезпечено даний позов про визнання відсутнім права стягнення на предмет іпотеки, шляхом накладення арешту на наступне майно: житловий будинок загальною площею 236,6 кв.м. та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено TOB «Фінансова компанія «Централ Фінанс» вчиняти будь-які дії, спрямовані на позасудове чи судове стягнення на предмет іпотеки (продаж предмету іпотеки від імені іпотекодержателя, оформлення права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем на своє ім'я тощо) в рахунок задоволення вимог по кредитному договору та договору іпотеки (в порядку ст. 35, 38 ЗУ «Про іпотеку»).

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», посилаючись на грубе порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування вищевказаної ухвали та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Справа розглядається у відповідності до ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення», де передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Зокрема, згідно письмових відомостей адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Дніпропетровській області, позивач ОСОБА_2 зареєстрованою не значиться; про зміну місця проживання позивачка суд не повідомила; здійснено публікацію відповідного оголошення на вебпорталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1 - 9 цієї частини.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Встановлено, що оскаржувала ухвала від 09 лютого 2018 року постановлена місцевим судом до пред'явлення позову.

16.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», в якому просить визнати відсутнім право ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» здійснювати стягнення в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 236,6 кв.м. та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 (а.с. 49-54).

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року відкрито провадження у справі (а.с. 85-86).

Забезпечуючи даний позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на позасудове чи судове стягнення на предмет іпотеки (продаж предмету іпотеки від імені іпотекодержателя, оформлення права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем на своє ім'я тощо) в рахунок задоволення вимог по кредитному договору та договору іпотеки (в порядку ст. 35, 38 ЗУ «Про іпотеку»), - місцевий суд не дотримався принципу співмірності із заявленими позовними вимогами, фактично вирішив спір по суті, адже позовні вимоги стосуються саме твердження позивача про відсутність у TOB «Фінансова компанія «Централ Фінанс» права звернення стягнення на вказане майно.

Крім того, судом першої інстанції не наведено обгрунтування наявності підстав для застосування арешту, як виду забезпечення даного позову, житлового будинку загальною площею 236,6 кв.м. та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку є неспівмірним із заявленими вимогами.

Отже, підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у зазначений вище спосіб - відсутні, тому ухвала судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1762,00 грн., сплачені останнім при зверненні з апеляційною скаргою (а.с. 40).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» -задовольнити.

Ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (код ЄДРПОУ 40371994) судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді